Тема. Даніель Дефо та його роман “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо”

Тема. Даніель Дефо та його роман “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо”

Мета: познайомити учнів із окремими сторінками біографії Д.Дефо, сприяти створенню образа письменника –  активної, мужньої, талановитої і працьовитої людини, познайомити з історією створення роману “Робінзон Крузо”; розвивати навички виразного читання, логічного мислення; виховувати інтерес до пригодницької літератури

 

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

Робінзон Крузо – чи не найвідоміший у всьому світі літературний герой. Пригадайте, коли ви вперше зустрілися з цим героєм? Можливо, ця зустріч відбулася на сторінках ось такої тоненької дитячої книжечки, яку я тримаю зараз у руках.(Учитель демонструє окремі яскраві малюнки із книжки).

Що ще малюками ви дізналися про Робінзона Крузо із цієї книжечки? (Герой потрапив на безлюдний острів, побудував там житло, вів господарство, зустрів П’ятницю).

 Звичайно, це видання – лише короткий переказ змісту великого роману англійського письменника Даніеля Дефо “Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо”. Роман, який нараховує близько 300 сторінок, розповідає про те, як силою свого духу і волі до життя людина долає найскладніші випробування долі.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Найскладніші випробування випали і на долю автора “Робінзона Крузо” – Даніеля Дефо. Я пропоную перенестися в Англію кінця ХVІІ – першої половини ХVІІІ століття, щоб стати свідками дивовижного життя незвичайного англійця, який уславив своє ім’я створенням одного із найпопулярніших у світі літературних творів. 

ІІІ. Оголошення теми уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу

Учитель

Книгу, яка змушує нас цікавитися біографією Дефо, він написав, коли йому було вже під шістдесят, а що було до того часу?

І до того часу писав Дефо постійно, з молодості. Більш того, він, здається, продовжує писати і нині, тому що від століття до століття знаходяться все нові і нові його твори. І число їх росте.

У ХІХ столітті кількість написаного Дефо визначали в 200 назв. Потім їх стало більше 300. У новітній бібліографії – уже понад 500. "Пригоди Робінзона Крузо" у цьому списку значаться в порядку появи під номером 412.

Однак письменником Дефо себе не вважав. Так ким, власне, був Даніель Дефо?

1 біограф. У одній біографії його назвали "торговцем, памфлетистом, шпигуном". Він дійсно був купцем, хоча і невдахою, дійсно, був журналістом і писав памфлети, за які зазнав неабияких гонінь з боку влади, до кінця свого життя був зв’язаний з політичними сферами. І при цьому писав, не покладаючи рук, усе нові і нові твори.

  2 біограф. Якщо зробити в житті Дефо деякі підрахунки, то виявиться, що в нього було щонайменше три життя, тому що кожна зі сторін його діяльності насичена до такої міри, що її окремо вистачило б на людину, що присвятила себе якійсь одній справі: підприємництву, літературі чи політиці.

3 біограф. Батько письменника Джеймс Фо мріяв бачити сина серед видатних діячів пуританської церкви. Але Даніеля церковна кар’єра не цікавила. Йому було 19 років, коли прийняв він рішення зайнятися, як і батько, справами торговими.

 Даніель узявся за торгівлю найрізноманітнішими товарами: і парфумами, і вином, і галантереєю, і тютюном. Він був оптовим торговцем, що розмістив свої склади не де-небудь, а на Хлібному пагорбі, неподалік від біржі, у торгово-фінансовому центрі тодішнього Лондона.

"Ділова людина", "комерсант", "торговець" – ці слова Дефо вимовляв з насолодою. Він поетизував діловитість.

Звичайно, гроші можна було рахувати і вдома, проте Дефо, який полюбляв усілякі пригоди, відправляється у морську подорож, супроводжуючи свої товари до берегів іноземних держав.

4 біограф. …Нудота підступила до горла, ледь тільки він піднявся на борт корабля, що швартувався біля лондонського причалу. Поки йшли по річці, було ще нічого. Але ось зникли з виду і парламент, і Тауер, міські околиці залишилися позаду, річкові береги розсунулися назустріч морю. Молодий пасажир-купець з першою ж морською хвилею, що вдарила в груди корабля, ліг у себе в каюті навзнак. На погляд матросів, це була навіть не хвиля, а так вітерець, але пасажиру здавалося, ніби потік падає йому на голову…

Дефо багато подорожував Францією, Іспанією, Італією і Португалією. Додому він повертався не морським шляхом, а через континент, у тому числі через гори, що налякали його на все життя не менше, ніж море.

5 біограф. Повернувшись з чужих країв, Дефо одружився й енергійно продовжив торгові справи.

«Мінливих доль таких ніхто, мабуть, іще не знав.

Разів тринадцять багатів, та знову бідним став», - сказав він про себе  десь на половині життєвого шляху, і це ще далеко не остаточний підсумок. Незвичайність натури штовхала його на необачні кроки. Із розмаїтості справ видно, наскільки був він людиною захоплень. Водолазний дзвін і виробництво цегли, корабельний фрахт і ... кішки!

1 біограф. Їх було рівно 70, цих пахучих звірків, виділення залоз яких тоді застосовували в парфумерії. Дефо купив їх дешево у власника котячої ферми. Та кішки зовсім упали в ціні, і Дефо у цій справі прогорів.

2 біограф. Не виручив його і водолазний дзвін, який був у епоху Дефо останнім словом рятувальної техніки. Його винайшов один швед, якому вдавалося опустити цей прилад, що справді нагадував церковний дзвін, на глибину більше ста метрів, та ще й з людиною, яка стояла під металевим ковпаком на невеличкій площадці. У цій пірнальній машині міцна людина могла протриматися під водою майже півгодини. І застосовувався цей дзвін для підйому товарів із затонулих кораблів. Адже море являло собою найбагатший цвинтар торгових судів. Та Дефо знову не пощастило: проект його компаньйона виявився фікцією, і він знову поніс одних тільки збитків. Неспокійний підприємець збанкрутував.

Учитель. Дефо відважно обіцяв кредиторам задовольнити їхні вимоги і дійсно через десять років зумів з 17 тисяч повернути більше двох третин, але все-таки не розплатився цілком. Практично за законами того часу він у будь-яку хвилину міг бути оголошений злочинцем і посаджений за ґрати. Банкрутство поставило Дефо на все життя в залежне положення – він змушений був постійно переховуватися від кредиторів та поліції.

Дефо брався за все відразу і тому, можливо, терпів невдачі. Підприємництво не було єдиною його справою. Даніель Дефо був відомим журналістом, який писав надзвичайно сміливі памфлети, ним володіли честолюбні наміри висунутися в ряди впливових політичних діячів.

3 біограф. Його часто можна було бачити поруч з королем-протестантом Вільгельмом ІІІ. Король був родом із Голандії, і це не влаштовувало  багатьох знатних англійців.” Що це за англійський король-чужоземець?” – повторювали вони. Тоді на захист короля пролунав різкий, сильний і переконливий голос Дефо, який завжди підтримував короля словом і ділом. У віршованому памфлеті "Чистопородні англійці" він зухвало звернувся до своїх свіввітчизників: «Це ви чистопородні англійці? Ви, чиї титули підроблені чи куплені? Цією породою хочете ви пишатися?" Багато людей із захватом повторювали ці сміливі рядки  і розкуповували памфлет у десятках тисяч екземплярів.

Та ось одного разу король Вільгельм робив свою звичайну ранкову прогулянку верхи. Він підняв коня в галоп, а кінь, потрапивши на скаку копитом у кротячу нору, спіткнувся. Король був зросту невеликого, здоров'я слабкого. Падіння виявилося для нього фатальним. Він незабаром помер. І закотилася зірка Дефо.

4 біограф. Місце короля зайняла Анна. Сама вона була протестанткою, сповідувала пуританську віру. Але підтримувала протестанство лише в найбільш помірній, офіційній формі.

Дефо не здавався, хоча при новому правлінні відразу відчув, що вітер дме не в його вітрила. Він випустив новий памфлет "Найкоротший спосіб розправи з дисидентами". На той час в Англії офіційна англіканська церква виступила проти своїх ідеологічних супротивників – пуритан, яких називали дисидентами. Дефо, за віросповіданням пуританин, у сатиричному посланні, яке написав начебто від імені англіканського священника, закликав винищити всіх пуритан, збудувати по всій Англії для них шибениці та розпинати на хрестах уздовж великих доріг. Письменник у своєму памфлеті хотів показати безглуздя боротьби з інакомисленням, яке, зрештою, справді може призвести до таких жахливих наслідків. Але його іронії ніхто не помітив. Англіканські священники з наснагою підтримали “пропозиції” невідомого автора памфлету. Налякані пуритани цілими родинами намагалися втекти з Англії. Дефо, звичайно, не очікував такої реакції на свій памфлет і, щоб якось зупинити кампанію проти пуритан, розкрив своє авторство. Тоді письменника звинуватили у злочині надзвичайної державної ваги.

Учитель. Коли Дефо опинився під судом, суддя йому прямо сказав: "За те, що ти пишеш, тебе мало повісити. Тебе добре б четвертувати!" Очевидно, він пригадав, як Дефо безжально звинувачував у своїх памфлетах державних чиновників у тих гріхах, за які вони судили і відправляли за ґрати і на шибеницю інших, простих людей.

"У павутині закону, - писав Дефо, - заплутуються маленькі мошки, а великі легко проривають його. Закон діє лише проти нас, простого народу, начебто порок гніздиться тільки в нас... А якщо на тобі чистий одяг, а на пальці золота каблучка, ти можеш самого господа паплюжити перед суддею, можеш преспокійно йти по вулиці п'яним, ніхто й уваги не зверне. А от якщо бідняк нап'ється і вилається, його негайно в колодки. І хто судить? Такі ж злочинці, як і ті, кого судять". Причому Дефо викривав не взагалі, а цілком персонально вказував, що верховний суддя Клайтон бере величезні хабарі, що лорд-мер привласнює гроші, відпущені на утримання сиріт.

"Закон", коли представ перед ним Дефо, не забув йому таких суджень. Суд засудив письменника до довічного ув’язнення і стояння біля ганебного стовпа.

5 біограф. Три дні по декілька годин стояв Дефо, затиснутий колодками, на людних площах Лондона. Його руки були розтягнуті в різні боки і затиснуті. Голова теж знаходилася як би в дерев'яному комірі, чи, точніше сказати, ярмі. Але замість того, щоб опустити голову, Дефо уважно вдивлявся в людей, які зібралися навколо ганебного стовпа, і бачив співчуття у їхніх очах. І раптом у нього полетіли... квіти! День ганьби став днем тріумфу Дефо. На вимогу народу уряд змушений був звільнити мужнього письменника.

Учитель. Дефо і далі продовжував вести той же "неправдоподібний" спосіб життя, що охоплював так багато відразу: і літературну працю, і роз'їзди, і комерційні справи.

Роки йшли за роками, і з часом фортуна зовсім відвернулася від нього. Зганьблений, розорений, відкинутий від політики, він замкнувся взимку 1719 року у своєму будинку на околиці Лондона. Провал усіх починань, тиша і порожнеча, що утворилася довкола нього, були заповнені "Робінзоном Крузо".  Книга була написана за два місяці.

  1 біограф. Даніель Дефо обійшов майже всіх видавців, але жоден не погодився взяти рукопис до друку. Один за одним видавці закривали перед ним двері. 

-  Якщо, негіднику, ти затримаєшся біля мого порогу ще кілька хвилин, я покличу констебля, і тебе знову перепровадять туди, де тобі місце! – грізно гукав  один видавець.

Говорили  й по-іншому, але, по суті, те ж саме:

- Не вчасно, друже, ти у нас з'явився!

Говорили просто:

• Провалюй!

З останньою надією прийшов Дефо до молодого видавця Тейлора.

2 біограф. Той дивився на нього і ніби не бачив. Ні, видавець знав прекрасно, хто перед ним. Ще б! Прикмети й у поліцейському листку були  позначені. Усі читали: смаглявий, ніс гачком. Так, Тейлор, як і всі, досить добре знав цього суб'єкта. Знав, що йому іноді руку міністри подають, а іноді ні в один порядний будинок не пускають. Ось і зараз, чого він саме до нього з'явився? Усю видавничу вулицю, мабуть, обійшов, і, видно, скрізь відмова... А це що він таке приніс? Не торкаючись протягненого йому рукопису, Тейлор покосився на заголовок. Він помітив слова: "Незвичайні пригоди... моряка з Йорка... Написано ним самим".

- Де взяв? - запитав Тейлор у Дефо, тому що знав, що письменник такий же моряк, як він, Тейлор, індійський раджа.

Замість відповіді Дефо постукав пальцем по чолу.

- Знову обман, значить? - запитав Тейлор.

- Чесний обман, - відповідав Дефо.

- Кому зараз вигадки потрібні, – усе ще не здавався видавець, – коли правди скільки хочеш? Зараз кожен купець такого розкаже...

- Ця вигадка правдивіша за правду, – сказав Дефо.

І Тейлор почув авторитетний голос, до якого, траплялося, сам уряд прислуховувався.

- Добре, залишіть, подивимося, чого ваша писанина варта.

Видавець узяв рукопис, але так, що ледве було не розсипав увесь по підлозі.

Учитель. Через декілька днів Тейлор почав друкувати роман. По кількості помилок і по числу друкарів, що допомагали Тейлору, видно, що книга набиралася і друкувалася спішно. Видавець поспішав і не скупився ні на переплетіння, ні на папір, ні на шрифти, що були кращими, голандськими. Тейлор відчував, що ця книга принесе йому неабиякі прибутки!

3 біограф. 25 квітня 1719 року «Робінзон Крузо» побачив світ. Перший тираж обчислюють приблизно в півтори тисячі екземплярів. 9 травня вийшов другий тираж. Ще через місяць потрібен був третій, а 7 серпня вийшов четвертий тираж. Книга коштувала п’ять шилінгів – третину від вартості коня, а тому була доступною порівняно вузькому колу читачів.

Та зацікавленість цією книгою була неймовірною. Збереглися розповіді про те, що прості люди день за днем відкладали гроші на "Робінзона Крузо". Однак їхній попит поспішили задовольнити «розбійники пера», що виготовляли короткі копійчані перекази популярного роману.

4 біограф.

- Хазяїн, за рукописом прийшли!

- Зараз, зараз, - відгукнувся Дефо, продовжуючи спішно писати.

Але Тейлор уже стояв на порозі.

- Усе пишеш? - загримів він, - а друкувати коли? Друкарі простоюють!

Кивком голови Дефо вказав на стос аркушів, що лежали на столі. Видавець обережно взяв написане. Хіба можна порівняти цей жест із рухом тих же рук, що колись вихопили в нього точно таку ж пачку списаного паперу!

 Пройшло не так багато часу, а як змінилися і рухи рук, і голос! Сам прийшов. Обережно папірці складає, сторінки розглажує.

5 біограф.  Після «Пригод Робінзона» Дефо строчив роман за романом: «Хроніка про чуму», «Моль Флендерс», «Полковник Джек», «Пригоди та піратство капітана Сінглтона», «Нове плавання навколо світу» та багато-багато іншого.

1 біограф. У кабінетному морі Дефо почував себе добре, писалося легко. Необхідні книги начебто самі потрапляли йому під руку і відкривалися на потрібній сторінці.

Підшукуючи місце, де б переправити свого героя через гори, Дефо хотів глянути на карту.

Гори раптом гойднулися. Дефо вирішив, що в нього занадто втомилися очі за цілу добу майже безупинного писання. Хотів поморгати, але відразу відчув, що болять не очі, а сам мозок. І раптом усе зникло…

2 біограф.

       - Хазяїн, за рукописом прийшли!

З кабінету ніхто не відгукнувся.

- Усе пишеш? - Тейлор став на порозі.

Видавець побачив лежачого на підлозі письменника і відразу все зрозумів.

- Лікаря! - крикнув він.

А сам уже розстібав комір і шукав пульс на руці, біля якої лежало перо. Він настільки  засмутився, що ледве було не сказав уголос:

• Друкарі знову простоюють.

Учитель. Смерті письменника Англія не помітила. Біла плита на могилі дуже швидко заросла бур’яном. Та коли удар блискавки розколов надгробну плиту Дефо, один із лондонських журналістів звернувся до англійських дівчаток і хлопчиків із проханням прислати гроші на спорудження пам’ятника на могилі письменника. На заклик відгукнулися тисячі й тисячі шанувальників книги про Робінзона Крузо. У 1870 році на зібрані кошти на його могилі був відкритий гранітний монумент, на якому було викарбувано: “На пам’ять про автора “Робінзона Крузо”.

V. Підсумок уроку

Роман про Робінзона Крузо був лише одним твором серед п’ятисот творів Даніеля Дефо.Чому саме цей твір уславив ім’я свого автора, ми будемо з’ясовувати на наступних уроках.

Сьогодні я звертаюся до найуважніших учнів та найкращих читачів у класі із таким запитанням: що спільного ви помітили в житті літературного героя Робінзона Крузо та його автора Даніеля Дефо? (Можливі відповіді: суворі випробування долі, обоє пішли проти волі батька і залишили батьківський дім саме в 19 років, обоє зайнялися торгівлею, були діловими, наполегливими людьми, хотіли збагатитися; обоє страждали від морської хвороби тощо)

Заключне слово вчителя.

Ми з вами тільки-но трішечки познайомилися з непростим життям Даніеля Дефо. Але й такого побіжного знайомства досить, щоб зрозуміти, як часто Дефо почувався трагічно самотнім серед людей, які не сприймали і не розуміли його. Та, як і його герой-самітник Робінзон Крузо, він мужньо відстоював свою людську гідність.

   І це ще одне спостереження, яке дозволяє порівнювати життя письменника і створеного ним героя. Та все ж прототипом Робінзона Крузо була інша людина. Хто він? Про це ви дізнаєтесь на наступному уроці.

VІ. Домашнє завдання. Опрацювати статтю у підручнику. Читати твір