Тема. Елеонор Портер - «Поліанна» - книга, яка здатна лікувати і зцілювати.
Мета: ознайомити учнів із основними відомостями про життя американського письменника Е. Портер, світом її захоплень; розкрити історію створення повісті «Поліанна»; розвивати аналітичні здібності; сприяти вихованню читацького інтересу.
Тема. Елеонор Портер - «Поліанна» - книга, яка здатна лікувати і зцілювати.
Мета: ознайомити учнів із основними відомостями про життя американського письменника Е. Портер, світом її захоплень; розкрити історію створення повісті «Поліанна»; розвивати аналітичні здібності; сприяти вихованню читацького інтересу.
Обладнання: портрет письменниці, виставка книг, опорні схеми, екранізація книги «Поліанна», ілюстрації до книги.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
Методичний коментар. Учитель пропонує учням упізнати прикметні пам’ятки США за серією підібраних ілюстрацій: Ніагарський Водоспад, Великий каньйон, статуя Свободи, Лос-Анджелес, різні види Нью-Йорка, Білий Дім, вігвам, алея Зірок... тощо.
Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з життям і книгами видатної американської письменниці Елеонор Портер.
Із дитинства маленька Еллі над усе любила співати. Народилася вона 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки. Отож, кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. їй пророкували славу великої артистки.
Але не склалося. Чудового травневого дня 1892 року Елеонор Портер вийшла заміж. Її чоловік був підприємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста, то ж Елеонор залишила свій музичний колектив. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселились у Нью-Йорку. Елеонор дуже любила свою родину - чоловіка, діток, і все ж їйбуло трохи сумно, вона тужила за сценою, за нездійсненою мрією: "Я нічого не роблю для Бога! Я так мріяла славити Його як співачка. Чи я маю ще хоч якийсь талант, аби прославити мого Господа?"
У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку...
Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу "Крістіан Гералд". І їх надрукували! Так Елеонор Портер стала письменницею, на той час їй було вже тридцять три роки. Вона знайшла своє справжнє покликання та справу, якою може славити Бога та нести Його Слово.
Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, котрі охоче друкували різноманітні часописи. її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався "Перетнути потік".
2. Опрацювання статті про Елеонор Портер.
Отже, це було 1912 року, письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку - гратися в радість.
Все почалося з того, що одного разу пастору Віттіеру, Поліанниному татові, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та порахував скільки разів у Святому Письмі Господь закликає Своїх вірних до радості. Вийшло - понад вісімсот разів! Отож: "Коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевне, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися," – сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь. Саме ті "радісні тексти" й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки прислали милиці.
А потім Поліанна почала вчити грати в неї усіх друзів... Що з цього вийшло ми дізнаємося, прочитавши повість "Поліанна" Е. Портер у чудовому перекладі українською.
Методичний коментар. Якщо учні класу мають артистичні здібності, можна запропонувати їм розіграти міні-сценку «Лист».
Біля столу, де сидить міс Полі, з'являється листоноша з сумкою, щоб вручити листа від невідомого адресата. Міс Полі, розгорнувши його, починає читати.
«Шановна Пані! З болем повідомляю Вам, що преподобний Джон Вітьєр помер два тижні тому, лишивши сиротою дівчинку одинадцяти років. Усе його майно – лише кілька книжок, бо, наскільки Вам відомо, він був пастирем маленької місіонерської церкви і отримував дуже скромну платню.
Містер Джон Вітьєр розповідав мені, що його покійна дружина доводилася Вам сестрою, але також дав зрозуміти, що стосунки між Вашими родинами були не найкращими. І все ж він дуже сподівався, що, хоч як би там було, в ім'я сестри Ви не відмовитеся взяти сироту до себе, аби вона виховувалася серед родичів на Сході. Саме тому я і пишу до Вас.
Коли Ви читатимете цього листа, дівчинка вже буде готова рушити в дорогу. Якщо ви згодні, ласкаво просимо відразу про це нас сповістити, бо в нас тут одне подружжя незабаром вирушає на Схід; вони зможуть узяти дівчинку з собою до Бостона, а там посадовлять на белдінґсвілський потяг. Звичайно, про потяг і дату прибуття Вам повідомлять додатково.
Сподіваюся на Вашу прихильну відповідь. З повагою Джеремая О. Байт».
III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
1. Перегляд уривку з екранізації книги Е.Портер »Поліанна».
Учитель. Цю книжку можна призначати як ліки, як визнали саму героїню жителі містечка, в яке волею долі потрапила героїня. Це ліки від усіх хвороб, причина яких завжди знаходиться в нас самих. Читайте та вчіться радіти життю разом із героїнею!
Домашнє завдання :