Тема: Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ №

Тема: Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух.

Вид заняття: лекція

Мета заняття

Дидактична: Сформувати в учнів поняття про конспект як один із видів самостійної роботи з літературою; ознайомити з його видами, алгоритмом роботи над складанням конспекту; розвивати вміння критично осмислювати прочитане, виділяти в ньому головне, ділити висловлювання на логіко-смислові частини, складати план, використовувати різні способи конспектування.

Виховна: Виховувати шанобливе ставлення до книги як скарбниці знань.

Розвиваюча: розвивати вміння сприймати текст на слух, мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз тексту публіцистичного стилю.

Методи: лекція, бесіда, метод вправ.

Дидактичні засоби навчання: навчальні тексти.

Література:

Сучасна українська літературна мова: підручник/ за ред.. М.Я.Плющ, К. Вища

Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. - К.: Освіта, 2007.

Пазяк О.М., Українська мова і культура мовлення.-К.,1995 Український правопис.-К.,1994.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

                                                                                                       Відведений час

І.Організаційна частина.           5 хв

Вітання. Перевірка присутніх на занятті.

ІІ. Актуалізація опорних знань.                                                               10 хв

1.Бесіда за запитаннями

1. Що таке конспект?

2. Яка основна функція його?

3. Які бувають види конспектів?

4. Чи часто вам доводиться складати конспекти?

5. Чим відрізняється конспектування від складання тез?

ІІІ. Повідомлення теми, мети та основних завдань                                      5 хв

Тема: Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух.

Мета заняття Дидактична: Сформувати в учнів поняття про конспект як один із видів самостійної роботи з літературою; ознайомити з його видами, алгоритмом роботи над складанням конспекту; розвивати вміння критично осмислювати прочитане, виділяти в ньому головне, ділити висловлювання на логіко-смислові частини, складати план, використовувати різні способи конспектування. Виховна: Виховувати шанобливе ставлення до книги як скарбниці знань. Розвиваюча: розвивати вміння сприймати текст на слух, мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз тексту публіцистичного стилю.

ІV. Мотивація навчальної діяльності                                                              10 хв

Притча про «недаремне навчання»

  Один здібний молодий чоловік, який жадав знань і мудрості, вивчав далеко від своєї батьківщини, в Єгипті, фізіогноміку, науку про риси обличчя. Це навчання тривало шість років.

  І ось настав день, коли він відмінно склав усі іспити. Радісний і гордий, молодий чоловік верхи на коні повертався на батьківщину. На кожного зустрічного він уже дивився очима людини, котра пізнала мудрість науки, і, щоб розширити і поглибити свої знання, читав вирази їх облич ніби за книгою.

  І ось зустрілася йому людина, на обличчі якої він прочитав шість властивостей характеру: заздрісність, ревнивість, жадібність, скупість, користолюбність і нещадність. «Бог свідок, який страшний вираз обличчя у цієї людини, ніколи я ще не бачив і не чув нічого подібного. Ось тут я міг би перевірити свою теорію».

  Поки він так думав, незнайомець підійшов до нього з привітним, добродушним виразом обличчя і смиренно сказав:

– О, пане! Уже пізно, а найближче село далеко. Моя хатина маленька і темна, але я буду носити тебе на руках. Яка це була б честь для мене, якби я посмів вважати тебе своїм гостем на цю ніч, і як ощасливила б мене твоя присутність!

  Мандрівник з подивом подумав: «Неймовірно! Який контраст між промовами цієї людини й огидним виразом її обличчя».

  Ця думка глибоко схвилювала молодого чоловіка, він став сумніватися в тому, що засвоїв за всі шість років навчання. Щоб знову набути впевненості, він прийняв запрошення незнайомця.

  Господар тішив вченого чаєм, кавою, соками, печивом і кальяном. Він обсипав свого гостя люб’язностями та увагою. На три дні і три ночі гостинному господареві вдалося утримати мандрівника у себе. Нарешті вчений побажав позбутися цієї неймовірної гостинності і прийняв тверде рішення їхати.

  У годину розставання господар простягнув йому конверт зі словами:

– О, пане! Це Ваш рахунок.

– Який ще рахунок? – З подивом запитав молодий чоловік.

  Як вихоплений з піхов меч, раптом оголилося справжнє обличчя господаря. Він насупив чоло і злісно закричав:

– Яке нахабство! Що ти собі уявляв, коли їв тут і пив? Чи не думав ти, що все це було даром?

  При цих словах вчений відразу прийшов до тями і мовчки розкрив конверт. Він побачив, що все, що він їв і навіть не їв, було вказано в рахунку за ціною у стократ більшою. У нього не було при собі навіть половини необхідної суми. Довелося злізти з коня і віддати його господареві, а на додачу ще й сідло з усією поклажею. Але і цього виявилося мало; тоді він зняв з себе і віддав свій дорожній костюм.

Пішки вирушив молодий чоловік у дорогу. І довго ще можна було чути його захоплені слова:

– Слава Богу, слава Богу, що шість років мого навчання не були марними!

V. Усвідомлення нових знань . План заняття                                45 хв                                                  

План

1.Розкриття поняття конспект та його види.

2. Алгоритми складання конспекту.

1.Розкриття поняття конспект та його види.

Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів.

Види конспектів:

  Плановий конспект (план-конспект) - конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.

  Текстуальний конспект - конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.

  Довільний конспект - конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.

  Схематичний конспект (контекст-схема) - конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.

  Тематичний конспект - конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.

  Опорний конспект - конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В.Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.

 Зведений конспект - конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.

  Вибірковий конспект - конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).

Оформлення конспекту:

  Перш ніж розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається скорочення слів, наприклад: стаття - ст., мільйон - млн та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки).

  У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB» - важливу інформацію; «Y» - найголовніше у тексті.

2. Алгоритми складання конспекту.

Порядок складання конспекту:

1. Уважно прочитайте текс. Під час читання відмічайте незрозумілі місця, незнайомі слова, нові імена, дати.

2.  Запишіть на першій сторінці конспекту паспортні дані книги, над якою працюєте.

3. Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час першого читання складіть простий детальний план – послідовний перелік основних думок автора. Під час повторного читання відзначте, як автор доводить основні думки своєї роботи.

4.  Прочитайте відзначені місця і коротко послідовно їх запишіть (складіть тези).

5.  Помічайте на полях значення нових та незнайомих слів і понять, записуйте власні думки, коментарі, оцінки прочитаного.

6.  Намагайтеся передати думки автора своїми словами.

7. Цитуйте лише те, на що можна буде посилатися як на авторитетний виклад думки.

8. Під час конспектування великого тексту вказуйте на полях відповідні сторінки книги.

Основні вимоги до скорочення слів

1. Скорочувати можна лише ті слова, які однозначно встановлюються за конспектом. Це насамперед часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті. Повторювані терміни рекомендується позначити в конспекті першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад6 речення – Р, складне речення – СР, складне синтаксичне ціле – ССЦ, безсполучникове складне речення – БСР, складний дієслівний присудок – СДП тощо.

2.Для ряду слів української мови існують загальноприйняті скорочення, які можна використовувати у своїх записах. Це стосується і абревіатур. Учні можуть дослідити і навести приклади скорочень, абревіатур. Ось деякі з цих скорочень:

акад. – академік

вид-во – видавництво

гл. – глава

зб. – збірник

м-во – міністерство

напр. – наприклад

обл. – область

р-н – район

рр. – роки

с. – село, сторінка

3.   У кінці скороченого слова не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знаку; зберігається корінь слова (книжн., газетн., зв. тощо).

4.  Не скорочуються власні назви.

Алгоритм роботи над складанням конспекту

-Установити зв’язок між окремими положеннями висловлювання

-Скласти план

-Подумати, які місця доцільно процитувати

-Уважно прочитати текст

-Оформлюючи власне конспект, виділяти ключові слова чи фрази різними способами(підкресленням, умовними знаками на полях та ін..)

-Виділити головне в прочитаному.

1.Метод вправ.

Визначити  стильову належність тексту. Дослідити, що виражає заголовок: тему чи основну думку. З’ясувати, які терміни вжито в тексті. Сформулювати їх визначення.

Двомовність і культура спілкування

  У багатьох суспільствах окремі люди, певні соціальні верстви або й цілі народи у щоденному спілкуванні користуються двома мовами, переходячи з однієї на іншу залежно від комунікативної ситуації. Таке явище називають двомовністю, або білінгвізмом .

  Співвикористовувані мови ніколи не бувають симетричними, а двомовні комуніканти (білінгви) ніколи не володіють обома мовами однаково. На цій основі розрізняють першу мову - основну в мисленні й спілкуванні та другу - використовувану рідше або тільки в спеціальних сферах, наприклад, у науковій діяльності, офіційному спілкуванні, контактах з людьми, для яких ця мова рідна тощо. Тому в Україні і українсько-російська й російсько-українська двомовність. Представники національних меншин України: євреї, угорці, молдавани, кримські татари тощо, крім рідної, часто вживають українську й російську мови. Таке явище називається багатомовністю.

  Двомовність, а точніше, недостатнє володіння однією або й двома співвикористовуваними мовами є основною причиною порушення культури, а часом і етикетності мовлення. Досконале оволодіння другою (третьою) мовою неможливе без акультурації - глибокого засвоєння культури (цивілізації), яка створюється й обслуговується  цією мовою.

  Перехід у процесі спілкування з однієї мови на іншу має назву перемикання коду. Це складний процес: мовцеві потрібно «ввімкнути»   психічні механізми, які регулюють вимовляння звуків, наголошування   слів, інтонування фраз, не кажучи вже про слово- і формовживання, поєднання слів, побудову висловлень. Тому дуже часто перемикання коду буває неповним, наприклад, лексика і граматика у мовця українська, а фонетика російська. У такому разі кажуть, що людина говорить з російським акцентом. Трапляється, що і лексика, і граматика в українському мовленні частково російська. Таке мовлення є суміщеним, змішаним - українсько-російським або російсько-українським. В Україні воно іменується суржиком (у прямому значенні суржик - це назва суміші жита і пшениці, ячменю і вівса тощо).

  Ставлення культурних, освічених людей до суржика негативне. Треба намагатися говорити чистою мовою, не допускати інтерференції, тобто проникнення елементів однієї мови у мовлення іншої. А цього неможливо досягти без свідомого розрізнення елементів двох мов, а особливо без стійких умінь і навичок використання їх у мовленні, Люди сприймають кожного з нас насамперед через наше мовлення, нашу спілкувальну поведінку. Тому треба, як закликав Максим Рильський, «заглядати у словник», користуватися довідниками і посібниками, аналізувати своє і чуже мовлення.            (Я. Радевич-Винницький)

Скласти план прочитаного тексту. Скориставшись відновленим алгоритмом, оформити конспект, зазначивши паспортні дані тексту (його автора, назву, а також назву журналу, газети чи книги в якій він надрукований).

VI . Підведення підсумків. Узагальнення матеріалу.                               5хв

1.Бесіда за запитаннями

-Дати визначення поняттю конспект?

-Назвіть види конспекту.

-Який порядок складання конспекту?

-Алгоритм роботи з конспектом.

Опрацювати матеріал лекції.

Викладач: Шевчук Г. А.