Тема. Позакласне читання. Українська народна казка «Зайчикова хатка».

Урок 1

Тема. Позакласне читання. Українська народна казка «Зайчикова хатка».

Мета: поглибити знання учнів про казку як вид усної народної творчості; формувати навички свідомого виразного читання, особистісного спілкування і спілкування у групах; удосконалювати вміння характеризувати дійових осіб, читати за особами, визначати головну думку казки; розвивати пам’ять, увагу, уміння висловлювати оцінні судження, збагачувати активний словниковий запас учнів; виховувати інтерес до читання, бережливе ставлення до тварин.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, ілюстрації до казки.

Форма проведения: інтерактивне спілкування.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Дзвоник пролунав веселий,
Дружно всіх він кличе в клас.  
I цікаве на уроці
Пропоную я для вас.

Станьте струнко, схаменіться,

Один одному всміхніться,

Приготуйте без мороки

Все, що треба для уроку.

Підготовлено —  дзвінок —

Починаеться урок.

II.  Актуалізація опорних знань

1. Розвиток мовленнєвого апарату й удосконалення навички читання

   Виконуємо мовну розминку, використовуючи мультимедійну презентацію за слайдами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Інтонування

У хаті в нас з недавніх пір

Завівся дуже дивний звір.

Живе собі і геть не йде.

Зовуть його – Не-Знаю-Де

   Робота над скоромовкою

Зажурився заєць-тато –

Знов пустують зайченята.

2. Бесіда з дітьми

   Що ви очікуєте від уроку?                                    

   Дітки, а ви любите подорожувати?

   Я пропоную вам вирушити сьогодні до однієї чудової країни.

   Ви згодні?

3. Передбачення

А щоб дізнатися як називається країна, до якої ми сьогодні вирушимо, вам необхідно заповнити цей кросворд. Відгадавши загадки, ми визначимо назву цієї країни.

 

 

 

 

 

1.               Літом наїдається, а зимою висипається.  (Ведмедик)
2.               Не говорить, не співає,

А коли хто йде,

Господаря сповіщає.              (Собака)

3.               Довгі вуха, куций хвіст

невеличкий сам на зріст

на городі побував

нам капусту пожував.         (Заєць)

4.               Двічі родився,

В школі не вчився

А години знає.                   (Півник)

5.               Довге хвостище,

Руде волосище,

Хитре хитрище.               (Лисичка)

 

Ключове слово — «казка» (Перед ознайомленням з темою уроку пропоную передбачення за загадками і ключовим словом).

III. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомлення теми і мети уроку

1.    Вчитель:

Сьогодні у нас – незвичайний урок!

У казку ми зробимо ще один крок.

А з казкою ми зустрічались не раз!

I знову вона завітала у клас.

Прочитаємо хором тему нашого уроку: «Українські народні казки». Давайте визначимо для себе завдання уроку:

 

Знати:  зміст казки, цікаву інформацію.

Вміти: читати казку, складати запитання.

Цінувати: час, допомогу друзів.

2.   Метод «Асоціативний кущ»

- З чим у вас асоціюється казка?

3.      Метод «Інтерв'ю»

-  Що таке казка?

-  Як казка прийшла до нас?

-  Які є казки?

-  Хто автор народних казок?

 

Казка – це розповідний народнопоетичний або писемно-літературний твір про вигадані подї та вигаданих осіб іноді за участю фантастичних сил.  Казка - дивний і мудрий порадник. Це вона дає перше уявлення про добро і зло, правду і неправду, чесність, справедливість.

Рослини і тварини в казках уміють розмовляти і робити все те, що і люди.

В  них трапляються чарівні пригоди,  живуть незвичайні речі,  діють чаклуни.

Казка народилась у сиву давнину. Бабусі розповідали своїм онукам казки, які колись почули в дитинстві. Онуки підросли, стали дорослими і розповіли їх вже своїм дітям та онукам. Ці казки виникли раніше, ніж люди навчились писати. Тому їх не записували, а переказували один одному. При переказуванні тексти часто змінювались. Їх автори забувалися за давністю. Казка ставала народною.

Так з'явились і живуть серед нас народні казки. У кожного народу вони свої: в  українського – українські,   у польського – польські, у німецького – німецькі.

Розрізняють казки про тварин, чарівні та соціально-побутові.

 

Крім народних казок є ще й літературні (авторські)  казки,  створені письменниками.

 

ІV. Сприймання та усвідомлення нового навчального матеріалу

 

1. Робота над казкою «Зайчикова хатинка»

   Як ви думаєте, про кого може йти мова у казці?                                    

   Що ви знаете про зайця?

а) Прослуховування казки дітьми в аудіосупроводі з закритими очима.

б) Словникова робота.

 

крижана	захлюпав
водою стекла	клишоногий
гірко плаче	рюмсає
вухань	красень

 

в) Бесіда за змістом казки.

   Що уявляли, коли слухали казку?

   Хто головний герой твору?

   Яка була хатка у Зайчика?

   Яка була хатка у Лисиці?

   Як віддячила хитрунка Зайчику?

   Скільки героїв казки приходило виручати хазяїна хатки? Хто вони?

   Хто допоміг у біді Зайчику?

г) Читання казки в особах.

2. Фізкультхвилинка з використанням відео

3. Знайди уривок казки до ілютрації, що представлені в презентації. Прочитай виразно.

 

 

 

 

Жили собі лисичка і зайчик. У лисички хатка була крижана, а в зайчика - луб'яна.

 

І вирішила лисичка обдурити зайчика. Попросилась переночувати, та його з хатки й вигнала!

 

 

 

Йде зайчик дорогою, плаче. Йому назустріч – дві собаки:

   Гав-гав-гав! Чого, зайчику, плачеш?

А зайчик відповідає:

   Як же мені не плакати? Була в мене хатка луб'яна, а в лисиці – крижана. Прийшла весна, лисиччина хатка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене й вигнала!

   Не плач, зайчику! Ми твоєму горю зарадимо!

 

 

   Підійшли вони до хатки, ведмідь як загарчить:

   Йди, лисичко, геть!

 

Йде зайчик, сльозами умивається. Зустрічає його півень з косою:

   Кукуріку! Чому, зайчику, плачеш?

   Як же мені, півнику, не плакати? Була в мене хатка луб'яна, а в лисиці - крижана. Прийшла весна, лисиччина хатка розтанула. Попросилася вона до мене переночувати, та мене й вигнала!

   Не плач, зайчику, я її вижену.

   Ні, півнику, не виженеш! Собаки гнали - не вигнали, ведмідь гнав - не вигнав. Де вже тобі...

   А от і вижену!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Півень втретє кричить:

   Кукуріку! Несу косу на плечі! Хочу лиску посікти! Тікай, лиско, геть!

Лисичка як вискочить, та як дремене до лісу! Тільки її й бачили.

3. «Який ти?» (розминка)

Назви тварин пишуться на чистому папері та пришпилюються по периметру класної кімнати (лисичка, зайчик, півень, ведмідь). Діти вибирають тварину, яка найбільше відповідає їх типу, характеру і збираються біля свого листка.

Кожна група пише на ньому характерні риси, які пов'язують їх з обраною твариною.

Потім пояснюють свої думки, свій вибір. (Використовується для того, щоб заохотити учнів спілкуватися одне з одним, встановити довірливі стосунки між ними, поділитися в групи для роботи над казкою).

V. Підсумок уроку

1. Бесіда з дітьми

Ось і закінчилась наша подорож до країни народої казки.

   Який твір ми читали сьогодні на уроці?

   Цей твір казка? Доведи.

2. Метод «Мікрофон»

   Сьогодні на уроці я… (що робив? що робила?)

   Я дізнався (дізналася) про …

   Мені було цікаво ….

   Мені сподобалося ….

   Я хочу …

Діти, я дуже рада, що всі ви любите казки. Адже читаючи їх, ви стаєте добрішими, мудрішими, сильнішими, милосерднішими. Недаремно кажуть:

«Казка маленька, а роздуму в ній багато».

          А вам, діти, я хочу побажати: читайте, читайте і читайте! Хай не буде у вас жодного дня, аби ви не прочитали хоча б однієї сторінки нової книги. Тоді ви будете освіченими, вихованими, добрими людьми.

 

Вже багато ми казок, друзі, прочитали,

Про любов, красу і дружбу ми з казок дізналисъ.

Бо виховують казки добро, повагу, ласку.

І дорослі, і малі люблять гарну казку.              

Казка – це чарівний світ, мудрості криниця,

Хай живе мільйони літ і не замулиться,

Хай навчає люд завжди, як по правді жити,

Щиру дружбу берегти, рідний край любити.