Тема: "Сучасний урок мови і літератури: компетентнісно-діяльнісний підхід"

Про матеріал

Робота присвячена проблемам сучасного уроку: впровадженню у практику комунікативно-діяльнісного підходу

Перегляд файлу

Сучасний урок мови і літератури: компетентнісно-діяльнісний підхід

Діяльність – єдиний шлях до знань

Бернард Шоу

І. Упровадження компетентісно-діяльнісного підходу як шлях до повноцінного особистісного розвитку дитини

Українська мова та література якнайповніше вбирає в себе особливості української ментальності. Через мову учні засвоюють моральні поняття, ідеї та ідеали, формують ціннісні орієнтири, які потім у реальному житті стають принципами буття особистості, принципами реалізації своїх задумів, організації повсякденного життя.

Нині можна з певністю констатувати специфічність цінностей, які орієнтуються на свідомість людини, її життєдіяльність, загалом бачення світу. Саме ці специфічні соціальні орієнтири визначають ту інноваційну складову педагогічної діяльності, яку вчитель змушений інтегрувати у свій досвід, що, з одного боку, є начебто позитивним, з іншого – не відповідає потребам суспільства.

Сучасне філософське пізнання світу створює цілий ряд принципово нових підходів до його пізнання, заснованих на принципах толерантності, діалогічності, а головне – на принципах самостійності опанування нового, вибору шляхів досягнення результатів і прийняття рішень, використання різних прийомів і способів вивчення дійсності.

Освіта нині – це передусім те, що забезпечує повноцінний особистісний розвиток дитини.

А особистісний розвиток дитини нерозривний із соціальним розвитком, тобто з підготовкою особистості до адекватної участі в житті суспільства. Нинішня освіта – це те, що виступає орієнтовною основою для адекватної діяльності людини в світі.

Образ світу для дитини – це не абстрактні холодні знання про нього, про людей, її мову, цінності. Це знання для мене: це мої знання й розуміння оточення, частиною якого виступає сама особистість.

Найважливішою ознакою педагогічної діяльності я обрала для себе орієнтацію не тільки на знання, а й на формування свідомого ставлення до них через самодіяльність.

Реалізую дану ідею, використовуючи прийоми, що допомагають учням усвідомлювати структуру особистої пізнавальної діяльності, здійснювати самооцінювання досягнутих результатів, виконувати мовленнєві дії – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизацію, висловлювати своє ставлення, критично оцінювати інформацію. Всі перелічені прийоми формують навички самостійності, без яких нинішня освіта вже не повноцінна й не якісна.

Тож завдання мовної освіти , на мій погляд, полягає в тому, щоб виховати особистість, здатну до взаємодії з середовищем.

Розуміючи, що тільки через самодіяльність можна знайти своє місце у складному багатогранному суспільстві, свою педагогічну майстерність я розвиваю шляхом формування компонентів соціалізації освіти (формування ключових рис особистості) засобами, змістом мовленнєвої, літературної освіти через самодіяльність.

Компонентами соціалізації освіти є:

• наявність в учнів навичок самовміння (навичок само- освіти, самооцінювання, самоаналізу своїх дій тощо);

• сформованість відносно стійкої спрямованості інтересів і потреб особистості, націленої на певний аспект соціальних

цінностей;

• сформованість соціальної поведінки, яка характеризу- ється рефлексією особистості на соціум, що породжує їхню

взаємообумовленість;

• ознайомленість із соціальним простором, фундаменталь- ними, моральними ціннісними умовами діяльності й спілкування

людей у суспільстві;

• почуття відповідальності за морально-ціннісний вибір засобів досягнення мети;

• наявністьтаких рис як працездатність і цілеспрямованість.

Перелічені пріоритетні характеристики і являють собою стратегічні орієнтири, що визначають зміст і спрямованість мого досвіду на забезпечення виконання соціального, державного замовлення на якісну освіту.

Перші кроки учнів до самостійності, тобто до активної суспільної діяльності засвідчили, що надбання мого педагогічного досвіду позитивні.

У дітей виявляються риси соціально-активної особистості.

Вони вміють:

• самостійно добирати рядки та цитати до висновків учителя;

• складати розповіді за ключовими словами;

• групувати факти й оцінювати їх;

• вивчати матеріал за ілюстраціями;

• давати моральну оцінку вчинкам;

• робити опис окремих сюжетів.

Перелічені інноваційні родзинки дійсно спрацьовують на вирішення освітянських проблем.

Основна думка, ідея, яка постійно підштовхує мене до пошуку ефективних прийомів роботи з учнями, така: випускники, які успішно опанували курс навчальних програм середньої освіти, вміють застосовувати свої знання в знайомій ситуації, але не вміють творчо працювати, самостійно набувати знань, не володіють навичками комунікації, не можуть розрахувати на успіх в інформаційному, а тим більше в інноваційному суспільстві ХХІ століття.

ІІ. Практичне застосування технології діяльнісного навчання

(зразок уроку української мови)

Урок української мови в 11 класі

Тема: Стилі мовлення

Тип уроку: Урок систематизації та узагальнення знань Мета:

• поглиблення й узагальнення знань учнів про стилі мовлення;

• удосконалення навичок визначення особливостей стилів мовлення;

• відпрацювання вмінь та навичок практичного застосування

знань з теми;

• розвиток умінь аргументовано захищати свою точку зору;

• розвиток комунікативних здібностей;

• формування навичок самоорганізації та самооцінки;

• виховання інтересу до багатства виражальних засобів української мови

Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, парна, групова

Обладнання: підручник, зразки текстів різних стилів, узагальнюючі таблиці, таблиці для заповнення, картки-підказки.

Хід уроку

Стиль – це властиві слова

на своєму місці Д. Свіфт

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: створює комфортну психологічну атмосферу, налаштування на роботу, пропонуючи учням «здійснити» привітання в різних мовленнєвих ситуаціях.

Учні: 1-й учень вітає гостей, 2-й учень – товариша, 3-й учень – учителя, 4-й –Президента, 5-й згадує, як привітав зранку маму…

Учитель (звертається до учнів): Привітання були однакові? Чому?

Зверніть увагу на епіграф.

Учні: висловлюють власні твердження.

Учитель: підбиває підсумки обговорення, повідомляє тему уроку і пропонує інтерактивну вправу «Мікрофон»

Учні: використовуючи уявний мікрофон, повідомляють про свої очікування від уроку (« Я вже знаю про стилі …, але хотів би ще дізнатися про…», «Очікую, що буде цікавою і корисною робота в групах, тому що…», «Сподіваюся дізнатися щось нове про стилі…») Учитель: повідомляє про свої очікування від уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель: використовуючи інтерактивну технологію «Робота в малих групах», пропонує учням провести дослідження та визначити стилістичну приналежність текстів (Додаток 7) і найхарактерніші мовні засоби. Учні отримують один текст на групу, незаповнену таблицю (Додаток 1) та на допомогу - узагальнюючу таблицю «Стилі і жанри мовлення» (Додаток 2).

Учні: спілкуючись у групах і допомагаючи один одному, заповнюють таблицю.

Учитель: надає консультативну допомогу.

Учні: презентують результати свого дослідження за допомогою інтерактивної вправи „ПРЕС”: „ Ми вважаємо, що... Тому що...

Наприклад... Отже...” (Даний алгоритм записаний на дошці або на плакаті)

Учитель: підводить підсумки етапу уроку

ІІІ. Поглиблення знань учнів з теми

Учитель: пропонує учням опрацювати нову інформацію про конфесійний стиль (Додаток 3)

Учні: працюють з текстом (текст один на пару) спочатку у парах, а потім обговорюють у групах і складають власну таблицю або додають новий рядок до таблиці «Стилі і жанри мовлення» (Додаток 2)

Учитель: підводить підсумки етапу уроку

ІV. Відпрацювання вмінь та навичок практичного застосування знань.

Учитель: Давайте удосконалимо наші вміння та навички шляхом стилістичного аналізу тексту. Я пропоную вам текст і схему стилістичного аналізу тексту (Додаток 4). Працюєте у групах, по закінченні роботи доповідач презентує виконану роботу. Інші групи рецензують відповіді. Якщо ви відчуєте, що вам потрібна допомога, можете звернутися до картки-підказки (Додаток 5)

Учні: працюють у групах, висувають гіпотези, обговорюють інформацію, досягають спільної думки.

Учитель: надає консультативну допомогу.

Учні: презентують результати свого дослідження (одна група) та рецензують відповіді товаришів (інші групи за бажанням).

V. Рефлексія (оцінка процесу та самооцінка)

Учитель: повертає учнів до визначеної на початку уроку власної мети та очікувань - чи виправдалися вони? – і пропонує заповнити картку самооцінки (Додаток 6)

Учні: «рефлексують» на власну навчальну діяльність і заповнюють картку самооцінки

VІ. Домашнє завдання (за вибором):

- скласти тексти різних стилів (за власним вибором) на тему : «Наша їдальня на перерві»;

- опрацювати текст підручника та виконати вправу;

- створити презентацію в Power Point за темою „Стилі мовлення”

- попрацювати в мережі Internet і знайти інформацію про епістолярний стиль

Додаток 1

Таблиця 1

Стиль мовлення

Мовні особливості

Граматичні

Синтаксичні

Додаток 2

Таблиця «Стилі і жанри мовлення»

Стиль	Жанр	Тип мовлення	Мета мовлення	Мовні особливості
Розмовний	Казка, дума, легенда, переказ, байка	Розповідь, опис	Обмін інформацією, прохання тощо	Широке використанн я побутової лексики, фразеологіз мів, емоційно забарвлені слова, вигуки, неповні речення
Науковий	Стаття, лекція, відгук, анотація, рецензія, реферат	Розповідь, роздум	Повідомлення про результати наукових досліджень	Спеціальна термінологія , складні Синтаксичні конструкції, логічністьто чність викладу
Діловий	Закон, кодекс, устав, оголошення, доручення, розпис-	Розповідь	Офіційно- ділові стосунки	Стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна лексика,
	ка, заява, протокол, наказ тощо			складні речення, відсутність емоційно забарвлених слів
Публіцистичний	Виступ, нарис, памфлет, фей- летон, стаття	Розповідь, роздум	Пропаганда суспільно- політичних ідей, вплив на думки й почуття людей	Суспільнополітична лексика, емоційно забарвлені слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, гнів, радість, захоплення)
Художній	Драма, роман, повість, опо- відання, новела, поема, вірш тощо	Розповідь, роздум, опис	Вплив на думки й по- чуття людей за допомогою художніх образів	Слова в переносном у значенні, всі мовні засоби

Додаток 3

Конфесійний стиль мовлення

У сучасній українській літературній мові існує ще один стиль мовлення, назва якому - конфесійний. Тексти цього стилю існували і раніше, оскільки людство завжди пов'язувало себе із сферою культу, тотему, релігії.

Українці з давніх-давен не уявляли себе без Бога — спочатку язичницького, а потім християнського. У XX ст. тексти релігійного спрямування були заборонені через атеїстичну спрямованість політики уряду Радянського Союзу, зрозуміло, що стилю мовлення такого в ті часи не могло бути. Але сьогодні ми можемо повноцінно говорити про наявність (не нового, а відродженого) конфесійного стилю в сучасному мовленні, адже церква посіла чільне місце в незалежній Україні.

Сфера його використання: культові установи, теологічні заклади, громади, родини.

Призначення: допомагати віруючим у їхньому спілкуванні з Богом, служителями церкви і між собою.

Головні ознаки: урочистість, піднесеність, символізм і стійкість стильової норми.

Основна функція: комунікативна.

Характерні мовні засоби: маркована релігійна лексика (ікона, вечірня, причастя), старослов'янізми (благодать, сотворити), лексичні запозичення (амінь - з грецької «хай буде істинно, правильно»); синонімія (величати — славити), тропи; складні слова; інверсований порядок слів, звертання, складні речення, розповідні.

Жанри: богослужіння, молитва, проповідь, псалом.

Підстилі: перекладна (Біблія, житія, апокрифи) й оригінальна (проповіді, молитви, тлумачення Святого письма) література.

Додаток 4

Схема стилістичного аналізу тексту

1. Основна функція.

2. Сфера використання.

3. Призначення.

4. Головні ознаки.

5. Форма мови.

6. Жанр.

7. Характерні мовні засоби (фонетики, лексики, словотвору, морфології, синтаксису). 8. Стиль мовлення.

Додаток 5

Картка – підказка Текст

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (Конституція України. Стаття 14).

Приклад стилістичного аналізу тексту

1. Основна функція — настановчо-інформативна, оскільки стаття повідомляє громадськість і утверджує про значення землі для держави і права власності на неї.

2. Офіційне спілкування між державою і суспільством.

3. Регулювання офіційних стосунків.

4. Точність, однозначність, офіційність,чіткість.

5. Монолог.

6. Стаття офіційного документа.

7. У тексті використані слова у прямому значенні, адміністративна лексика (охорона держави, право, громадяни) та офіційні фразеологізми (відповідно до закону, право власності, юридичні особи).

8. Офіційно-публіцистичний стиль, офіційний документ.