Дорога в дивосвіт
Урок 32
Тема. Урок милування природою «Провісник весни — підсніжник»
Мета: продовжувати спостереження за пробудженням природи навесні; формувати
вміння користуватися органами чуття під час спостережень за природними об'єктами;
з'ясувати, що змінюється довкола швидко; а що — не так швидко, виробляти в учнів
прагнення поводитися на природі за вимогами краси; учити милуватися красою рідної природи.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
• Вона прокинулась, умилась,
Зітхнула теплим паром,
Відразу квітами укрилась
І травички ніжним шаром. (Земля)
• Плаче цвях прозорий
Водою льодяною.
Він на скельце схожий
Та пахне весною. (Бурулька)
III. Робота над темою уроку
— Прислухайтеся до ледь відчутного запаху талої води — це «сльози» зими. Разом придумаймо казочку «Чому зима заплакала?»
Знайдіть бруньки, що лопнули, понюхайте їх і запам'ятайте цей запах: весняні рослини прокидаються після зимового сну і починають «дихати».
Вдихніть пахощі весняних квітів, що ледь-ледь проглядають. Чи подобається вам цей запах? Охарактеризуйте аромат перших весняних квітів — ніжний, тонкий, приємний, скромний, несміливий, несильний.
Які квіти мають сильний аромат? (Бузок, черемха, конвалія)
Є солодкий запах? Пахнуть дерева? Аромат якого плодового дерева під час цвітіння подобається вам найбільше?
Отже, весна є справжнім святом пахощів. Ці запахи зливаються із запахом рідної домівки і запам'ятовуються на все життя.
Проведемо конкурс міні-оповідань на тему «Найкращий запах весни». Який запах вам найбільше подобається? Який він? Чому він вам подобається? Доберіть порівняння.
ОСЬ І НАСТАЛА ВЕСНА
Ось і настала весна. Через сірі та важкі хмари немовби проглядає блакитне та веселе небо. Таким прозорим та блакитним воно може бути тільки весняної пори. На землі з'явилися веселі дзвінкі струмочки. З самого початку вони були майже не помітні, але мине день чи два, і вони наберуть силу, стануть більшими та помітнішими. Прилетіли перші пташки, з'явилися перші краплі з дахів. Зимова тиша і звуки холодного вітру поступилися місцем весняній мелодії. Усе оживає: веселяться на гілках дерев пташки, із зимової сплячки прокидаються звірі. У затінку, в куточках ще де-не-де ховається сніг, не може зрозуміти: щодня, щогодини кучугури меншають, і як би вони не старалися, але не зможуть сховатися від теплого весняного сонечка. Усе помітніше що довшають дні. А сонечко? Воно пригріває все сильніше.
Люди стають усміхненими, не боячись виходять на вулицю: адже тепер вони не змерзнуть від морозу, завірюха не закрутить. А найбільше радіє дітвора. Уже можна зняти важкий та незручний одяг, перевзутися в гумові чоботи та галасливо бігати по калюжах, пускати кораблики, та наздоганяти крижинки.
Нарешті настала весна! Після довгої й сніжної зими приємно вийти на вулицю, вдихнути запах теплого вітру, побачити перших весняних птахів. Не встиг зійти останній сніг, а крізь торішню траву пробивається молода зелень. Тоненькі паросточки наполегливо тягнуться до сонця. Незабаром усе вкриється зеленим килимом. Бруньки на тополях і березах набубнявіли, в повітрі відчувається запах клейких листочків.
Ще день-два, і дерева вкриються ніжною зеленню. Спочатку це трохи помітний наліт, а потім листя починає рости все сміливіше і сміливіше, збільшуються майже на очах. Ще мить — і дерева одягнуться в пишні крони. Зелений колір змінять блідість зими. Навесні по-особливому світить сонце: якось яскраво, радісно і святково. Хочеться ходити по вулиці, посміхатися усім. Не лише природа вбирається в яскраві фарби. Люди теж скинули з себе теплі шуби і пальто. Навкруги усе в красивих і веселих нарядах. Усе радіє настанню весни.
І.Дідковська
ВЕСНА- ЧАРІВНИЦЯ
«Весна! Весна!» — кричать галасливо діти. Усі так довго чекали на неї. Вона настала і перетворила усе навкруги. Уранці мене розбудив сонячний промінець, а коли я визирнула у вікно, то мені здалося, що усе навкруги обсипано цукром. Сніг іскриться на сонці
переливається всіма барвами веселки. Він тане і біжать маленькими струмочки. Небо знову стає схожим на синє море, по якому пливуть кораблі-хмарки. «Жжжж!» — це прожужжав перший жук, який прокинувся від сплячки. Це дзижчання мені здається пісенькою весни.
Незабаром з-під землі з'являться перші тоненькі, немов, ниточки, зелені травинки, бруньки на деревах набрякли і незабаром лопнуть, і з'являться дивовижні зелені листочки. Білий і сірий поступаються місцем зеленому і блакитному кольорам. Весна настала! Настав перший місяць весни — березень.
Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу - ,
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не зміг
Килим з трав прослати до ніг,
Розтопив не всі сніги
Ще й залив низькі луги...
За недогляд не свари!
Квітку проліска бери!
Та й сідай на всюдихід —
Повезу, де схочеш!
Не забризкаєш чобіт,
Сукні не замочиш... —
Усміхнулася весна,
Цвіт взяла, зійшла з човна.
І від радості в беріз
Забриніли краплі сліз.
Т. Коломієць
— Усі місяці гарні по-своєму, але березень — це особливий місяць. Зима не хоче поступатися і здаватися. Ще довкола лежить сніг, і лід стоїть на річках. Морозно і вітряно, але в повітрі вже відчувається наближення весни. Весна! Нарешті настала довгоочікувана весна! Як радісно всім! Ожив ліс, галявини, дерева! Птахи щебечуть все веселіше.
Сонечко гріє все довше і тепліше. Небо стало вище. Блакитний місяць. Блакитне небо, сніги блакитні. Блакитна далечінь і блакитний лід. З'являються перші весняні квіти — білі й блакитні проліски, провісник весни — під сніжник.
Чому саме вони з'являються першими у лісі? Чому їх усіх називають одним словом — підсніжники?
Так, вони з'являються дуже рано, коли в березні вночі ще буває морозно, і ростуть просто з-під снігу. Щойно сонечко пригріє пагорбки, на них і розцвітають первоцвіти — підсніжники. Справа в тому, що в їх підземних органах - цибулинках, кореневищах, бульбах — ще з минулого року накопичуються поживні речовини, які лише чекали на весняне тепло, щоб рослини почали рости.
Дещо пізніше зацвітають сон-трава, фіалка, гусяча цибулька (зірочки). З-поміж ранньоквітучих трав'янистих рослин є такі, що стали дуже рідкими, їх навіть занесено до Червоної книги України.
Запам'ятайте! Тепло, вода, світло і поживні речовини — умови росту і розвитку рослин.
На жаль, дика природа навесні дуже потерпає від людини. Люди рвуть з корінням великі оберемки первоцвітів. Щовесни багато беріз гине від сокир і ножів людей, які пошкоджують стовбури, збираючи сік.
Ось чому збирати сік можна тільки там, де берези вирубують.
Ліс ще не одягнений, але пахне корою і березовим соком. Димить перша зелень на вербах, як зеленуватий серпанок як дрібні зелені мережива. Як прекрасно в лісі!
Весна почала володарювати і господарювати над землею, розфарбувавши усе в зелений, жовтий, червоний, блакитний, пурпурний, коричневий, малиновий кольори.
Ліс уже повністю перетворився. На коричневих і темно-сірих гілках беріз, осик, дубів, кленів з'явилися маленькі клейкі смарагдові листочки, крапельки роси, що блищали, як перлинки, в променях теплого весняного сонечка. А велична ялина гордо красується поміж інших дерев своїм вічнозеленим вбранням.
Розпустилися весняні квіти: медунка, анемона, жовтець, кульбаба. Прилетіли граки, шпаки, жайворонки...
Над рослинами пурхають і крутяться красуні-метелики, а працелюбні бджоли клопітливо перелітають з квітки на квітку.
Уранці ласкаве яскраво-жовте сонце освітлює усе навкруги і зігріває усе живе. Світ став різноколірним, веселим, живим. Дивна пора!..
На вікні стоїть ваза з гілочками верби. Ваза прозора, скляна, крізь неї видно гілочки, які стоять у чистій, прозорій воді. Гілочки верби незвичайні. Самі вони коричневого кольору, але якщо придивитися, то побачиш, які вони різноколірні. То тут, то там видніються червоні, жовтуваті, зеленуваті відтінки коричневого кольору. А які на гілочках бруньки-лапки! Дивовижно! Вони пухнасті, так і хочеться погладити, доторкнутися до них. Вони теж різнокольорові й незвичайні. На віконці лежать перші весняні квіточки — мати-й-мачуха. Вони привітно розтулили свої жовтенькі, яскраві кошики-квіточки, нібито запрошують весну: «Наставай швидше!»
Весна — цей дійсно «ранок року». Небо ясніє, радує ласкаве сонце. Частим гостем стає вітер з півдня. Весняний ліс нас зустрічає жвавим, різноголосим гомоном птахів. У березні сніг ще не розтанув. Усюди якісь хитромудрі ланцюжки слідів птахів і звірів. Уже цвітуть вільха і ліщина. Здається дивним, коли бачиш посеред снігу поляну квітучої ліщини. Підійдеш і дивишся, як зачарований.
У квітні скрізь починає танути сніг. Весело біжать струмки, цвірінькають горобці, радіють дітлахи.
Малюк поважно відправляє свій кораблик у далеку подорож. Зеленіють поля, з'явилося перше листя на деревах, вони блищать на сонці, як смарагди. Скрізь — сліди бурхливого життя природи. Весна несе людям радісні роздуми.
IV, Закріплення вивченого матеріалу
Робота у зошиті (Урок 32).
V. Підсумок уроку
1