Тема. Урок "На терезах вічності: образ Мазепи в мистецтві (літературі, музиці, живописі).

Тема. На терезах вічності: образ Мазепи в мистецтві (літературі, музиці, живописі).

                                               Вічність є образом, створеним з часу.

                                                                                  Х.Л.Борхес

Мета: порівняти особливості трактування образу Мазепи у світовій літературі; поглибити знання учнів про романтичного героя; удосконалювати навички характеристики художніх образів; визначити характерні риси образу Мазепи у художніх творах; розвивати уміння використовувати цитати художніх творів для аргументації власної думки; виховувати повагу до історичної постаті гетьмана Мазепи, виховувати соціокультурну компетентність учня.

Обладнання: портрет Мазепи, виставка художніх та історичних книг, у яких розповідається про Мазепу, аудіо записи музичних творів, пов’язаних із Мазепою, репродукції картин Жерімо та Беланже, картки самооцінювання.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Методи, прийоми і форми роботи: метод «прес», прийом «мозкова атака», вправа «Так. Ні.», випереджуючі завдання, «квадрат Вена», рольова гра «Маю власну думку…», робота у малих групах.

Учень:

 називає

особливості образу Мазепи, що склалися у світовій літературі, музичному та художньому мистецтві;

висловлює

 особисте ставлення до способу зображення образу Мазепи у творах;

ставить

оцінку історичній постаті Мазепи.

 

Хід уроку:

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Рольова гра «Маю власну думку…»

Учень 1-й. – Мазепа – велична постать в історії України, але він, на мою думку, яскраво представлений лише у творах світової літератури.

Учень 2-й. – Дійсно, Мазепа – геніальна людина, але про нього писали твори і українські письменники.

Учень 1-й. – Але ж саме Байрон, англійський класик, одним із перших присвятив свій твір – поему «Мазепа».

Учитель. Так. Дійсно, і у світовій, і в українській літературі ім′я Мазепи посіло гідне місце. Воно за довгі роки обросло всілякими легендами та міфами.  Але дозвольте з вами не погодитися, що про гетьмана згадують лише у творах літератури. Те, що Мазепа і велична, і трагічна постать, свідчить той факт, що «Мазепіана» охопила і музичне та художнє мистецтво. Твори різні за звучанням, тематикою, сюжетами, манерою зображення, але їх об’єднує одне – образ Мазепи.

 

                                                1

 

Отож , давайте помиримо ваших однокласників і спробуємо розв’язати проблему уроку:

• що є спільного у зображенні образу Мазепи у художніх творах?
• Як доповнюють образ Мазепи у художніх творах музика і живопис?

 

ІІ. Оголошення теми, завдання  та мети уроку.

1.Учитель. – Справитися із проблемою допоможе вам подорож у віртуальний світовий музей Івана Мазепи «Образ Мазепи у мистецтві».

У ньому ми відвідаємо 5 залів:

      1. «Мазепа у творах української літератури»

      2. «Мазепа у творах світової літератури»

      3. «Мазепа у музиці»

      4. «Мазепа у художніх полотнах»

      5. «Мазепа і сьогодення».

2. Завдання уроку:

• вказати на особливості зображення образу Мазепи у творах мистецтва,
• висловити особисте ставлення до почутого,
• поставити власну оцінку Мазепі як історичній, так і художній постаті.

 

ІІІ. Актуалізація знань учнів.

Учитель. – Але щоб потрапити до музею, вам потрібні квитки. Ви їх отримаєте. Їхня вартість – ваші  відповіді на мої запитання.

1. Вправа «Так. Ні». (Виконується учнями у листках самооцінки)

1. Образ Мазепи – улюблений образ просвітницької літератури. (Ні.)
2. Справжнє ім′я Мазепи – Іван Степанович Мазепа-Колединський (Так)
3. Належав до українського католицького шляхетного роду. (Ні)
4. Навчався у Києво-Могилянській академії, єзуїтській колегії у Варшаві, згодом в Італії, Німеччині, Голландії (Так).
5. Мазепа служив пажем при російському цареві, де й навчився дипломатичній гнучкості. (Ні).
6. Завдячуючи багатству, став гетьманом Правобережної України.(Ні).
7. Мазепа дбав про інтереси України, будучи гетьманом. Займався меценатством.(Так).
8. Мазепа був відомим ловеласом, але єдиним другом і коханою жінкою була лише Мотря Кочубеївна. (Так).
9.               Останні роки життя провів у маєтку, що на Волині  (Ні).
10.                Основою для більшості творів світової літератури стали легенди про «походеньки» молодого Мазепи до чужих жінок. (Так).
11. У творі Байрона образ Мазепи має чіткий реалістичний характер. (Ні).
12.  Образу Мазепи властиві риси байронічного героя.(Так)

                                            2

 

2.                    Взаємоперевірка роботи. Виставлення балів у картках самооцінки.

 

Методична ремарка. Бал за роботу на уроці учень отримає як середнє арифметичне з трьох критеріїв за формулою: 

(вправа «Так. Ні» + повідомлення +  метод «прес») : 3 = бал за роботу на уроці)

 

ІУ. Робота над темою уроку.

Учитель. У літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії Байрона, став легендарним героєм. Красива, приваблива історія була підхоплена поетами, художниками і композиторами. Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні композиції, 17 літературних творів, 6 скульптур.

Отож, запрошую вас до першої зали «Мазепа у творах української класики».

Українські письменники, звертаючись до цього образу, розкривали перед читачами образ гордої, розумної, мислячої, дипломатичної, національно свідомої, героїчної особистості. Про гетьмана писали такі українські письменники, як Богдан Лепкий, Володимир Сосюра, Степан Руданський, Юрій Федькович, Людмила Старицька-Черняхівська, перекладали з інших мов – М.Рильський , А.Малишко.

(Повідомлення учнів із завданнями випереджуючого характеру. На дошці кожен учень після відповіді закріплює картку із основними рисами характеру  героя, таким чином укладаючи «Квадрат Вена»)

1. В.Сосюра, поема «Мазепа».

В.Сосюра почав працювати над поемою «Мазепа»1929 р.. а завершив її у 1959-60 рр. тривала перерва зумовила ідейно-стильову відмінність частин твору. Перші 11 розділів подані у романтичних барвах і розповідають про любовні пригоди молодого Мазепи. Друга частина має виразне соціально-філософське спрямування й уводить нас у коло складних проблем української історії.

«Мазепа» - одна із найбільших концептуальних поем В.Сосюри. її морально-етичний пафос полягає у тому, що і найтяжчий гріх перед народом, і діяння в його імя виважуються на терезах усієї долі народу, а не окремої миті історії. Автор показує, що зрадивши Петра, гетьман не зрадив України. Спроба здійснити приховувані навіть від найближчого оточення задуми призвела до поразки Мазепи, проте це трагічна помилка не відступника, а державного діяча. Мазепа постає перед нами «з усмішкою сумною, колишній велет, богатир… од рук його одпали люди, його покинули в біді». Останні слова – «Прощай навіки, Україно, мені уже недовго жить…»

Сосюра вважає причиною поразки те, що народ не зрозумів високих поривань Мазепи й не підтримав його: «…бо не пішов за ним народ шляхом і радості, й надії. Не зрозумів його він мрії… бо помиляється й народ… коли немає ще держави».

Окрема сюжетна лінія поеми – стосунки з юною Мотрею. Це щире

                                               3

почуття зорею освітило долю немолодого вже державця. Мотря сала його вірним другом і коханою жінкою. Але не дружиною. Його листи – шедевр епістолярії. Послухайте уривок із одного листа:

«Моя сердечне коханая Мотренько!

Поклін мой отдаю Вашій Милості, моє серденько, а при поклоні посилаю гостинця – книжечку і обручик діяментовий, прошу тоє завдячне прийняти, а мене в любві своїй неодмінно ховати. За тим цілую уста коралевії, ручки біленькіє і всі Ілонки тіла твого біленького, моя люба коханая!»

Життєвий шлях Мазепи, по суті, завершився. Його мрії розбилися:

Проти, прости, Вкраїно-мати,

Мене і спільників моїх!

Я мов Іуда той проклятий,

На рідний не ступлю поріг.

(Інсценізація. Діалог між Мазепою і Карлом ХІІ.)

Мазепа.             Не раз я за народ моливя…

                           А він, а він мене кляне!..

                           І долі вітер нече листя,

                           Мене з України жене…

Карл.                 Що зажурився, небораче?        

                                   Що ми покинуті, самі?

                           За нами тільки вітер плаче

                           Або сміється з нас у тьмі.

Мазепа.             Ні, то кляне з тобою нас

                           Моя нещасна Україна,

                           Мене, як зрадника… тебе ж

                           Як завойовника…

Карл.                  Я ще вернусь на Україну,

                           Її залізом і вогнем

                           Я покорю або загину…

Мазепа.             Що ж. Покоряй. Я не перечу,

                           Мені тепер вже все одно…

                           Куди, куди піду од суму?

                           Під землю чи в глибини вод?

                           Хіба ж я міг таке подумать,

                           Що проти мене мій народ?

«Такий кінець, Мазепа твій, герою нещасливий мій,» - із сумом пише В.Сосюра.

 

2.   Б.Лепкий , тетралогія «Мазепа»

У літературному процесі к. XIX — поч. XX ст. помітна постать Богдана Лепкого (1872-1941) — письменника, літературного критика, вченого, перекладача, видавця, педагога, художника. В радянський період розвитку історії України — за відданість ідеям відродження Батьківщини, відтворення в художній формі духовно-патріотичних поривань українського народу, його національно-визвольних змагань (тетралогія «Мазепа», поема «Ноктюрн», вірші 20-30-х pp. та ін.) — творчість Б.Лепкого було штучно вилучено з літературного процессу.

Безперечно, Б. Лепкий як прозаїк у творах на історичні теми дотримувався  наукових трактувань історичної епохи, часу, тла Але навіть у

                                                 4

такому широкому художньому полотні, як роман «Мазепа», автор достатньо використовує не і тільки раціональну, а й емоціонально-почуттєву сферу, іншими словами, — душу. І як справедливо підмітив Микола Ільницький, «Мазепа» Лепкого не та демонічна постать, якою він постає у творах класиків західноєвропейської літератури...». Більше того, він нерідко проступає до читача з, внутрішнім  плачем, бо обсіли його голову чорні птахи безвиході.

   Колоніальна політика Петра І, знущання над українським народом

 спонукало Івана Мазепу порвати з Москвою. До гетьмана з усіх боків йдуть

скарги на різні кривди і нестерпні тягарі, які терпіло населення України від

російських властей. Розриву з Москвою вимагала також козацька старшина. В кінці 1706 року козацькі полковники Апостол і Горленко звернулися до Мазепи такими словами: "...твою душу і кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі". Всі вимагали того, щоб гетьман використав тяжке становище Росії і врятував Україну за допомогою союзу з Карлом ХІІ.

 Умови, за яких гетьман Мазепа з козацькими полками приєднався до Карла ХІІ, були визначені у пакті, за яким шведська сторона зобов’язувалась захищати Україну й утримуватися підписання миру з російським царем аж до повного звільнення України від влади Москви і відновлення її прав.

  Хіба можна, враховуючи політичні цілі гетьмана Мазепи, вважати його зрадником українського народу? Ні. Український народ так вважати не може. В наш час, на підставі вивчення історичних документів, спроба Мазепи розірвати з Москвою розглядається як акт патріотизму, а не віроломства

 Особливій критиці піддавалась трилогія Богдана Лепкого "Мазепа". Фатальні наслідки щодо подальшої долі "Мазепи" мала стаття літературного критика В.Державіна на сторінках журналу "Критика" -1936 року. Автор закінчував її такими словами: "Трилогія Б.Лепкого - це суцільний історичний фальш, добірна колекція ундофашистських концепцій і ідейок, невдало замаскованих подобою об'єктивного історизму. З-за цього "історизму" визирає обличчя класового ворога - західноукраїнського фашиста, який на втіху собі, хоч уявно, в історичній давнині конструює, що безсильний створити реально". Висновок звучить як безапеляційний вирок.

 

3.     С.Руданський, вірші-думи «Мазепа, гетьман український»

Загалом же, якщо врахувати, що всі поеми С.Руданського про Гетьманщину писалися 1860 року, не може не здивувати якраз глибоке розуміння й трактування української історії молодим поетом. Особливо це стосується постаті Мазепи. На початку однойменної поеми його показано в момент тяжких роздумів: почалася Північна війна, гетьману треба робити вибір. Мазепа шукає політичну вдачу для України, яка тепер, здавалося б, отримала шанс «підійнятися /з неволі на волю» і «по самі Карпати /могучеє та сильнеє /Царство збудувати». Виступ гетьмана проти Петра I автор поеми

називає повстанням; він йому явно симпатизує, тож ні про яку Мазепину

зраду в творі не йдеться (концептуально це дуже відрізняється від пізнішої

                                                    5

 

праці М.Костомарова). У сюжет уплетено історію Мазепи й Мотрі Кочубеївни, проте їй відведено далеко не основну роль: на першому плані все ж перипетії військово-політичного характеру. Драматургія подій осені 1708 р. передана з урахуванням непростих взаємин всередині козацької старшини, сумнівів самого Мазепи, який розуміє, що перед Україною — «дві безодні», отож — пройти треба буквально по лезу ножа. Зрештою, Мазепа вирішує, що краще «до шведів пристати», і саме з таким закликом звертається до старшини. Далі автор поеми показує страшну помсту Петра, знищення Батурина, сцену анафемування Мазепи в Глухові; оглядає

панораму битв за Ромни, Гадяч, Лубни, Веприк; потім його погляд повертається в бік Запорожжя, звідки на підтримку Мазепи виступає отаман Кость Гордієнко. Завершується ж поема прощанням Мазепи зі своїми сподвижниками і романтичним епілогом (колишня слава переходить у спомин чумака, який, проїжджаючи далекими землями, згадує старовину).

 

Учитель. – Запрошую вас до наступної зали – «Мазепа у творах світової літератури».

До появи цього твору тема Мазепи була добре «розкручена» в європейських літературах. Завдяки Дж. Байрону Мазепа став одним із героїв-символів європейського романтизму. До його образу зверталися різні автори ХІХ ст., зокрема й знаменитості. Романтичним героєм-коханцем він постає не лише в Байрона, а й у В.Гюго. К. Рилєєв у поемі «Войнаровський» спробував створити героїчний образ Мазепи як борця за свободу. Зовсім інше бачення українського гетьмана подав О. Пушкін у поемі «Полтава». Тут він постає підступною, аморальною людиною, яка протистоїть Петру І. Відомо, що російський класик свідомо полемізував із байронівським та рилєєвським трактуваннями образу Мазепи.

 

         4.Ю.Словацький, «Мазепа».

Юліушу Словацькому належить низка творів, у яких він звертається до української проблематики. Це не лише «малоформатні» вірші, в яких поет згадує про свою «малу батьківщину» – Кременець і Південну Волинь, а й поеми «Змій», «Вацлав», «Беньовський», драма «Срібний сон Саломеї»… Особливе місце серед них займає трагедія «Мазепа»

Зрозуміло, що творені романтиками образи гетьмана далеко не відображали реального історичного Мазепу.  Існує думка, що Словацький писав трагедію «Мазепа» двічі. Уперше в 1834 р., перебуваючи на еміграції в Швейцарії. Однак після появи поеми «Пан Тадеуш» свого літературного «конкурента» Адама Міцкевича, він знищив свій твір. Удруге написав трагедію в 1839 р. За свідченням Фридеріка Левенстама, Ю. Словацький самовіддано працював над цим твором – по шістнадцять годин на добу, тому протягом п’яти днів завершив роботу.

«Мазепа» Словацького викликав зацікавлення і в українських письменницьких колах. Переклад українською у 1926 р. здійснив Микола

                                                     6

 

Зеров.

Герой твору, подорожуючи, опиняється в Польщі. А щоб його, пише автор, «звідтіля повернути, мені досить буде прив’язати його до Мазепиного коня». Далі Словацький не без іронії говорить про романтичну легенду, за якою Мазепа, прив’язаний до коня, долає за одну ніч сотні верств, не зустрівши на шляху жодного села чи міста. Та й у самій трагедії автор іронізує над витвореним образом Мазепи-гульвіси. Ось одне з таких місць.

У цій сцені Каштелянова веде мову з дружиною воєводи Амелією, до якої не байдужий Мазепа.

Каштелянова

…На ганку став з повагою папуги

Пан Пасек, а в руках у нього довгий

Сувій паперу – вірш макаронічний,

Присвячений йогомосць королеві…

Але про що ж я говорила, пані?

Ах, про Мазепу. В того хлопчака

Ще молоко під носом не обсохло,

А скільки пліток і чуток про нього!

 

Тут варто зробити деякі пояснення. Пасек – один із придворних короля Яна-Казимира. Саме Пасек, який ворогував із Мазепою, у своїх мемуарах подав легенду про «Мазепиного коня», яку потім використав Вольтер. А вже від Вольтера вона перейшла в європейські літератури доби романтизму. Як бачимо, Словацький скептично ставився до Пасека, насміхаючись над ним і над його творіннями – «віршами макаронічними».

Тепер повернемося до сцени. У палату замку, де ведуть розмову Каштелянова і Амелія, непомітно через вікно проникає Мазепа.

 

Каштелянові

Ти тільки уяви, що за пустотник,

Що за гульвіса той Мазепа…

Мазепа (набік)

А!

Про мене мова.

 

Каштелянова

Ні, ти уяви,

Яке зіпсоване у нього серце,

Який він ворог усьому жіноцтву!

Емблемою собі він вибрав змія,

А волосом коханок наказав

Набить собі сідло…

 

Мазепа (вклоняючись каштеляновій, несподівано)

Неправда, пані!

Благаю вас, не вірте поголосці.

 

Каштелянова

Як пан сюди потрапив?

                                                            7

 

 

 

 

Мазепа

З промінням місячним. І саме вчасно,

Щоб гідно власну честь оборонити.

 

Каштелянова

Але як пан потрапив?

 

Мазепа

Крізь вікно метеликом.

Каштелянова

Непевний маєш вигляд,

Вигадуєш: вікно високе.

 

Мазепа

Пані,

Драбина в мене з різного волосся.

 

Каштелянова

З волосся панових коханок!

Мазепа

Так.

Думаю, особливо коментувати цю сцену не потрібно: примітивна Каштелянова, яка нагадує бабу-пліткарку, поширює фантастичні поголоски про Мазепу; натомість Мазепа просто насміхається над нею. Формально Словацький використовує романтичну легенду про Мазепу-коханця. Однак суттєво змінює її. Мазепа симпатизує Амелії, молодій дружині воєводи. Але Амелію кохає Збігнєв, син воєводи від першого шлюбу. Життя й Амелії, і Збігнєва трагічно обриваються. Власне, винен тут воєвода, який у кінці трагедії свою вину хоче перекласти на Мазепу і скарати його, зв’язавши й посадивши на коня. Однак трагедія має happy end, бо в останній сцені з’являється король, який хоче скарати воєводу. Воєвода ж                                    закінчує життя самогубством, а останні його слова такі: «…хай труп мій від тих мерців подалі поховають». Маються на увазі трупи його дружини й сини, з якими він не хоче лежати поряд навіть після смерті. Мазепа ж постає в трагедії благородною людиною, яка стоїть над тією ненормальністю, що панує в замку воєводи.

Мазепа – простолюдин. Воєвода так і каже: «хлопський син». Хоча про це прямо не говориться в трагедії, але всім зрозуміло: Мазепа не поляк, він українець. Навіть у певному сенсі стає символом українства. До того ж, у сенсі моральному Мазепа помітно перевершує Воєводу.

Звісно, не все так просто. І не варто в трагедії «Мазепа» вбачати твір «антипольський» чи «проукраїнський». Його символіка не зводиться до протистояння польського та українського. Словацький (хай іноді наївно) шукав порозуміння між українцями й поляками. Зрештою, він сам говорив, що в нього є дві батьківщини – Польща й Україна. Щоправда, ідея порозуміння поляків та українців у трагедії «Мазепа» не така чітка, як, наприклад, у драмі «Срібний сон Саломеї». У даному випадку вона

                                                     8

 

виявляється на рівні міжособистісних стосунків – Мазепа-Амелія.

Твори Словацького (навіть в Україні) мають переважно польське прочитання. Тому для більшості з нас письменник залишається «чужим», поляком. Насправді ж, у його творах зустрічається чимало українського, і це українське потребує нашого осмислення.

 

5. К.Рилєєв, дума «Петро Великий в Острогожську», «Войнаровський»

У 1823 р. створюється поема «Войнаровський», що знаменувала собою значні зрушення, що відбувалися у творчому методі Рилєєва. У «Войнаровському» уже немає того злиття автора з героєм, у вуста якого поет вкладає свої думки і переконання, що було характерно для дум. Поет і його герої по-різному дивляться на те що відбувається, по-різному оцінюють його. Не декларації героя складають істинний зміст поеми, а оповідання, хід подій, яким вона присвячена. Перш, ніж хто-небудь інший, своєрідність рилеєвськой поеми відзначив Пушкін. «Рилеєва „войнаровський" незрівнянно краще всіх його „дум",— писав він,— склад його змужнів і стає щирим-оповідальним, чого в нас майже ще ні» Творчі шукання Рилєєва велися в тому напрямку, що, з погляду Пушкіна, було найважливішим і найбільш перспективним. Тому він і говорив, що «ця поема потрібна була для нашої словесності»  Вона виявилася «потрібна» і самому Пушкіну: з міркуваннями про «Войнаровського» зв'язаний задум його поеми «Полтава». Підбадьорений високою оцінкою, що одержала в Пушкіна перша поема; Рилєєв писав йому: «Дуже радий, що „войнаровський» сподобався тобі».

       Андрій Войнаровський, син сестри Мазепи, був улюбленцем бездітного

гетьмана і розділив з ним долю поразки під Полтавою. Войнаровський до 1716 року знаходив притулок у Західній Європі, а потім був схоплений у Гамбурзі за вимогою російського резидента і засланий до Сибіру.

       У поемі поета-декабриста образ українського гетьмана постає як взірець борця за свободу своєї батьківщини:

       Уж близок час, близка борьба,

       Борьба свободы с самовластьем!

          І устами Войнаровського поет каже про себе і про своїх однодумців по боротьбі:

        Так мы, свои разрушив цепи,

       На глас свободы и вождей,

       Ниспровергая все препоны,

       Помчались защищать законы

       Среди отеческих степей.

         Незважаючи на невдачу, Мазепа в поемі проголошує:

       Спокоен я в душе своей;

       И Петр, и я — мы оба правы:

       Как он, и я живу для славы,

       Для пользы Родины моей.

                                                          9

        Отже, К. Рилєєв не тільки не зневажає Мазепу, а й ставить його поряд з Петром.

       В «Отрывках и заметках» Кіндрат Федорович так характеризує гетьмана (як на мене, досить об’єктивно): «Для Мазепы, кажется, ничего не было священным, кроме цели, к которой стремился: ни уважение, оказываемое ему Петром, ни самые благодеяния, излитые на него сим великим монархом, ничто не могло отвратить его от измены. Хитрость в высочайшей степени, даже самое коварство почитал он средствами, дозволенными на пути к оной...»

       А ця мета, як відомо, була — вільна держава Україна:

       Коли Мазепа з ревом і у сльозах лютих

       Відчув, що тіло все, від рук до ніг, у путах,

       І з шаблі бік горить...

       Неждано знявся крик: — і ось нараз без стриму

       Людина й кінь летять у далечінь незримо.

 

6. О.Пушкін, поема «Полтава»

       Відомо, що до написання «Полтави» Пушкіна спонукали рядки поеми Кіндрата Рилєєва «Войнаровський» про «жену страдальца Кочубея и обольщенную их дочь». Але у Пушкіна зовсім інше ставлення до Мазепи.. В цій темі двох російських поетів єднає тільки те, що ні Рилєєв, ні Пушкін не назвали свою поему іменем головного героя. Така назва була б обов’язково заблокована царською цензурою. Але два поети, живучи в один і той же час, по-різному сприйняли вчинки гетьмана України. Для одного з них Мазепа був майже однодумцем, для іншого — зрадником, ворогом і злочинцем.

       В передмові до першого видання «Полтави» Пушкін, недвозначно

натякаючи на Рилєєва, пише про образ Мазепи: «Некоторые писатели хотели сделать из него героя свободы, нового Богдана Хмельницкого».

Поему «Полтава», високо оцінену Миколою І, Пушкін написав у напрямку здійснення планів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданості офіційній ідеології у зв'язку зі слідством проти нього. Завданням «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та створення Російської імперії. В одичному плані оспівано велич Петра І, у мелодраматичному — заплановано постать Мазепи. Мазепа у нього «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».

 Всім добре відомо з поеми Пушкіна «Полтава», як розправився Мазепа з батьком своєї коханої Мотрі (названої в поемі Марією) — найвищим суддею гетьманщини Василем Кочубеєм, а також зі своїм давнім товаришем полковником Іскрою. Щоправда, не все в геніального поета відповідає дійсності.

       Автор «Полтави» пише про гетьмана досить зневажливо. Майже десять разів він називає Мазепу «злодей» і «враг», або навіть «мощный злодей» і

                                                        10

 

 

«мощный враг». Але характерно, що у перекладах поеми українською мовою

А.Малишку і М. Рильському вдалося уникнути майже всіх пушкінських, м’яко кажучи, несхвальних епітетів на адресу гетьмана.

       Ось кілька прикладів:

       О.Пушкін:                                                  А.Малишко і М.Рильський:

           — Она в объятиях злодея!                — Іван Мазепа — він із нею!

       — Донос на мощного злодея...            — Донос на владаря лихого...

       — ... Не дремлет                                    — Не має

       Его коварная душа...                             Спокою гетьмана душа...

       — В груди кипучий яд нося,                — У чорній тузі сам один

       В светлице гетьман заперся...             Замкнувся у світлиці він...

       — Теперь он мощный враг Петра...    — І ополчився на Петра...

       — И где ж Мазепа? Где злодей?         — І де ж Мазепа? Як з очей...

       — Забыт Мазепа с давних пор...         — Мазепа ніби зник у тьму...

         Ось так — «зник у тьму», а не забутий.

       І тепер  стає зрозумілим, чому Рилєєв та інші декабристи навіть і не думали залучати Пушкіна у своє товариство. Як би тепер сказали, у них були великі ідейні розбіжності. Якщо для Рилєєва боротьба за свободу розумілася широко, як необхідність не тільки для російського народу, для Пушкіна на першому місці була Російська імперія, а потім уже — свобода. У «Полтаві» поет каже:

        В гражданстве северной державы,

       В ее воинственной судьбе

       Лишь ты воздвиг, герой Полтавы,

       Огромный памятник себе.

     Учитель. - Та, як бачимо, пророцтво поета про те, що будуть пам’ятати тільки Петра, а Мазепу забудуть, не збулося. У 1994 році на Київщині в Мазепинцях було відкрито пам’ятник гетьманові. Отож Пушкін тут не став провидцем. І благородний Рилєєв, хоч і не був настільки ж геніальним поетом, видався більш пророчим, коли писав про Україну:

         Еще, быть может, друг народа,

       Спасет несчастных земляков,

       И, достояние отцов,

       Воскреснет прежняя свобода!

8. Укладання «квадрата Вена».

 

Учитель. – А зараз ми потрапимо до зали «Мазепа у музиці».

Перелік музичних творів, у котрих використано мотив Мазепи, налічує 21 позицію. Усі вони створені між 1837-1925 рр. з шостою симфонією Ф.Ліста «Мазепа» і оперою П.Чайковського «Полтава», створеною за однойменною поемою О.Пушкіна.

         Опера П.Чайковського «Полтава» вперше була поставлена 3 ( 15 ) лютого 1884 р. в Великому театрі в Москві і одночасно в [[Маріїнський театр \| Маріїнському театрі]] в Санкт-Петербург е 19 лютого 1884 р. У 1885 опера

                                                         11

 

була поставлена поставлена в Тифлісі. У 1903 відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлено 6 жовтня 1922.

• Чи були в оперному театрі? Чи слухали ви оперу? Я теж не була. Але у нас є сьогодні така унікальна можливість. Слухаємо арію  Мотрі із опери П.Чайковського у виконанні І.Архипової.

Полтавская битва окончена. Мазепа спешит покинуть Малороссию вместе со шведами . Тщетно искал его во время боя Андрей. И теперь, придя к разрушенной усадьбе Кочубея, он особенно остро переживает потерянную возможность мести. Слышится конский топот — это Мазепа и Орлик спасаются от преследования. С обнаженной саблей бросается навстречу своему врагу Андрей, но Мазепа опережает его, смертельно ранив выстрелом из пистолета. Всходит луна, и в её призрачном свете появляется из-за деревьев Мария. Зрелище смерти отца лишило её рассудка. С ужасом и болью смотрит на неё Мазепа, но Орлик торопит его и, спасая свою жизнь, гетман скрывается вместе с ним. Неожиданно Мария замечает раненого Андрея. Не узнав его, она принимает его за ребенка, уснувшего в траве… Положив его голову к себе на колени, она поет умирающему колыбельную песню.

                 (Звучить аудіо запис арії).

Учитель. – Довершить ваше бачення образу «Мазепа у живописі».

1. Збереглася значна кількість картин із зображенням гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі і на Україну. Особливістю цих картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається. На думку дослідника портретів гетьмана Мазепи Лариси Шендрік найбільш вірогідним є зображення гетьмана на картині, що зберігається в Гріпсгольме (Швеція): Действие третье

«Портрет гетьмана Івана Мазепи» - невідомий художник, картина зберігається в замку Гріпсгольм, (Швеція);

ю історію Карлу ХІІ» - художники А. Деверо, Ю. Коссак;

«Муки Мазепи» - художник Л. Булянже;

«Паж Мазепа». Теодор Жеріко

«Мазепа на вмираючому коні». Ежен Делакруа. (1824, Гельсінкі)

«Мазепа серед вовків». Орас Верне. (1826). Копія Д. Ф. Херрінг (1833, галерея Тейт);

«Покарання Мазепи» - художник Булянже;

«Козаки знаходять Мазепу» - художник Є. Харпентер;

«Гетьман Іван Мазепа» - офорт Норблена де ла Горда (ХVIII ст.).

Серія літографій Натаніеля Кюр'є (Nathaniel Currier) (1813-1888).

2. Картини Жерімо про Мазепу.

Під впливом творів інших видатних діячів культури й мистецтва того часу, які були присвячені визвольним рухам поневолених народів Європи, зокрема героїчній постаті гетьмана Івана Мазепа (великий вплив на митця справила поема Дж. Байрона "Мазепа") 1820 року Т. Жеріко пише картину про легенду о юних роках гетьмана "Паж Мазепа" (Le Page Mazeppa).

Динаміка, пристрасть, прихильність до екстремальних ситуацій, характерні для картин Жеріко, Булянже, Верне, що тісно пов’язані із поемою «Мазепа» Байрона:

Вони захоплювалися незайманою природою України, стихійною і

                                                  12

дикою, на якій ще не позначилася «фальшива цивілізація», і возвеличують її. Бо Україна для них – країна, де живуть такі ж вільні, як і незаймана природа, люди, котрі не терплять жодного поневолення: «їхня кров кипить сильніше й несамовито рветься із будь-яких оков».

3. Учнівський проект «Мазепа і сьогодення»

Презентація учнівської роботи.

 

УІ. Рефлексія знань учнів.

1. «Мозкова атака»: назвати причини популярності Мазепи у мистецтві.

Можливі відповіді учнів:

1.Широка громадська жадібність до мелодрами, сенсацій та екзотики.

2.Окрім Мазепи-ловеласа цікава історія Мазепи-бунтаря.

3.Любов до волі і поразка у боротьбі із силами зла порівнюють його із Прометеєм.

4.Мазепа сам цінував мистецтво.

2. Учитель. – Відомо, що І.Мазепа писав вірші, утім, документально доведено авторство лише  «Думи»:

Всі покою щире прагнуть,                    Не всім дано всеє знати

А не в єден гуж всі тягнуть,                  І річами керувати.

Той направо, той наліво,                       На корабель поглядімо,

А все, браття, тото диво!                       Много людей полічімо,

 Не маш любви, не маш згоди.             Один стирник сам керує,

Од Жовтої взявши Води,                      Весь корабель управує.

През незгоду всі пропали,                    Пчілка бідна матку має

Самі себе звоювали.                              І оної послухає.

«Ей, братища, пора знати,                    Жалься, Боже, України,

Що не всім нам пановати,                     Що не в купі має сини!

 

УІІ. Підсумок уроку.

1.Учитель. Завершилася наша мандрівка музеєм. Ми повинні залишити свої записи у «Книзі відгуків» за схемою:

Я вважаю, що Мазепа - …..

Тому що, він………

Отже,…….

2. Озвучення відгуків.
3. Оцінювання відповідей.

Домашнє завдання: підготувати повідомлення про А.Міцкевича

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 13