ТЕМА УРОКУ: «ГОЛОДОМОР (1932-1933рр.): ПРАВО НА ЖИТТЯ»

ТЕМА УРОКУ: «ГОЛОДОМОР (1932-1933рр.): ПРАВО НА ЖИТТЯ»

( Основи правознавства, 9 клас)

 

Мороз Євген Олександрович

учитель історії і правознавства

Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №29

Миколаївської міської ради Миколаївської області

 

Мета і завдання:

1) Надати розуміння суті права на життя в історичному та сучасному правовому контексті;

2) сприяти розумінню історії Голодомору та досвіду тоталітарних суспільств в осмисленні потреби юридичного закріплення права на життя у міжнародному та національному праві;

3) розвивати навички критичного мислення через аналіз різних первинних і вторинних джерел, таких, як відео свідчення, юридичні та історичні документи, а також публікації в ЗМІ;

4) сприяти виробленню стійкого негативного ставлення до фактів Голодомору, зневажання людської та зазіхань на право на життя.

Очікувані результати:

1) Після заняття учні зможуть удосконалити предметні компетентності, в першу чергу інформаційну, мовленнєву, логічну, просторову, аксіологічну;

2) аналізувати текстові та візуальні джерела інформації різного походження;

3) аргументовано висловлювати власну думку стосовно подій Великого Голоду (1932-1933 рр.);

4) удосконалювати навички пошукової діяльності, критичного мислення.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Основні поняття і терміни:

Право на життя, Голодомор, геноцид злочини проти людяності, смертна кара.

Методичні прийоми та техніки:

1) Аналіз відеосвідчень, історичних та правових документів;

2) загальне обговорення;

3) робота в малих групах, міні-лекція, дискусія.

Час: 45хв. навчального часу

ВИПЕРЕДЖАЮЧЕ ЗАВДАННЯ

Вчитель пропонує напередодні поміркувати над наведеними запитаннями та зробити короткі нотатки-відповіді для подальшого обговорення в класі

Запитання до обговорення:

1) Чому у світових релігіях присутній заклик «не убий»? Як його розуміти?

2) Що означає вираз «ціна людського життя»?

 

 

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

 

І. Настановно-мотиваційний етап.

1.1. Організація співпраці вчителя та учнів.

Формування психологічної та здоров’язбережувальної компетентності.

Індивідуальне завдання учневі: запропонувати знайти визначення термінів в Інтернеті, а потім пояснити їх класу (терміни написані на дошці: Голодомор, геноцид).

1.2. Актуалізація опорних знань.

Бесіда (загальне обговорення).

 Запропонуйте учасникам заняття переглянути каталог прав людини (Загальна декларація прав людини) (Додаток1) та відповісти на запитання:

1. Без гарантій якого з прав та свобод усі інші втрачають свій сенс та цінність?

2. Запропонуйте учням навести історичні приклади, які вони вважають зразками порушення права на життя.

(відповіді: Голодомор (1932-1933 рр.) на Україні, Голокост в роки Другої світової війни).

1.3. Умотивування навчальної діяльності.

Учитель: Права людини завжди лежать у площині відносин Індивід-Влада. Слід зазначити, що право на життя не означає, що держава захищає громадян від смерті – це неможливо за означенням, і не всі випадки вбивства можливо розглядати крізь призму сфери права. Трактування суті цього права так само складне і багатозначне, як й інші.

ІІ. Основний зміст уроку.

Оголошення теми уроку.

Бесіда

Учитель: Багато людей схильні розуміти право на життя надто широко, включаючи в нього також потребу достатнього життєвого рівня і захист від випадкової смерті через нещасний випадок чи надзвичайну ситуацію тощо. Важливо усвідомлювати, що право на життя, з точки зору держави як гаранта правового захисту , означає відповідальність не за будь-який випадок смерті, а лише за порушення зобов’язань, передбачених статтями національних законів і ратифікованих міжнародних актів у сфері прав людини. Наявний у державі рівень медичного обслуговування, соціальних гарантій , пільг і допомог, що забезпечують якість життя, безумовно, надзвичайно значущий. Проте вони захищаються  не правом на життя, а іншими правами людини. Право на життя включає зобов’язання, пов’язані з безпосередньою загрозою позбавлення людини життя

Зробити наголос , що, аби зрозуміти історичний контекст відсутності право на життя мільйонів людей, необхідно ознайомитися з трагічним досвідом ХХ століття на прикладі свідчень жертв двох найбільших тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та більшовицького СРСР.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Робота з документами

Напередодні проголошення ООН Загальної декларації прав людини 9 грудня 1948 року було прийнято Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, яка засуджує його і визначає як злочин, що не має виправдання.

Для усвідомлення універсального характеру поняття «геноцид» проаналізуйте  з учнями ст. 2-4 Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього.

Запитайте учасників заняття, чи відомі їм інші приклади масових убивств, здійснюваних за підтримки державної машини.

Окрім подій 1932-1933 рр. в Україні, наведіть приклади масових убивств в історії інших країн, частина яких отримала оцінку як геноцид: геноцид вірмен 1915р., геноцид у Камбоджі 1975-1978 рр., геноцид у Руанді 1994 р., події в югославській Сребрениці 1995 р. Дати та країни варто записати на дошці чи фліпчарті.

Слід наголосити, що поняття «геноцид» є терміном міжнародного права, тобто лише після відповідних розслідувань, які підтверджують сплановану масову загибель людей за певних обставин, серед яких значну роль відіграє можливість попередження трагедії, офіційна міжнародна оцінка застосовує це поняття.

Групова робота (загальне обговорення).

Напишіть на дошці дати 1932-1933 рр. Попросіть учасників заняття назвати кілька ключових слів-асоціацій з цими датами в історії України.

Запропонуйте всім разом переглянути фрагмент відео свідчення Миколи Верхоглядова [01: 30].

        ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Учитель: Микола Верхоглядов розповідає про період своєї служби у Робітничо-селянському червоному флоті в період Голодомору. Він згадує, як військовим давали завдання не пропускати селян-втікачів з голодуючих районів України до Криму, а також, як військові підгодовували голодних людей, не знаючи, що їжа смертельно-небезпечна для людей у такому стані

Після перегляду відеокліпа запропонуйте опрацювати в групах матеріали Додатка 2.

Запитання до учнів:

1. На що були спрямовані дії держави в умовах голоду ?

2. Чи була загибель людей безпосередньо пов’язана з діями держави ?

3. Як ви оцінюєте таке рішення держави ?

ІІІ.  Рефлексивно – корективний етап.

3.1. Узагальнення, систематизація знань.

Запитання до учнів:

1) Що ви знали з цієї теми?

2) Що нового дізналися?

3) Що Вас найбільше зацікавило?

4) Про що Ви б хотіли дізнатися більше?

5) Що ви сьогодні приймали важко?

6) Як Ви будете використовувати ті знання, які одержали сьогодні на уроці?

7) Дайте визначення поняттю – «Голокост»?

8) Які правові особливості цього терміну?

3.2. Підсумки уроку.

Творче завдання.

Вчитель роздає дітям паперових метеликів, на яких учні пишуть свої побажання, а потім закріплюють їх на «вогнищі Великого Голоду», розташованому на дошці.

Загальне обговорення.

Поверніться до випереджаючого домашнього завдання. Попросіть учнів пригадати свої відповіді на запитання та озвучити їх в аудиторії.

Чи змінилася думка учнів після уроку?

Загальне обговорення.

Метод незавершене речення:

«Я б радив відвідати таке заняття своїм друзям чи колегам, тому що….»

3.3. Домашнє завдання.

1)Творче завдання. Написати есе за висловлювання Хани Арен:

 «Не знайдеться класу, який не можна було б стерти з лиця землі, якщо вбити достатнє число його членів».

2) Підготувати статистичні дані про кількість знищених українців в роки трьох Голодоморів ХХ ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 ДОДАТКИ

 

Додаток 1 Мовою документа

 

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

 

ПРЕАМБУЛА

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; іберучи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; іберучи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; іберучи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю

Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані;

рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для встановлення обгрунтованості пред’явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності грунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

3. Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії;

це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і проголосила Загальну декларацію прав людини. (Док.ООН/PES/217 А)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2. Офіційний документ

 

Директива ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують»

від 22 січня 1933р.

Ростов-на-Дону, Харків, Вороніж, Смоленськ, Мінськ, Сталінград, Самара

До ЦК ВКП(б) і Раднаркому дійшли відомості , що на Кубані і Україні почався  масовий виїзд селян «за хлібом» в Центрально-Чорноземну область (ЦЧО), на Волгу, Московську обл., Західну обл., Білорусь. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР не сумніваються, що цей виїзд селян, як і виїзд з України у минулому році, організований ворогами Радянської влади, есерами і агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних районах СРСР проти колгоспів і взагалі проти Радянської влади.

<…>

Перше

ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР наказують крайка, крайвиконком і ПП ОГПУ Північного Кавказу не допускати масовий виїзд із Північного Кавказу в інші краї та в’їзд в межі краю з України.

Друге.

ЦК ВКП(б) і Раднарком наказують ЦК КП(б) України, Укрсовнаркому, Балицькому і Реденсу не допускати масовий виїзд селян з України в інші краї та в’їзд на Україну з Північного Кавказу.

Третє.

ЦК ВКП(б) і Раднарком наказують ПП ОГПУ Московської обл., ЦЧО, Західної обл., Білорусі, Нижньої Волги та Середньої Волги заарештувати «селян» України і Північного Кавказу, що пробралися на північ і після того, як будуть відібрані контрреволюційні елементи, виселяти решту в місця їхнього проживання.

Голова Раднаркому СРСР В.М. Молотов

Секретар ЦК ВКП(б) Й. Сталін