Тема уроку: Паризька мирна конференція 1919 р. Вашингтонська конференція 1921-1922 .

Тема уроку: Паризька мирна конференція 1919 р. Вашингтонська конференція 1921-1922  .

Мета:порівняти наміри головних держав – переможниць на конференції пояснити особливості «українського питання», навчити визначати особливості механізму створення, переваги й недоліки Ліги Націй; пояснювати поняття й терміни: «Паризька мирна конференція», «Рада чотирьох», «репарації», «Ліга Націй», розвивати вміння робит узагальнюючі висновки на пдставі аналізу окремих фактів.

Обладнання уроку: політична карта світу; схема «Засади організації Ліги Націй»; портрети В. Вільсона, Ж. Клемансо, Д. Ллойд Джорджа; роздатковий матеріал «Мирні договори із союзниками Німеччини»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і умінь.

Хід уроку

І.  Організація навчальної діяльності.

   Повідомення теми та основних завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Бесіда.

     1. Назвіть дату та основні причини закінчення війни?

     2. Чому ця війна називалася світовою?

     3. Який з воюючих блоків отримав перемогу? Хто входив до складу переможців?

     5. Хто в цій війні переміг, а хто потерпів поразку?    

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності  учнів

Слово учителя.

Перша світова війна – це війна за переділ світу і перемогу в ній одержала Антанта. Але необхідно було поставити «останню крапку» - документально закріпити перемогу держав Антанти.

Тому боротьба за переділ світу перемістилася з поля бою у кабінети; вели її вже не військові, а дипломати й політики.

 Воєнні дії закінчилися підписанням Комп’єнського перемир’я, а політичні бої – Паризькою мирною конференцією і підписанням договорів з переможеними країнами.

IV. Вивчення  навчального матеріалу

1. Паризька мирна конференція.

Для розробки й укладення мирних договорів із переможеними країнами держави-переможниці зібрали в Парижі міжнародну конференцію, що працювала від 18 січня 1919р. з перервами до 21 січня 1920р. У її роботі брали участь декілька тисяч делегатів від 27 держав і британських домініонів. Переможені держави вперше в історії дипломатії не брали участь у переговорах. На конференцію не запросили також представників Росії, де точилася громадянська війна.

Розповідь учителя та заповнення таблиці.

  Конференція проходила у формі пленарних засідань.  Найважливіші питання вирішувала «Рада десяти» - по два представники від 5 країн (Англія, Франція, США, Італія, Японія).

  Але і тут не вдалося дійти згоди з основних питань, що й констатував президент США В. Вільсон: «Блискуче, панове, - ми розійшлися з усіх питань».

  «Рада чотирьох», куди увійшли лідери: США – президент В. Вільсон, Франції – прем’єр-міністр Ж. Клемансо, Італії – прем’єр-міністр Орландо, Англії – прем’єр-міністр Д. Ллойд Джордж. Зібравшись на квартирі англійського прем’єра чи в кабінеті американського президента, вони вели розмови з найважливіших проблем повоєнного облаштування світу.

Але і вчотирьох вони не змогли дійти згоди

 Фактично робота конференції спрямовувалася так званою «Великою трійкою» — прем'єр-міністром Великої Британії Д. Ллойд Джорджем, прем'єр-міністром Франції Ж.Клемансо і президентом США В. Вільсоном.

Проблемне запитання:

Чому під час роботи делегатів називали «Велика трійка»? Якими подіями це було спричинено?

Заповнення  таблиці.

Обговорення проектів мирних договорів із переможеними країнами, що формально розроблялися на основі «14 пунктів» Вільсона, виявило наявність значних суперечностей між учасниками конференції, обумовлених цілями, яких намагалися досягти їхні держави

Завдання . Робота в парах та групах.

Ми маємо три умовні групи – три ряди парт і учнів, які сидять за цими партами. Уявимо, що перша група – це представники Англії, друга – Франції, третя – США. Цілі держав-учасниць Паризької конференції ви обговорюєте в групах, формулюючи їх коротко, лаконічно на папері. Учні можуть скористатися підручником та допоміжним матеріалом . Керівники груп, аналізують відповіді і роблять висновки.

Матеріал для опрацювання в групах

Франція, на території якої велися бойові дії, більше за інші держави постраждала у війні. Клемансо був налаштований реалізувати популярне серед французів гасло «Німці за все заплатять», позбавити Німеччину можливостей для реваншу в майбутньому і посилити вплив Франції у Європі. поверненні французам Ельзасу і Лотарингії, отриманні Саарського вугільного басейну й відсуненні кордону з Німеччиною до Рейну.

На німецьких землях уздовж лівого берега Рейну передбачалося створення буферних держав під німецьким впливом.

Французькі політики прагнули економічно ослабити Німеччину величезними репараціями (500 млрд марок золотом) і отримати частину її колоній в Африці.

Велика Британія на початок конференції вже отримала все, заради чого вела війну.

Німеччина перестала бути її суперником на морях і конкурентом на світових ринках.

Британські домініони захопили німецькі колонії, а сама Велика Британія контролювала значну частину «спадщини» Османської імперії на Близькому Сході. Британці прагнули лише утримати й закріпити досягнуте. У визначеннікордонів післявоєнної Європи, на думку Ллойд Джорджа, необхідно було дотри-муватися принципів національної приналежності й права народів на самовизначення

 виступали проти запропонованої в «14 пунктах» В. Вільсона свободи судноплавства й за підтримки Франції та Японії наполягали на згортанні американських програм будівництва воєнно-морського флоту. Завдяки цьому британці сподівалися зберегти свою морську перевагу. За роки війни Велика Британія, як і Франція, перетворилася з кредитора на боржника.

США внаслідок війни суттєво змінили своє становище у світі.

З боржника вони перетворилися на кредитора.

Сполучені Штати дали в позику країнам Європи близько 10 млрд доларів. їхній валовий національний продукт за роки війни збільшився більше ніж у 2 рази.

Італія на конференції розраховувала домогтися прийняття рішення про передачу їй тих територій, які їй пообіцяли за участь у війні на боці Антанти, а саме Південного Тиролю, східного узбережжя Адріатичного моря і частини Малої Азії. Однак незначний внесок італійців у війну не спонукав «Велику трійку» підтримати їхні вимоги. Румунія наполягала на передачі їй Трансільванії, Буковини й Банату з австро-угорської спадщини, обіцяних їй у 1916р. До того ж вона окупувала Бессарабію, яка раніше належала Російській імперії. Лише за активну участь у придушенні Угорської революції вимоги румунів задовольнили.

Японія претендувала на колишні німецькі колонії в Тихому океані і півострів Шаньдун у Східному Китаї, що до війни орендувала Німеччина. Усі ці території японці в роки війни захопили. Вимоги Японії підтримувала Велика Британія, вважаючи, що це допоможе їй ослабити зростання впливу США.

Слово вчителя.

Отже, найбільш «кровожерливою» виявилася Франція, яка хотіла

- роздроблення Німеччини;

- репарацій – «Німці заплатять за все!»;

- демілітаризавоної зони;

- військового послаблення Німеччини;

- повернення територій.

2. Утворення ліги Націй.

Розповідь вчителя.

Президент США В. Вільсон, відповідно до своїх «14 пунктів», одразу після початку роботи Паризької конференції став наполягати на першочерговій розробці статуту Ліги Націй, який мав стати складовою всіх мирних договорів. Велика Британія, Франція, Італія та Японія виступили проти, побоюючись, що це перешкодить їм реалізувати свої територіальні й фінансові претензії до переможених країн. Д. Ллойд Джордж за підтримки французької, італійської, японської та деяких інших делегацій запропонував спочатку вирішити долю німецьких колоній і територій, які раніше належали Османській імперії. В. Вільсон категорично заперечив негайний перерозподіл колоній, заявивши: «Світ скаже, що великі держави спочатку поділили беззахисні частини світу, а потім створили союз народів». Це викликало роздратування його опонентів. Однак В. Вільсон, який очолював комісію з розробки статуту Ліги Націй, через декілька днів подав його на затвердження учасників конференції.

14 лютого 1919 р. Паризька конференція затвердила статут Ліги Націй. Організація мала сприяти розвитку співробітництва між усіма народами, бути гарантом миру й безпеки. Її засновниками стали держави-переможниці й новостворені країни Польща, Чехословаччина і Хіджаз (1916 р., зараз частина Саудівської Аравії). Головним керівним органом Ліги Націй була щорічна Генеральна асамблея (збори) і Рада Ліги, а штаб-квартирою — місто Женева. Рада Ліги мала складатися з п’яти постійних членів (США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія) і п’яти непостійних членів. Однак американський сенат не ратифікував (тобто не утвердив) Версальський мирний договір із Німеччиною і включений до нього статут Ліги Націй. Тому США, хоча й були ініціатором створення цієї організації, не увійшли до неї.

Запитання.

1. Що таке Ліга Націй? На яку сучасну організацію вона схожа?

2. Коли вона була утворена і з якою метою?

3. Версальський мирний договір.

У квітні 1919р. країни-переможниці узгодили текст мирного договору з Німеччиною й запросили її представників до Парижа. Спроби німецьких дипломатів внести зміни до цього документа було відхилено з погрозою про відновлення воєнних дій.

28 червня представники Німеччини в Дзеркальній залі Версальського палацу уклали мирний договір. Версальський договір, як і інші угоди із союзниками Німеччини, укладені на Паризькій конференції, розпочинався статутом Ліги Націй.

   Німеччина повинна була сплатити репарації для відшкодування «всіх втрат» союзників. Аванс становив 20 млрд марок, а загальна сума мала бути визначеною згодом. Окремі статті договору зводили Німеччину до становища залежної країни. Так, авіація держав-переможниць отримала право на повну свободу літати над її територією і приземлятися на неї. Річки Ельба, Одер, Неман і Дунай, а також Нільський канал оголошувалися відкритими для іноземних держав. Заборонялися будь-які обмеження ввозу до Німеччини товарів із країн-переможниць. Гарантією виконання Німеччиною договору, як передбачалося, повинна була стати окупація союзниками території на захід від Рейну терміном від 5 до 15 років.

Робота з термінами і поняттями

Репарації — повне або часткове відшкодування державою заподіяних нею збитків іншій або іншим державам у грошовій чи іншій формах. Виплата репарацій передбачається в мирному договорі після закінчення війни.

4. Мирні договори із союзниками Німеччини..

Договір із Німеччиною разом із тими, що були укладені з її союзниками по  війні — Австрією, Болгарією, Угорщиною і Туреччиною,— склали Версальську систему мирних договорів.

Самостійна робота з підручником  (сторінка 111)

V. Підсумки уроку.

1. Паризька мирна конференція і Версальська система договорів поставила останню крапку в історії Першої світової війни.

2. Було вирішено долю Німеччини та її союзників.

3. Було закладено основи повоєнного облаштування світу.

4. Створено міжнародну організацію, покликану забезпечувати мир у світі – Лігу Націй.

5. Разом з тим

- не було повністю усунуті протиріччя між провідними країнами, що свого часу привели до Першої світової війни, - ці протиріччя були лише ослаблені;

- мирні договори з Німеччиною та її союзниками мали суперечливий характер і містили умови та причини для майбутніх локальних і світових конфліктів.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.