Тема уроку “Його пером водило Гуляйполе…” Література рідного краю. (Творча лабораторія літератора, журналіста, краєзнавця І.К.Кушніренка)

Комунальний заклад «Гуляйпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів » Гуляйпільської міської ради

Тема уроку “Його пером водило Гуляйполе…” Література рідного краю. (Творча лабораторія літератора, журналіста, краєзнавця І.К.Кушніренка) Учитель української мови та літератури Тарабанова Н.І.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Івана Кушніренка,розкрити ідейно - художній зміст поезій; узагальнити відомості з теорії літератури; удосконалювати вміння художнього читання поезії відповідно до вимог виразного читання; розвивати критичне і творче мислення через застосування інноваційних технологій; усне мовлення через особистісне асоціативне відтворення прочитаного, почутого, побаченого, спонукати учнів до спостережливості, прагнення пізнавати нове; сприяти виробленню в учнів уміння аналізувати поетичні твори; виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до митців свого краю, співців рідної землі,талановитих земляків, зацікавлювати їхньою творчістю.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Підготовча робота: учнів об’єднуємо в групи: “біографи - екскурсоводи”, “кореспонденти”, “літературознавці” “декламатори”.

Обладнання: збірки творів І.Кушніренка, фотоілюстрації; мультимедійна презентація “Література рідного краю. “ Його пером водило Гуляйполе ”; літературознавчий словник - довідник, комп’ютерна перевірка знань.

Що не кажіть, а все-таки здорово Бути Людиною на Землі! І. К. Кушніренко

Гуляйполе – столиця таврійських степів

Творча династія: Іван Кирилович Кушніренко літератор, журналіст та краєзнавець, член Національної спілки журналістів та його дочка Оксана Іванівна Горпинич (Кушніренко), методист відділу освіти Гуляйпільської районної державної адміністрації, відома гуляйпільська поетеса та співавтор його книг. Вони відомі на всю Україну і живуть поруч з нами.

Онука Марійка продовжить дідусеву та мамину справу, про що Іван Кирилович, жартуючи завжди наголошує. Вона вже пробувала римувати, складати оповідання. Але її творчість поки що в іншому – співає та грає на бандурі…

На світі багато поетів прекрасних І щось особливого є в кожного з них. А ви, земляки, нас найбільше тривожите Цілющою силою віршів своїх!

І група. “У різнотрав’ї степової долі”. І шепчуть пізні трави: озирнися! І сяє рання зірка: озорися!

Про його перші спроби віршування Григорій Лютий писав: Його пером водило Гуляй - Поле… І він отак поволеньки почав…

У далекій від рідної землі станиці Чорноріченській Псебайського району Краснодарського краю у перший день нового 1947 року в родині Кушніренків, які, тікаючи від голоду 1946 - 1947 років, що панував на Гуляйпільщині, змушені були виїхати до Краснодарського краю, сталося невеличке звичайне диво: на світ з’явився їх син Іван.

Григорій Лютий на його честь написав: В той Божий день нічого не случилось - Душа велика в Бога народилась.

Кушніренки вже у 1948 році повернулися на Гуляйпільщину, оселившись у мальовничому хуторі з поетичною назвою Вітри Гуляйпільського району Запорізької області.

Іван Кирилович через увесь свій життєвий та творчий шлях проніс неповторну енергетику вільного степу. В житті моїм надія та опора - Зелені серцю любі вітровпори.

Батьківська сильна рука, лагідна мамина посмішка та добрі поради допомагали в дитинстві та вплинули на світогляд маленького Іванка. Коні батька мого Кирила Через поле біле бігли. Бігли коні, спотикались. Доки сили не набрались. А як сили нагуляли - Полетіли, поскакали. Вийшла мати моя з хати… Повертавсь Кирило в хату, Щоб казки нам розказати. А казки для нас - це свято, Знає тато їх багато… Тато став посеред поля. Коні мчаться, коні - доля, Полетіли, пролетіли. Тільки слід в душі лишили Коні батька мого Кирила…

…Ясний день 1963 року. До 8 класу учнів Гуляйпільської загальної трудової політехнічної середньої школи - інтернату, де за однією з парт сидів Іван Кушніренко, зайшов гуляйпільський поет Василь Діденко. Зустріч з поетом вразила Івана. Напевно, й це зіграло свою вагому роль в тому, що тоді, ще юнаком, Іван Кирилович вирішив не полишати мистецтва творення віршів.

А далі закрутилося життя шаленим виром...Ніби уривки кіноплівки, мерехтять у пам’яті найяскравіші спогади: перші уроки, перші успіхи, перші розчарування, вступ до Запорізького державного педагогічного інституту на філологічний факультет у 1965 році, у цьому ж році - перша публікація вірша «Йду степом» у Гуляйпільській районній газеті «Зоря комунізму». Потім (1970 - 1976 роки) працював вчителем української мови та літератури в Полтавській школі - інтернаті Гуляйпільського району.

Публікації Івана Кушніренка у гуляйпільській районній газеті “Зоря комунізму” стали постійними, то ж не дивно, що у вересні 1976 року його прийняли до її штату на посаду кореспондента. Так мало статись. Мав статись і вступ на заочне відділення факультету журналістики Львівського державного університету імені І.Я.Франка у 1987 році, і підвищення на посаді завідуючого відділом, а потім заступника головного редактора, і врешті у переломному 1991 році - призначення головним редактором новоперейменованої газети “Голос Гуляйпілля”.

Підсумком багаторічної журналістської роботи Івана Кушніренка стала книга “Степовики” (історія газетним рядком), яка вийшла у світ у 2010 році.

Виставка творів І.Кушніренка

Звіт ІІ групи. Кореспонденти.

Інтерв’ю з Іваном Кириловичем. 1.Якби Ви малювали життя, то яких кольорів було б більше, та які відтінки Ви б хотіли додати? 2. Який секрет поновлення творчої енергії? 3. Де ви берете сюжет для повістей, оповідань? 4. Кого з письменників вважаєте своїм літературним учителем? 5. Чи передалася любов до літератури дітям? Вони пішли вашою стежкою? 6. Коли прийшло визнання?

Інтерв’ю з Оксаною Іванівною 1.Оксано Іванівно, як вплинув батько на ваш світогляд? 2. Коли відбулася перша спроба писати? 3. Чи обговорюєте літературні питання з Іваном Кириловичем?

Оксана Горпинич (Кушніренко) Батькові Колись давно хтось мудрий говорив: «Життя – театр, а люди в нім – актори». Зміряючи життєвий простір свій, І ти, як вмів, справлявсь з важкою грою. Але ж – горів. Гориш. Гори ж! Поки Настане сил і вистачить тривоги. В цей день, сумний і радісний, роки Спинились у півсотні на порозі. І що на скронях сніг – то не біда: Закрию сивину твою руками. Таким і будь. Сніг талий – то вода. Лише б у серці весни не розтали.

ІІІ група. Дослідники - аналітики. Ідейно – художній аналіз поезій

Аналіз збірки поезій “Відгоріла зоря”

І РОЗДІЛ

ІІ РОЗДІЛ

ІІІ РОЗДІЛ

Комп’ютерна перевірка

Офтальмотренаж

. Рефлексивно-оцінювальний етап. “Мікрофон” Що означає епіграф до уроку? У чому значення творчості Івана Кириловича Кушніренка для вашого мистецького та життєвого досвіду? Оцініть, будь ласка, свою роботу та роботу (у кожного на парті – смайлики).

Домашнє завдання Написати твір - мініатюру:”Його пером водило Гуляйполе” (за мотивами збірки І.К.Кушніренка “Відгоріла зоря”).

Побажання Дякуємо Вам, дорогі наші гості, що подарували нам прекрасну зустріч з поезією. Адже ’’Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі’’ Для творців рідного слова найкраща дяка, якщо їх пам’ятають і твори їх звучать. Коливається Всесвіт у чистій грудневій колисці, Накриваючи Землю зоряним своїм полотном, І пухнасті роки, що й хвилини не встоять на місці, Стукотять у Ваше серце і по світу мандрують рядком. А життя — мов сірник, у безмежжі запалений Богом, Що потомлені душі любов'ю і миром зігрів, Дай Вам, доле, побільше щасливих і мирних років!