Як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.
Не кидайсь хлібом, він святий, –
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.
– Не грайся хлібом, то ж бо гріх! –
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Яке це славне слово — хлібороб,—
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!
Який це труд, який солоний піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна.
Людина в землю покладе зерно,
Проллється Дощ – закільчиться воно.
Під білим Снігом чорна Борозна
На зиму стане домом для зерна.
Весною Сонце вийде залюбки
Позолотити нові колоски.
Колоссям поле зашумить усе,
Колосся з поля Хлібороб звезе,
Щоб Пекарі умілі на столи
Гарячий хліб пошвидше подали.
А Жінка візьме паляниці ті,
Поріже на окрайці золоті.
І кожен, хто леліяв колосок,
Одержить свій, по совісті, шматок…
Однак щедріших ще ніхто не зна,
Як Сніг і Дощ, як Сонце й Борозна.
Вони свої окрайці доброти
Таким малятам віддадуть, як ти.
Тільки-но з печі,
Скоринка в золі –
Свіжа хлібина
Лежить на столі.
День розпочався
З цієї хлібини…
В ній наш достаток,
Могутність країни,
Наших морів
Нестривожена синь,
Шлях до зірок
У космічну глибінь.
Кажуть в народі
Правдиві слова:
Хліб-годувальник –
Всьому голова!
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий.
Вібрав і пісню й працю в себе
Цей хліб румяний на столі
Йому до ніг вклонитись треба,
Він скарб найбільший на землі.
У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен-літер:
«Не кидай хліба — він святий,
не кидай слів на вітер!»
ЦІНУЙМО ХЛІБ,
БО ВІН - ЖИТТЯ
Мета: Ознайомити учнів із шляхом надходження хліба на стіл, розширити уявлення учнів про значення хліба в житті української родини, прищеплювати бережливе ставлення до хліба, поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом, вчити бережно ставитися до хліба, виховувати любов до праці й повагу до людей праці.
Обладнання. Сюжетні малюнки, вислови і прислів’я про хліб, постери, колоски пшениці, виставка хліба та різноманітних виробів з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, ноутбук, відео, лепбук «Хліб – усьому голова», роздатковий матеріал для практичних вправ.
Прислів’я і вислови про хліб для оформлення зали.
Учитель
Ясноокі хлопчиська,
Вам легко усе далося!
Вам на цілому світі
Здається усе ясним.
Білі руки у вас,
І красиве, м’яке волосся,
І дитячі-дитячі
Волохаті, плюшеві сни.
Ви засвоїли зразу,
Що хліб — це так і треба,
Те, що м’якуші хліба
Віддавати слід голубам.
Ви ніколи не бачили
В білих шрапнелях неба,
І земля не ховала вас,
Від осколків ряба...
Дай вам, Боже, здоров’я!
Нехай вам завжди здається,
Що в безхмарному світі
Живете й працюєте ви.
Вам не треба пізнати,
Як тонесенький пульс б’ється
У дитячій долоні,
Що затиснула хліб черствий.
(Віталій Коротич)
Пісня «Хліб святий» ( + з текстом А.Олейникова)
- Сьогодні, у Всесвітній день хліба, ми поведемо з вами мову про велику святість народу — про хліб наш насущний. В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Тяжко він діставався людям, але був найдорожчим за все на світі, бо давав життя. Недаремно ж і прислів’я є таке в народу: «Не ми хліб носимо, а хліб нас!» або «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити». У нашого народу є багато традицій, пов’язаних з хлібом, а тому ми сьогодні й поговоримо про них, щоб збагатити свої знання новими цікавими народними традиціями.
Ведуча.
На столі, на білій скатертині
Сяє, наче сонце, паляниця
З печі вийнята. А господині
Радісно, бо сповнена світлиця
Пахощами хлібними.
(Ольга Добахова)
Учитель. -Хліб і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі й неповторність людської праці. Увібрав у себе і жертовність мільйонів українців, які доводили і доводять сьогодні нашу ідентичність, незалежність. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
Вчитель. - Важкою працею дістається хліб людям завжди, але без нього немає життя.
Учень. - А чому? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...
Вчитель. Так, булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі. А чи знаєте ви, як приходить хліб до нас?
Перегляд відео «Від поля до столу»
Аналіз локації «Від зернини до хлібини»
1 уч. Людина в землю покладе зерно,
Проллється Дощ – закільчиться воно.
2 уч. Під білим Снігом чорна Борозна
На зиму стане домом для зерна.
3 уч. Весною Сонце вийде залюбки
Позолотити нові колоски.
4 уч. Колоссям поле зашумить усе,
Колосся з поля Хлібороб звезе,
5 уч. Щоб Пекарі умілі на столи
Гарячий хліб пошвидше подали.
6 уч. А Жінка візьме паляниці ті,
Поріже на окрайці золоті.
7 уч. І кожен, хто леліяв колосок,
Одержить свій, по совісті, шматок…
Вчитель. - Недаром народна мудрість говорить:
- Де починається хліб? ( у тісті)
- Де починається тісто? ( у борошні)
- Де починається борошно? ( у зерні)
- Де починається зерно? (у землі)
- Де починається земля плодовита? (у руках працьовитих)
Відео «Звідки береться хліб. Історія зернини»
Ведуча.
Тільки-но з печі,
Скоринка в золі –
Свіжа хлібина
Лежить на столі.
День розпочався
З цієї хлібини…
В ній наш достаток,
Могутність країни,
Наших морів
Нестривожена синь,
Шлях до зірок
У космічну глибінь.
Кажуть в народі
Правдиві слова:
Хліб-годувальник –
Всьому голова.
Вчитель
Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі.
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі.
Ось дар священний їх — хлібина
Лежить у мене на столі,
Неначе пісня голубина,
Неначе сонце на крилі.
(Іван Турчак)
Перегляд локації «Хлібобулочні вироби»
Ведуча
Чи є ще більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплекувать достаток?
У хлібі тім життя бере початок,
В нім нездоланна сила трударів.
Нехай же з року в рік, із роду в рід
Не буде хліборобам переводу!
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж доки сонце ллє на землю світ!
Звучить пісня «Пісня про хліб» (Музік Тома)
Сценка «Хліб і торт» (Д. Мусієнко).
Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.
Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.
Хліб. Зате — я потрібніший.
Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!
Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.
Вчитель. - За давньою народною традицією, хліб в Україні дуже шанували. Без нього наш народ не уявляв свого життя. Народжувалася в родині дитина — до неї йшли з хлібом, щоб дитина росла здоровою і в достатку. Відбувалося весілля — йшли з хлібом, щоб молодята були щасливими і жили свій вік заможно. Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому. Справляли люди новосілля, то до них теж приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. Дорогих гостей ми завжди зустрічаємо хлібом-сіллю. В останню дорогу проводжають людину і теж несли хліб. Це давні традиції нашого народу.
Пісня про хліб «Окраєць хліба на столі»
Учениця. Як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.
Учень. Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
Учень. Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Учень. Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
(Максим Рильський)
Ведуча
Хліб чесно вчіться здобувати,
Умійте й крихту шанувати _
З дитинства мати науча...
Крізь все життя нам дзвонить колос,
Крізь всі літа нам чути голос
І матері, і сівача.
(Микола Нагнибіда)
Перегляд відео- екскурс у минуле «Як раніше пекли хліб» (створені учнями)
Пісня «Хліб та сіль»
Учень. І вже я сам, мов колос край села,
Звернувся піснею до хати,
Де золотистий колос одягла
На день обжинків Україна – мати.
Учень. Я в руки беру золотий колосок,
Що зріс на полях Поділля.
В нім бачу я твердий, упевнений крок
В майбутнє моєї країни.
Учениця.
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий.
Ввібрав і пісню, й працю в себе
Цей хліб рум’яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба,
Він - скарб найбільший на землі.
Вчитель. - Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості, патріотизму. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле. Хай завжди буде пахучий хліб на столі у кожній домівці!
Звучить пісня «Наш хліб» (Р. Рудий)
Вчитель. – А тепер попрацюємо в групах, виконаємо кілька завдань на закріплення знань про значення хліба в житті кожного з нас. Після виконання всіх завдань відгадаємо слово – пароль сьогоднішнього заняття (ПАЛЯНИЦЯ).
(«Асоціативний кущ», «Сенкан», «Зернятко думок», «Віднови прислів’я», «Філворд», «Наша творчість»).