Тематична година "Цінуймо хліб, бо він - життя"

Як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.

 

Не кидайсь хлібом, він святий, –
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.

– Не грайся хлібом, то ж бо гріх! –
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.

 

Яке це славне слово — хлібороб,—
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!

Який це труд, який солоний піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна.

 

Людина в землю покладе зерно,
Проллється Дощ – закільчиться воно.

Під білим Снігом чорна Борозна
На зиму стане домом для зерна.

Весною Сонце вийде залюбки
Позолотити нові колоски.

Колоссям поле зашумить усе,
Колосся з поля Хлібороб звезе,

Щоб Пекарі умілі на столи
Гарячий хліб пошвидше подали.

А Жінка візьме паляниці ті,
Поріже на окрайці золоті.

І кожен, хто леліяв колосок,
Одержить свій, по совісті, шматок…

Однак щедріших ще ніхто не зна,
Як Сніг і Дощ, як Сонце й Борозна.

Вони свої окрайці доброти
Таким малятам віддадуть, як ти.

Тільки-но з печі,
Скоринка в золі –
Свіжа хлібина
Лежить на столі.
День розпочався
З цієї хлібини…
В ній наш достаток,
Могутність країни,
Наших морів
Нестривожена синь,
Шлях до зірок
У космічну глибінь.
Кажуть в народі
Правдиві слова:
Хліб-годувальник –
Всьому голова!

 

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Вібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб румяний на столі

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

 

У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен-літер:
«Не кидай хліба — він святий,
не кидай слів на вітер!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЦІНУЙМО ХЛІБ,

БО ВІН - ЖИТТЯ

 

 

 

 

 

Мета: Ознайомити учнів із шляхом надходження хліба на стіл, розширити уявлення учнів про значення хліба в житті української родини, прищеплювати  бережливе ставлення до хліба, поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом, вчити бережно ставитися до хліба, виховувати любов до праці й повагу до людей праці.

Обладнання. Сюжетні малюнки, вислови і прислів’я про хліб, постери, колоски пшениці, виставка хліба та різноманітних виробів з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб,  ноутбук, відео, лепбук «Хліб – усьому голова»,  роздатковий матеріал для практичних вправ.    

Прислів’я і вислови про хліб для оформлення зали.

• «Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так... коли маємо хліб на столі» (Борис Олійник.)
• «Хліб — це кров життя, политий рясно хліборобським потом» (Дмитро Луценко.)
• «В крихітках хліба — зерна життя, щастя людського цвіт» (Лада Рева.)
• Хліб — батько, вода — мати.
• Люди мруть не від хліба, а від голоду.
• Літом такий сякий бур’янець та хліба буханець, та й чоловік ситий.
• Як окраєць на столі, то і в житті веселій.
• «Людина в світ добро нести повинна, як зерна носить людям колосок» (Григорій Коваль.)
• На чорній землі білий хліб родить.
• Без солі й без хліба немає обіду.
• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
• І хліб, і труд — не байдужі зустрічні,
  Дороги їх — поруч, одна в них судьба.
  Бо труд без хліба — трагедія вічна,
  А хліб без труда — віковічна ганьба
  (Валерія Гуртовенко)

 

 

 

Учитель

Ясноокі хлопчиська,
Вам легко усе далося!
Вам на цілому світі
Здається усе ясним.
Білі руки у вас,
І красиве, м’яке волосся,
І дитячі-дитячі
Волохаті, плюшеві сни.
Ви засвоїли зразу,
Що хліб — це так і треба,
Те, що м’якуші хліба
Віддавати слід голубам.
Ви ніколи не бачили
В білих шрапнелях неба,
І земля не ховала вас,
Від осколків ряба...
Дай вам, Боже, здоров’я!
Нехай вам завжди здається,
Що в безхмарному світі
Живете й працюєте ви.
Вам не треба пізнати,
Як тонесенький пульс б’ється
У дитячій долоні,
Що затиснула хліб черствий.
                                                     (Віталій Коротич)

        Пісня «Хліб святий» ( + з текстом А.Олейникова)

- Сьогодні, у Всесвітній день хліба, ми поведемо з вами мову про велику святість народу — про хліб наш насущний. В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Тяжко він діставався людям, але був найдорожчим за все на світі, бо давав життя. Недаремно ж і прислів’я є таке в народу: «Не ми хліб носимо, а хліб нас!» або «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити». У нашого народу є багато традицій, пов’язаних з хлібом, а тому ми сьогодні й поговоримо про них, щоб збагатити свої знання новими цікавими народними традиціями.

 

 

Ведуча.   

На столі, на білій скатертині
Сяє, наче сонце, паляниця
З печі вийнята. А господині
Радісно, бо сповнена світлиця
Пахощами хлібними.
(Ольга Добахова)

Учитель.  -Хліб і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі й неповторність людської праці. Увібрав у себе і жертовність мільйонів українців, які доводили і доводять сьогодні  нашу ідентичність, незалежність. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

                                       Хвилина мовчання

Вчитель. - Важкою працею дістається хліб людям завжди, але без нього немає життя.

Учень. - А чому? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...

Вчитель.  Так, булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі. А чи знаєте ви, як приходить хліб до нас?

Перегляд відео «Від поля до столу»

Аналіз локації «Від зернини до хлібини»

1 уч.     Людина в землю покладе зерно,
             Проллється Дощ – закільчиться воно.

2 уч.      Під білим Снігом чорна Борозна
             На зиму стане домом для зерна.

3 уч.      Весною Сонце вийде залюбки
              Позолотити нові колоски.

4 уч.       Колоссям поле зашумить усе,
               Колосся з поля Хлібороб звезе,

5 уч.       Щоб Пекарі умілі на столи
               Гарячий хліб пошвидше подали.

6 уч.       А Жінка візьме паляниці ті,
               Поріже на окрайці золоті.

7 уч.       І кожен, хто леліяв колосок,
               Одержить свій, по совісті, шматок…

Вчитель. - Недаром народна мудрість говорить:

-         Де починається хліб?      ( у тісті)

-         Де починається тісто?     ( у борошні)

-         Де починається борошно?    ( у зерні)

-         Де починається зерно?       (у землі)

-         Де починається земля плодовита?    (у руках працьовитих)

Відео «Звідки береться хліб. Історія зернини»

Ведуча.

Тільки-но з печі,
Скоринка в золі –
Свіжа хлібина
Лежить на столі.
День розпочався
З цієї хлібини…
В ній наш достаток,
Могутність країни,
Наших морів
Нестривожена синь,
Шлях до зірок
У космічну глибінь.
Кажуть в народі
Правдиві слова:
Хліб-годувальник –
Всьому голова.

Вчитель

Горджуся родом хліборобів,
Майстрами хліба і землі.
Шаную скромний їх доробок,
Діла великі і малі.
Ось дар священний їх — хлібина
Лежить у мене на столі,
Неначе пісня голубина,
Неначе сонце на крилі.
(Іван Турчак)

Перегляд  локації «Хлібобулочні вироби»

Ведуча

Чи є ще більше щастя на землі,
Як сіять хліб, виплекувать достаток?
У хлібі тім життя бере початок,
В нім нездоланна сила трударів.
Нехай же з року в рік, із роду в рід
Не буде хліборобам переводу!
Хай слава їхня вічно не заходить,
Аж доки сонце ллє на землю світ!

Звучить пісня «Пісня про хліб» (Музік Тома)

 Сценка «Хліб і торт»  (Д. Мусієнко).

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате — я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

Вчитель.  - За давньою народною традицією, хліб в Україні дуже шанували. Без нього наш народ не уявляв свого життя. Народжувалася в родині дитина — до неї йшли з хлібом, щоб дитина росла здоровою і в достатку. Відбувалося весілля — йшли з хлібом, щоб молодята були щасливими і жили свій вік заможно. Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому. Справляли люди новосілля, то до них теж приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. Дорогих гостей ми завжди зустрічаємо хлібом-сіллю. В останню дорогу проводжають людину і теж несли хліб. Це давні традиції нашого народу.

Пісня про хліб «Окраєць хліба на столі»

Учениця.   Як тепло пахне хліб!
                 Любов’ю трударів,
                 І радістю земною,
                 І сонцем, що всміхалося весною,
                 І щастям наших неповторних діб.
                  Духмяно пахне хліб.

Учень.     Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
                 В суворості ласкавій,
                 Бувало каже дід старий
                 Малечі кучерявій.

Учень.    Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —
                Іще до немовляти,
                Щасливий стримуючи сміх,
                 Бувало каже мати.

Учень.     Бо красен труд, хоч рясен піт,
                 Бо жита дух медовий
                 Життя несе у людський світ
                 І людські родить мови.
                                          (Максим Рильський)

Ведуча

Хліб чесно вчіться здобувати,
Умійте й крихту шанувати _
З дитинства мати науча...
Крізь все життя нам дзвонить колос,
Крізь всі літа нам чути голос
І матері, і сівача.
                                                (Микола Нагнибіда)

Перегляд відео- екскурс у минуле «Як раніше пекли хліб» (створені учнями)

Пісня «Хліб та сіль»

Учень.   І вже я сам, мов колос край села,
              Звернувся піснею до хати,
              Де золотистий колос одягла
               На день обжинків Україна – мати.

Учень.    Я в руки беру золотий колосок,
               Що зріс на полях Поділля.
               В нім бачу я твердий, упевнений крок
               В майбутнє моєї країни.

Учениця.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він - скарб найбільший на землі.

 Вчитель.  - Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості, патріотизму.  Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.  Хай завжди буде пахучий хліб на столі у кожній домівці!

              Звучить пісня «Наш  хліб»  (Р. Рудий)

Вчитель. – А тепер попрацюємо в групах, виконаємо кілька завдань на закріплення знань про значення хліба в житті кожного з нас. Після виконання всіх завдань відгадаємо слово – пароль сьогоднішнього заняття   (ПАЛЯНИЦЯ).

(«Асоціативний кущ»,  «Сенкан»,  «Зернятко думок»,  «Віднови прислів’я», «Філворд», «Наша творчість»).