Теоретичне питання на тему " Динамічні паузи"

теоретичне питання

Динамічні паузи

як один із ефективних методів забезпечення оптимізації рухової активності школяра

 

Від життєрадісності, бадьорості дітей,

залежить їхнє духовне життя, розумовий розвиток,

міцність знань, віра у свої сили.»

                                                                                           В. Сухомлинський

 

Коли одного з філософів древності спитали:

«Що цінніше – багатство чи слава?», - він відповів:

«Ні багатство, ні слава не роблять людину щасливою.

Здоровий бідний щасливіший за хворого короля!».

Ці слова точно відображають головну думку:

багатство людського життя – це здоров’я.

Здоров'я дитини - це стан її повного фізичного, душевного та соціального благополуччя. Питання збереження та зміцнення здоров’я дитини належать до стратегічних завдань суспільства. Кожному педагогові відомо, що дитині властива природна потреба в рухах. У руховій діяльності, як самостійній, так і педагогічно керованій,  дитина пізнає самого себе, розвиває своє тіло і пристосовується до умов довкілля. Систематичне проведення різноманітних заходів з фізичної культури забезпечує реалізацію потреби дитини в руховій діяльності.  Проте  впродовж останніх років доводиться спостерігати, що саме рухова активність посідає досить скромне місце в житті школяра.

          Діти молодого шкільного віку відчувають велику потребу у русі. Та з приходом до школи, загальна рухова активність дітей знижується майже на 50%. Діти цього віку швидко втомлюються при одноманітній діяльності, значному навантажені на зоровий аналізатор, нервово-психічному напруженні. Насамперед це виявляється нервовим збудженням адже діти молодого шкільного віку змушені щодня висиджувати по п’ять уроків у школі та ще півтори-дві години виконувати домашні завдання. Оскільки учні, особливо 1 і 2 класів, ще не адаптувались до умов шкільного режиму, вони швидко стомлюються: вже через 25-30 хвилин напруженої розумової праці в них помітно знижується увага, притуплюється сприймання і засвоєння навчального матеріалу, логічне запам’ятовування поступається місцем перед механічним. Водночас втомлюються і деякі м’язи, насамперед ті, що сприяють збереженню правильної постави: м’язи шиї, плечей, спини, тазової ділянки та ін. Через втому та притуплення уваги в молодих школярів порушується правильна постанова під час сидіння (голова нахиляється, плечі низько опускаються, спина сутулиться), знижується працездатність, помітно падає дисципліна.

            Динамічні вправи легко знімають не тільки напругу в м'язах - покращують психоемоційний стан і сприяють підвищенню інтелектуальних здібностей. Особливо відчутну користь динамічні рухи приносять тим, хто схильний до накопичення в собі негативних емоцій, хто не вміє вчасно розлучатися з ними без нервів, істерик і ризику для інших. Динамічні вправи виводить з найважчої депресії і допомагає по-новому подивитися на навколишній світ. Люди, що багато рухаються живуть виключно довго. А діти, які рухаються постійно - здоровіші. І притча «Все в твоїх руках» є гарним доказом того, що лише від нас залежить чи буде наше життя щасливим, здоровим, яскравим та неповторним.

 У найбільш активних, як кажуть, непосидючих дітей не вистачає терпіння висидіти за партою, внаслідок чого в класі виникає шум. Це перша ознака того, що вони стомились. Свою увагу вчитель переключає на дотримання дисципліни, перестаючи стежити за посадкою, за ходом уроку, що знижує ефективність роботи.

         Підвищення рівня фізичного розвитку, зміцнення здоров’я і ріст фізичної працездатності сприяє поліпшенню розумової працездатності.

Одним з таких засобів є система фізкультхвилинок, енергізаторів та динамічних пауз, яка компенсує недостатню рухову активність.

Окрім того, треба зауважити, що в дитині є певні межі працездатності, і що менший учень, то швидше вона знижується. Це пов’язано з виснаженням нервових клітин, зумовлених нестійкістю нервових процесів, підвищеною збудливістю кори головного мозку. Ось чому важливо запобігти виникненню втоми, своєчасно виявити перші її ознаки і якомога швидше її зняти. У цьому педагогам стануть у пригоді малі форми відпочинку.

 

Основні завдання цієї форми роботи:

• повернути втомленій дитині працездатність, увагу;
• зняти м’язове, розумове напруження;
• попередити порушення постави.

Малі форми активного відпочинку (фізкультхвилинки, динамічні паузи) допомагають запобігти розумовій втомі, пов’язаній з активною розумовою діяльністю та тривалим нерухомим сидінням.

В кожній школі повинна бути запроваджена система проведення на кожному уроці фізхвилинок з метою розвантаження та підвищення рухової активності учнів.

 

Сформулюємо основні вимоги до вибору вправ до них:

• вправи мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими та доступними, мати ігровий характер, бути зручним для виконання на обмеженій площі, емоційними й досить інтенсивними;
• вправи мають бути знайомі дітям, щоб не витрачати час на їх пояснення та розучування;
• комплекс вправ має спрямовуватися на основні великі  м’язові групи і знімати статичну напругу, викликану тривалим сидінням;
• обов’язково слід добирати такі вправи, як потягування, випрямляння та вигинання хребта, на розправляння грудної клітки, що виконується з одночасними рухами рук угору і врізнобіч – вони сприяють випрямленню хребта, та підвищують тонус м’язів-розгиначів тулуба;
• рухи за своїм характером мають бути протилежними положенню тулуба, ніг, голови, рук дітей під час занять;
• остання вправа має спрямовуватися на зниження фізичного навантаження.

Організація фізкультхвилинок передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послаблюють комірці, ремені.

Фізкультхвилинки проводяться за перших ознак втоми учнів, а саме:

• порушення нещодавно сформованих умінь;
• уповільнення координації рухових дій;
• примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що лежать на столі, постукування по столу тощо);
• підвищення дратівливості;
• погойдування;
• позіхання;
• порушення зорових та слухових реакцій;
• зниження активності, яка наступає переважно після 20-25 хвилин роботи на уроці (залежно від віку та інтенсивності розумової діяльності дітей).

 

Час початку проведення фізкультхвилинки визначається вчителем.

Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, котрі швидко втомлюються внаслідок одноманітної роботи. Внутрішнє гальмування призводить до зниження уваги учнів, а короткочасне виконання фізичних вправ викликає збудження в інших ділянках головного мозку, що сприяє відпочинку.

Динамічні паузи проводяться обов’язково на кожному уроці. Комплекс вправ не бажано часто змінювати. Практикується закріплення за конкретним учнем кожного класу проведення фізкультхвилинок для своїх однокласників. Вправи можна супроводжувати спокійною музикою, яка дає можливість відпочити, але не збуджує, щоб спокійно перейти до навчального процесу.

Але треба нагадати, що і фізхвилинки, і динамічні паузи проводяться з метою розвантаження і підвищення рухової активності учнів, а отже, повинні виконуватися із задоволенням, свідомо і не набувати автоматичності рухів.

Також в процесі уроку проводяться енергізатори, ретельно підібрані педагогами. Вони мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими і доступними, бути зручними, для виконання на обмеженій площі, емоційними і досить інтенсивними, і теж знайомі дітям.

 

 

 

 

 

Призначення енергізаторів на уроці – створення позитивної психологічної атмосфери у класі, відновлення енергії та посилення групової активності. Крім того, вони дозволяють учням проявити рівні здібності – тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх подальшої праці.

Переваги використання енергізаторів:

• відновлення енергії класу;
• привертання уваги учнів;
• об’єднання кількох методів навчання в єдине ціле;
• включення всіх у процес навчання;
• отримання задоволення від навчання.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовуються не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

Щоб успішно реалізувати навчально-виховний процес, вчителі школи повинні використовувати у своїй роботі якомога більше вправ для зняття і профілактики стомлюваності учнів. Педагоги намагаються давати дітям багатий арсенал вправ для того, щоб вони самостійно могли зняти втому і напруженість при виконанні різного виду завдань не тільки в класній кімнаті, але й під час виконання домашніх завдань вдома. З таким комплексом вправ знайомляться і батьки учнів.

Таким чином, завдяки загальному зусиллю вчителів, учнів і батьків щодо здоров’язбереження, систематичній, послідовній і творчій роботі з організації фізкультхвилинок-енергізаторів та динамічних пауз забезпечується достатній рівень функціональної діяльності всіх органів та систем організму дітей на уроці, їх загальний бадьорий стан.

В.Сухомлинський підкреслював: від життєрадісності, бадьорості дітей залежать їхні ду­ховне здоров'я, світогляд, розумовий розвиток, міц­ність знань, віра в свої сили.

Щоб запобігати втомі під час занять, рекоменду­ємо педагогам використовувати інтегровані дина­мічні паузи логопедичного спрямування, які будуть корисні як дітям, що потребують логопедичної до­помоги, так і всім іншим вихованцям.

Такими динамічними паузами можна охопити цілу низку різноманітних напрямів роботи над вимовою, пов'язувати з їх допомогою відпочинок та розванта­ження дітей з темою заняття. Такий підхід сприяє повнішій реалізації мети заняття, економії часу, за­кріпленню та повторенню навчального матеріалу в ігровій формі.

Ефективним є використання на заняттях з до­шкільниками інтегрованих логопедичних пауз, в яких фізичні вправи поєднуються з відпрацюванням чіт­кої вимови звуків... Відомо, що постановка звуків, уведення їх у склади, слова, речення потребує від дитини багаторазового повторення, що часто викли­кає у неї спротив, небажання виконувати вправи, а звідси зниження розумової та загальної працездат­ності, розпорошення уваги.

Щоб заохотити малюків працювати над вимовою, запобігати втомі, підвищити їхню працездатність та самостійність, можна використати завдання, в ос­нові яких лежить ігрова діяльність.

Усі вправи, які пропоную дітям, вводжу у так звані "звукові доріжки". Використовуючи їх, дитина не лише змінює види діяльності, а й водночас якісно виконує мовленнєве завдання. Під час виконання завдання в дитини активізується діяльність усіх ор­ганів артикуляційного апарату. Крім того, проведен­ня указкою чи пальчиком по орієнтирах, розфарбо­вування малюнків і "доріжки" сприяє розвитку дрібної моторики руки, правильній координації рухів руки і пальців. Водночас формуються сенсорні еталони, розвивається просторове орієнтування.

Для прикладу пропоную кілька варіантів вправ на закріплення звуків [С], [Р], [Л]. Ці вправи, до речі, можна використовувати і для проведення фізкультхвилинок.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід'ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання школи - виховання фізично і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної удосконалювати себе в різних напрямах, готової до активного творчого життя в незалежній державі.

Жоден лікар не зробить для людини того, що вона може і повинна зробити для себе сама – забезпечити оптимальні умови для формування та збереження власного здоров’я, а справа педагога – зародити та виплекати в дитині прагнення до цього.