Теоретичні основи еволюції молодіжних субкультур в Україні

Заступник директора з виховної роботи , вчитель історії  КСШ І-ІІІ ст.№ 107 з поглибленим вивченням англійської мови

Махиня Вікторія Федорівна

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЇ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Молодь, як особлива соціальна група, постійно перебуває у фокусі досліджень психологів, соціологів, оскільки, саме вона є чуйним індикатором змін, і визначає в цілому потенціал розвитку суспільства. Неминуча, в умовах ламання сформованих підвалин, переоцінка цінностей, їхня криза найбільше проявляються у свідомості цієї соціальної групи.

Субкультура - це особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення усередині пануючої культури, що відрізняється власною системою цінностей, звичаями, нормами, традиціями [4,16]. Особливе місце в числі різноманітних субкультур сучасного суспільства належить молодіжній субкультурі як специфічному, характерному тільки для цієї соціальної групи, способу поводження, спілкування, проведення дозвілля, уявлення про світ, втілювані в особливому молодіжному способі життя.

Проблеми молодіжної субкультури найчастіше розглядаються в рамках концепції соціалізації; зміст молодості як певного життєвого періоду полягає в переході з одного соціального статусу (дитячого) в інший (дорослий). Прилучення до культурних стандартів, входження в світ пануючої культури, адаптація до неї - процес складний і суперечливий, насичений психологічними та іншими труднощами. Природно, що молодь шукає форми самостійної активності, нерегламентованої ззовні. Як правило, найчастіше такі самодіяльні форми перебувають у сфері дозвіллєвих і художньо-естетичних переваг. І саме в цій сфері молодь виступає як суб’єкт молодіжної субкультури, що, хоча й не викликає негайних змін у суспільстві, але впливає на різноманітні зрізи культури, моду, стиль життя, поведінку й, у цілому, на соціальні й культурні характеристики епохи.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що дослідження ціннісних орієнтацій, життєвих пріоритетів сучасної молоді дає можливість з’ясувати ступінь її адаптації до нових соціальних умов і інноваційний потенціал. Від того, який ціннісний фундамент буде сформований у молодого покоління, багато в чому залежить майбутній стан суспільства.

Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

 

1. Поняття молодіжної субкультури

Кожному з нас доводилося йти по вулиці, їхати у транспорті або просто дивитися телевізор і бачити людей, які у чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтось увесь у металі, а хтось у чорній шкірі проноситься повз вас на мотоциклі. Найчастіше це і є представники сучасних субкультур, які намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я — особистість”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про це культурне явище, розуміти його та бути готовим зустрітися із представниками у реальному житті [1, 83].

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує).

Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки). Але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають у рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд [4, 108]. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.

Найчастіше субкультури виникають довкола центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових (або у когось запозичує ці тексти і проголошує їх такими, що пасують до їхнього вчення, як було із роботами Карлоса Кастанеди, які писалися ним зовсім не для хіпі, але які хіпі визнали за свої, головно через те, що в них багато йшлося про вживання галюциногенних речовин).

Молодіжні субкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися із подібними до себе, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити п’ять головних характеристик молодіжних субкультур [5, 213]:

1. Специфічний стиль життя і поведінки

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді

3. Протиставлення себе решті суспільства

4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення

5. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Таким чином, можна вивести наступне означення: молодіжна субкультура – будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Дуже часто термін молодіжна субкультура плутають із поняттям молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведемо таке визначення:

молодіжна контркультура – об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей. Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти.

Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми – це заміна поняття молодіжної субкультури поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур та широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом [6,55]. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища – "андеграунду".

Андеґраунд – це контркультурне середовище, до якого належать не тільки молодіжні субкультури, але й специфічні спільноти людей, які за віком не підпадають під поняття “молодь”. Окрім того, андеґраунд – це не тільки середовище культурних ініціатив, але явище як соціальне, так і політичне. Він відбиває ту суспільну активність, що не вписується в загальну соціальну і політичну систему. Молодіжні субкультури є передовими спільнотами андеґраунду. Фактично вони визначають характер і напрямок андеґраунду.

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. За критерієм ціннісних орієнтацій С.Сергєєв виділяє наступні типи субкультур [5, 220]:  

• романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи)
•  гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери )
•  кримінальні (гопники, скінхеди )
•  анархо-нігілістичні (панки ).

За спрямованістю інтересів М.Топалов так класифікує молодіжні об’єднання й групи [5, 261]:

- захоплення сучасною молодіжною музикою

- устремління до право порядкової діяльності

- активно займаються певними видами спорту

- біляспортивні- різні фанати

- філолофсько-містичні

- захисники навколишнього середовища.

В.Сикевич дає трохи іншу характеристику неформального самодіяльного руху молоді з урахуванням того, що причетність до тієї або іншої групи може бути зв’язана [5, 301]:

- способом використання часу - музичні й спортивні фанати, металісти, любери й навіть нацисти

-  із соціальною позицією - екокультурні

- зі способом життя - "системники" і їхні численні відгалуження

- з альтернативною творчістю - офіційно не визнані живописці, скульптори, музиканти, актори, письменники.

Неформальні об’єднання й рухи молоді мають певні функції:

• можливість самореалізації, тобто суб’єктивного втілення
• інструментальна, коли група стає засобами для досягнення свідомих або несвідомих результатів
•  компенсаторна, пов’язана з особистою залежністю й відсутністю свободи в офіційних структурах.

 

 

2. Історія розвитку української субкультури

Молодіжні культури або, коректніше говорячи, субкультури (так це явище називають фахівці) - із повноцінних культурних явищ сучасного суспільства. Вони можуть бути одночасно і головним болем для міліції, і джерелом натхнення для модельєрів, і пріоритетним сегментом ринку для транснаціональних компаній.

Сьогодні у західних суспільствах молодіжна культура досить різноманітне явище.

Ідеал такої культури - хлопець і дівчина, обов'язково гарні, що вміють добре відпочивати, модно одягатися, що розбираються у популярних виконавцях, але в жодному разі, що не ставлять під сумнів домінуючі цінності.

 На відміну від молодіжної культури 60- х така культура дається ззовні, у першу чергу іміджмейкерами великих компаній, які усвідомлюють вигоди бізнесу у сфері молодіжної моди.

Ситуація із молодіжною культурою в Україні дещо інша. Першою нашумілою молодіжною культурою були радянські стиляги. Своєю популярністю вони зобов'язані завзятій боротьбі з ними, як із далеким впливом Заходу, з боку державних органів. Треба відмітити, що культура стиляг була досить нечисленною й концентрувалася у великих містах. Не дивлячись на відверте західництво стиляг, вони були оригінальним явищем саме радянської культури. Наступні субкультури вже не були настільки оригінальні й більш-менш успішно намагалися відповідати західним аналогам.

До початку 70- х до України дійшов "хіпізм", який як культурне явище  реально проіснував більше 15 років. Радянські хіпі - "система". Вони не настільки численні, як на Заході, але теж залишили після себе цінний культурний спадок. Саме в атмосфері тусовочних кав'ярень, прокурених квартир, підпільних рок-концертів і виставок жила повноцінна культура, альтернативна радянському офіціозу.

Величезна хвиля молодіжних субкультур прийшла із "перебудовою". Тема "неформалів" стала у певний момент модною серед комсомольської преси й радянських діячів мистецтва майже молодіжного віку. Більшість субкультур кінця 20 століття вже ніхто не пам'ятає, залишилися хіба що досить стійкі "панки", які дотепер не збираються вимирати як, наприклад, уже зробили нарешті хіпі.

Треба відзначити таке досить стійке явище молодіжної субкультури як двірська субкультура. Вона несла у собі не такий культурний потенціал як інші, але не дивлячись на це, теж дуже цікава. Носії цих субкультур тримали у страху цілі міста, як правило індустріальні центри і спальні райони. Зараз ця субкультура виродилася у суто карну культуру понять.

У другій половині 90- х ситуація в українській молодіжній культурі досить цікава. Існує й набирає обертів український варіант молодіжної масової культури. Наприклад, за Олександром Пономарьовим вже бігають юрби дівчат - фанаток.

Дуже цікава субкультура україномовної інтелектуальної молоді, на жаль, нечисленна. Її представники досить активні, намагаються реалізувати себе у мистецтві й науці. Ця субкультура концентрується у Києві й Західній Україні. Вона з'явилася через ще не переборену маргінальність  української мови у повсякденному житті, тому україномовність і є її стрижнем та причиною відносної згуртованості.

Напівпідпільна активність молоді обумовлює збільшення опійної наркотичної субкультури. Наркотики є частиною багатьох молодіжних субкультур. Споживання опійних наркотиків від ширки до героїну є стрижнем цієї субкультури й головним фактором згуртованості. Ця субкультура дуже активно розвивається на півдні, сході й у центрі України.. У цій субкультурі існує свій "сленг", свої досить потужні міфи й високий рівень самосвідомості. Її носіями сьогодні стають, як правило, підлітки із родин і дуже забезпечених, і бідних. Дослідники зв'язують її існування і швидке поширення з відсутністю перспектив для парубка в сучаснім суспільстві й неможливістю повноцінно провести свій вільний час, не витрачаючи великих грошей.

Стійко тримається українська "реп" або "хіп-хоп" культура. Частково "переварена" українською масової молодіжною культурою, реп - субкультура у найцікавіших своїх проявах залишається маргінальною.

Активно розвивається рух "бритоголових", що декларує свою нацистську спрямованість. Ця субкультура повністю копіює західний аналог! - музики "oi", зовнішній вигляд і відвертий культурний дебілізм. Нацистська ідеологія розуміється носіями цієї субкультури на рівні нецензурних висловлень про євреїв і темношкірих,  малювання свастики..

Не збирається зникати й субкультура "панків", головне гасло якої "No future" ("Немає майбутнього"), мабуть актуальний у наш час для великої частини молоді. Панк- культура - досить потужний плин у сучасній культурі Заходу, реалізований у фотографії, кінематографі, літературі й навіть дизайні. У нас існує тільки в сфері музики й, здається, не збирається звідти виходити.

Розвиток комп’ютерних технологій привів до виникнення таких субкультур, як геймери та блогери. Геймер — людина, що захоплюється комп’ютерними іграми. На жаль, надмірне захоплення іграми призводить до того, що деякі геймери плутають реальне життя з віртуальним. Проте більшість із них нормально почуваються в соціумі й навіть беруть участь у спеціальних змаганнях. Так, з 2000 р. проводиться всесвітній чемпіонат з комп’ютерних ігор WorldCyberGames, що дає змогу молодим людям різних країн, незважаючи на будь-які мовні чи національні бар’єри, позмагатися у віртуальному просторі.

Блогери — це люди, які ведуть свої щоденники (так звані блоги) у Всесвітній мережі Інтернет. Відмінність такого щоденника від звичайного полягає в його доступності багатьом людям. Блогери дуже часто посилаються один на одного, читають і коментують один одного. Саме це динамічне спілкування дозволяє вважати їх окремою субкультурою. Ведення власних блогів, як потужний засіб самореклами, набуває надзвичайної популярності серед публічних людей, зокрема політиків і зірок шоу-бізнесу.

Нині розмаїття субкультур є дуже широким. Наприклад, ми знаємо такі субкультури, як хіпстери, анімешники, нормкор, ванільки, гламур, толкієністи, фріки та багато інших. Наявність широкого спектра субкультур дає можливість молоді самореалізуватися.

 

3. Молодіжні рухи та їх базова типологізація

Існує безліч молодіжних субкультур, як і безліч стереотипів про те, що субкультура - це обов'язково погано. Свідченням тому є факт, що половина необізнаних у цій справі людей вважають всіх неформалів (людей із різних субкультур) божевільними сектантами. Давайте спробуємо знайти плюси і мінуси кожної субкультури, щоб насамперед зрозуміти їх як людей.

1. Хіпі. В наш час досить складно знайти прихильників "хіпізму", які б свідомо називали себе "хіпі". Натомість люди, які зараховують себе до цієї категорії, воліють називатися "я патлатий", "піпл", "системна людина" і навіть "людина". При цьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як "хіпі", але самі ж вони не бажають потрапляти під це визначення. Найочевидніше, що це відбувається через старомодність самого слова "хіпі", та через усі асоціації, які пов'язані із цим терміном, починаючи з його виникнення у другій половині 60-х років ХХ століття. Для його виникнення існував ряд соціальних та культурних причин. Річ у тому, що після перемоги над Гітлером, західний світ опинився перед необхідністю якось перебудовуватися і підлаштовуватися під нові реалії геополітики. З середини 50-х почали міцнішати консервативні погляди, що у філософії оформилися у течію "структуралістів", які наполягали, що все життя - це певна структура. І кожна людина повинна виконувати відведену їй роль. Під час студентських виступів 1968 року хіпі проявили себе цілком життєздатною силою у боротьбі із консерваторами і ретроградами. Основна частина цієї субкультури складалася з дітей забезпечених батьків. Під впливом східних містиків, які пропагували пошуки гармонії і щастя за межами матеріального світу, тисячі хлопців і дівчат, тікали з дому, оселялися комунами і жили незалежним життям, відрощуючи якомога довше волосся [9].

Плюси: поряд із розкішними патлями на голові, хіпі мали й інші форми відзнак, найвідомішою з яких є "фенічка", або "фенька".  Найчастіше "феньки" - це сплетені із бісеру браслети, які крім функції декору несуть й інше смислове навантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане послання, зашифроване у ній, треба звернути увагу на кольори, розміри, стиль виробу. Крім того, у більшості "феньок" існує своє ім'я, яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарні феньки, які переходять із рук до рук.

Мінуси: починаючи з 60-х років, коли різні психотропні речовини почали активно використовуватися молоддю для "пробудження своєї духовної і творчої потенції", хіпі не стояли осторонь цього процесу. В історію вони потрапили з двома наркотиками - коноплею та LSD.

2. Репери, хіп-хопери. Вони носять широкий і вільний одяг, більшість захоплюється баскетболом, біт боксом і написанням репу [9].

  Плюси: людина-репер не лише займається спортом, вона проявляє себе творчо. А прояв таланту завжди спричиняє зростання  особистості.

Мінуси: під течія «Ганста» (агресивний стиль поведінки). Такі люди можуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки переконані, що світ жорстокий, і лише вони самі можуть себе захистити. Вони вважають себе за королів і не визнають нікого і нічого вище за себе.

3. Готи. Гот обов’язково одягнений у чорне і в нього мармурово-біла шкіра. Проте сенс життя готів – та сама готика – це сприйняття життя, а не культ смерті. Готика явище естетичне, а похмурі образи не більш ніж епатаж.

Безглуздо шукати сенс життя у смерті – його там немає. Смерть - це нагадування, привід прагнути до життя [9].

Плюси: готи - це люди, які шукають натхнення, тому це творчі люди. І їх захоплення даною субкультурою ніщо інше, як просто засіб насититися енергією. Їхній вигляд (нехай навіть він декого лякає), це просто відповідь, створена на противагу нічого не вартому гламуру, в якому за картинкою порожнеча. 

Мінуси: тут так само є небезпечні під течії. Існують сатаністи. Їхня ідеологія – ідеологія епатажу і бунту проти церковно-традиціоналістської системи. Саме люди такої субкультури можуть піти на осквернення церковних предметів, жертвоприношення та інші дії, засновані на поклонінні сатані.

4.  Скінхеди. Це неофашистські молодіжні угрупування закритого типу. Проповідують культ сильної особи, расизм, шовінізм, культ чорної магії, систематично займаються фізичною підготовкою. Не приховують своїх поглядів. 

Вітанням є витягнута вперед рука. У переважній більшості випадків очолює молодіжне угрупування доросла людина із профашистськими поглядами [9].

Плюси:  ідея скінхедів – «тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не лише тілом, але і духом.  

Мінуси: свою ідею вони сприймають буквально. Саме за скінхедами дуже часто помічаються напади безпричинної агресії по відношенню до інших людей. Вони абсолютно не зупиняються перед вбивством  «не свого», і навіть у деякій мірі прагнуть до цього. 

5.   Растамани (растафарі). З їхньої точки зору, можна: любити людей, палити траву, байдикувати, осягати сенс життя, розповідати іншим про растафарі, філософствувати, грати на барабанах, боротися з Вавилоном, носити дреди і слухати реггі. Не можна: їсти свинину, молюсків, сіль, оцет, рибу без луски, коров'яче молоко, палити тютюн, пити ром і вино, носити речі з чужого плеча, їсти приготовану іншими їжу, грати в азартні ігри, торкатися мертвих [9].

Плюси: досить спокійна культура і нешкідлива для суспільства. Як кажуть «чим би дитя не тішилося».

Мінуси: їх заняття - це неробство. Така людина навряд чи стане кимось великим у соціальному житті.

6.   Ролевики (рольові ігри). Це люди, які люблять грати за сценарієм. Вони можуть поставити свою улюблену книжку як спектакль і жити так довгий час. По суті, все те ж саме як при зйомках фільму, тільки без камер [9].

Плюси: тільки розвинені люди в інтелектуальному плані стають ролевиками. Вони обов'язково освічені, начитані, і вельми інтелігентні й миролюбні.

Мінуси: є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм, і вже не вийти з ролі. За таких ситуацій людина просто вибивається із суспільства.

7.  Фріки. Люди, які люблять яскраво одягатися і поводитися, привертаючи до себе увагу. Тут і яскраві кольори одягу, і тату, і різний пірсинг. По суті, ці люди не лише яскраво виглядають, вони і яскраво мислять. Зазвичай - це співаки, письменники, композитори. Фрік-культура – це культура сміливих і абсолютно відв’язаних людей [9].

Плюси: відсутнє негативне ставлення до світу і до «не своїх». Немає нічого такого, проти чого вони вороже виступають.

Мінуси: саме їхня свобода є головним мінусом. Вона дає фрікам все, тоді як на них самих неможливо вплинути ззовні    (все нешкідливе і веселе невідомо у що обернеться потім). І ніхто не може їх зупинити.

8.  Металісти, рокери. Їхній зовнішній вигляд зухвало агресивний: чорний одяг з великою кількістю металу, зображенням черепів, крові, написом "сатана" англійською мовою. Хоча одяг чистий, охайний. Класичні металісти носять вузькі чорні джинси, заправлені у високі черевики або «козаки», шкіряні куртки з косою блискавкою - "косухи", "косоворотки", сережки у лівому вусі, персні із зображенням черепів або інших чорних магічних символів (пентаграма, скелет). Але їхня зовнішня агресивність і похмурість найчастіше є засобом епатажу оточуючих людей. Ті, яким за 25 років, займаються серйозною роботою, як правило, миролюбні, хоча інколи можуть побешкетувати разом з тими, хто молодший [9].

Плюси: як правило, люди вельми цікаві і не замкнені у своєму маленькому світі. Для них це всього лише спосіб провести час.

Мінуси: надмірний алкоголь та агресія на їхніх «залізних друзях» - крутих мотоциклах, можуть привести до аварій і інших загрозливих для власного життя і життя оточуючих людей ситуацій, пов'язаних з алкоголем.

9.  Панки. Їх можна відразу впізнати за ірокезом на голові. Часто носять чорні шкіряні куртки, люблять пірсинги. В їхньому стилі завжди присутня неохайність і недбалість. Грубий жаргон, близький до жаргону "зони". Поведінка непристойна. Багато хто з них вживає наркотики, спиртні напої, токсичні речовини [9].

Плюси: може вони і є, але зі сторони непомітні.

Мінуси: там, де з'являються панки, бійки, пограбування, насильство з метою приниження особистості.

10.      Емо. Традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубок до кінчика носа, що закриває одне око, а ззаду коротке волосся, що стирчить в різні боки. Перевага віддається жорсткому прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски — два маленькі хвостики, яскраві заколочки — сердечка з боків, бантики. Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі. Окрім того, на обличчі емо-кіда може бути пірсинг (наприклад у губах, лівій ніздрі, бровах, переніссі). Їх легко можна впізнати за рожевим і чорним кольорами в одязі [9].

Плюси: якщо не враховувати їхню емоційність, то цілковито мирний і тихий народ .Не налаштовані вороже, не прагнуть поневолити світ.

Мінуси: прагнення до переживання яскравих і чистих емоцій - головне правило для емо. Їх вирізняє жага самовираження, протистояння несправедливості, особливе чутливе світосприйняття. Отже все це може привести до нервового зриву і до проблем у подальшому житті.

 

Проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення.

Молодіжна субкультура - часткова, відносно когерентна система усередині загальної системи культури. Її виникнення пов’язане з невизначеністю соціальних ролей молоді, непевністю у власному соціальному статусі. В онтогенетичному аспекті молодіжна субкультура представляється як фаза розвитку, через яку повинен пройти кожний. Її сутність - пошук соціального статусу. За допомогою її молода людина "втягується" у виконання ролей, які надалі повинна буде грати у світі дорослих.

Молодіжні субкультурні об’єднання являють собою форму альтернативної культури. Це складне, багатопланове й динамічне явище, що має ряд специфічних і характерних рис. Насамперед, це критичне відношення й прагнення до заперечення або перегляду традиційних цінностей, часткова або повна (іноді схована, неусвідомлена, іноді демонстраційна) відмова від існуючої офіційної ідеології, негативне відношення до офіційної культури, традиційному мистецтву, орієнтація на власні ідеали, цінності, спосіб життя, характерні даній субкультурі, об’єднанню або групі. Учасниками цих утворень стають молоді люди, які виявилися незатребуваними суспільством, викинуті державою на узбіччя життя.

Останнім часом (починаючи з 2000 року й по наш час) у молодіжному середовищі України можна виділити наступні категорії субкультури:

•       першу утворюють молоді люди, що займаються бізнесом (мажори). Вони орієнтовані на "легке" добування грошей і "гарне життя". Їх характеризує ділова хватка, досить добре розвинене почуття корпоративності. Їм властивий моральний релятивізм, внаслідок чого діяльність таких груп досить часто пов’язана з незаконним бізнесом і правопорушеннями
• другу категорію становлять "любери", "гопніки". Вони відрізняються твердою дисципліною й організованістю, агресивністю, сповіданням "культу фізичної сили", яскраво вираженою кримінальною спрямованістю. Основу діяльності таких груп становить дрібний рекет і спекуляції. Угруповання ці, як правило, добре озброєні, причому вже не тільки ланцюгами, ножами, кастетами, але й вогнепальною зброєю. Описані вище молодіжні криміногенні об’єднання в умовах політичної нестабільності в Україні становлять значну небезпеку, оскільки є досить пластичним матеріалом, і в будь-який момент можуть стати інструментом діяльності політичних організацій радикальної й екстремістської орієнтації

- третю категорію становлять так звані "яппі" і " неояппі". Це вихідці із середньо - і малозабезпечених родин, що відрізняються цілеспрямованістю, серйозністю, прагматизмом, самостійністю суджень, оцінок і діяльності. Вони орієнтовані на забезпечення матеріального статку в майбутньому й просування по соціальним і службовим сходам. "Яппі", як правило, не мають шкідливих звичок, піклуються про своє здоров’я, займаючись престижними видами спорту. Для них характерне прагнення "робити гроші" і успішну кар’єру як бізнесменів, банківських працівників, юристів.

Таким чином, у суспільстві, що змінюється, успішність реформ залежить від активної участі в них молодих. При цьому дуже важливо адекватно оцінювати молодь, розуміти, які цінності превалюють у молодіжній свідомості, які особливості характеризують її субкультуру. Створено чимало міфів про молодь, що як ідеалізують, так і негативно оцінюють життя й поведінку молодого покоління. Необхідно постійно вивчати молодь і молодіжну субкультуру в умовах трансформації, щоб ілюзії змінилися уявленням про реальну ситуацію.

 

Список використаних джерел

1.  Алисов Д. А. Урбанизация и культура. Учеб. пособие. — Х. : Эспада, 2000. — 285с.

2.  Балакірєва О. М., Бондар Т. В., Варбан М. Ю., Ганюков О. А., Головенько В. А. Молодь України у дзеркалі соціології / Український ін-т соціальних досліджень / Ольга Миколаївна Балакірєва (заг.ред.), Олександр Олексійович Яременко (заг.ред.). — К. : УІСД, 2001. — 210с.

3.  Безпалько О. В., Годлевська А. І., Ірза Г.О., Капська А. Й., Карпенко О. Г. Молодь і дозвілля: Теорія, методика і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання / Український науково- дослідний ін-т проблем молоді. — К. : А.Л.Д., 1996. — 208с.

4. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: Сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. – К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. –339 с.

5. Молодежная субкультура / Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова; Институт социальных наук. Кафедра социологии / Н.А. Победа (науч.ред.). — О. : АстроПринт, 1999. — 282с.

6. Молодь та соціально-інформаційні проблеми сус-пільства: зб. матеріалів III міжвузів. студент. наук. конф. (м. Умань, 21 квітня 2007р.) / Європейський ун-т — К. : Вид-во ЄУ, 2007. — 468c.

7. Сінькевич Н. Особливості формування морально-цін-нісних орієнтацій у дівчат-підлітків // Рідна школа. - №12. – 2000. – С.22-23

8. Шилова А. Н. Социология отклоняющегося пове-дения// Социологические исследования. — 1994. — №8. — С.68 — 72.

9.   Сайти Інтернету за адресами:

 

-    Гопники // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Гопники

-  Готи (субкультура) // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/ Готи

-  Заїка Наталія. Бути собою – головний принцип черкаських неформалів // Газета «Прес Центр» № 7 (134) від 13.02.2008 р. http://pres-centr.ck.ua/print/news-845.html

-  Скінхеди // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Скінхеди

-  Хіп-хоп // Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Хіп-хоп