ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАРАДИГМИ КОНФЛІКТУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Теоретичні основи парадигми конфлікту в освітньому процесі

Сутність поняття «конфлікт»

      Загальноосвітній навчальний заклад  є місцем постійної взаємодії та комунікації. У цей процес вступають не лише учні, педагоги, представники адміністрації освітнього закладу, а й батьки учнів, тобто майже всі вікові категорії.  Саме відмінності у сприйманні тих чи інших ситуацій спричиняють появу конфліктів.

Поняття «конфлікт» походить від латинського слова та в перекладі означає «зіткнення».

Дослідник Дрожжина, порівнюючи сутність поняття «конфлікт», виділяє кілька основних визначень:

Конфлікт – це зіткнення  протилежних інтересів, цілей, потреб, думок, різних позицій. Це процес загострення спілкування між двома чи більше сторонами учасників конфлікту під час розв’язання значимої для всіх проблеми.

Конфлікт – це зіткнення, протистояння інтересів, поглядів, переконань, почуттів, потреб, рівнів домагань, оцінок опонентів.

Конфлікт – це зіткнення інтересів на грунті суперництва, це відсутність взаєморозуміння з різних питань, пов’язана з гострими емоційними переживаннями.

Конфлікт – це те, що забирає в кожної людини більш як половину життєвої енергії, яку можна використати інакше.

Підсумовуючи, зазначимо, що конфлікт – це зіткнення інтересів, цілей та думок двох сторін під час розв’язання певної, значимої для обох сторін, проблеми.

Ознаки конфлікту та як його розпізнати

     Працюючи у закладах освіти, педагогічні працівники стикаються з різними конфліктними ситуаціями. І часто, маючи хоч невеликий досвід, педагог може розрізнити сигнали, які вказують на зародження конфлікту.

Найбільш відомі ознаки назрівання конфлікту

У разі виявлення хоча б однієї ознаки назрівання конфліктної ситуації педагог повинен вжити заходів для попередження його появи.

Види та типи конфліктів

          Для ефективного вирішення конфліктних ситуацій необхідно розбиратися у видах та типах конфлікту. За видами конфлікти поділяються на наступні:

• За проблемно-діяльнісною ознакою: управлінські, педагогічні, виробничі, економічні, політичні, творчі;
• За ступенем залучення людей: міжособистісні, міжгрупові, міждержавні, міжпартійні;
• За напрямками комунікації: горизонтальні та вертикальні;
• За врахуванням суб’єктивного сприйняття ситуації: помилкові, потенційні, щирі;
• За значенням: закономірні, необхідні змушені, функціонально невиправдані;
• З погляду позицій: позитивні (конструктивні), негативні (деструктивні);
• За кількістю людей: парні, локальні, загальні;
• За перебігом часу: короткочасні, тривалі, затяжні:
• За видом виникнення: стихійні, заплановані:
• За тактичними цілями: виправдані, невиправдані:
• За характером виникнення: об’єктивні цілеспрямовані, об’єктивні нецілеспрямовані, суб’єктивні цілеспрямовані, суб’єктивні нецілеспрямовані.

           У той самий час конфлікти бувають різних масштабів: від невеликих суперечок до військових дій. Вони можуть проходити у різних формах: непорозуміння, незгода, боротьба, війна.

У шкільному середовищі конфлікти можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Внутрішній конфлікт – це незгода та непорозуміння із самим собою, реакція на необхідність вибору з двох чи більше варіантів наших бажань, мотивів, інтересів, цілей. Якщо людина змушена робити вибір між власними потребами, ідеалами та зовнішніми вимогами, то вона ставить себе перед внутрішнім конфліктом.

Внутрішній конфлікт може бути набагато загрозливішим для життєдіяльності особистості, адже людина може зруйнувати себе з середини, що призведе не лише до погіршення спілкування з оточуючими, а й деструкції психічних процесів, станів та властивостей.

Зовнішні конфлікти можуть відбуватися у різних системах. В освітньому закладі цими системами є: «учень-учень», «учень-учитель», «учитель-батьки», «учитель-вчитель», «учитель-адміністрація», «учень-адміністрація» та «батьки-адміністрація».

Головним завданням соціального педагога та будь-якого педагогічного працівника є діагностика та попередження конфліктів, а у разі їх розгортання, знаходження ефективних способів їх розв’язання.  Основними типами конфліктів у шкільному середовищі є наступні:

           Залежно від виду конфлікту дослідники виокремлюють такі його динамічні стадії:

                      виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

                      усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації суб’єктами конфліктної взаємодії;

                      маніфестація шляхів вирішення проблеми та перехід опонентів в активні чи пасивні форми взаємодії;

                      кульмінація або криза в конфліктній взаємодії, коли опоненти можуть закликати до насильства або навпаки наполягати на переговорах;

                      розв’язання конфліктної ситуації, коли проблема вважається вирішеною;

                      постконфліктна ситуація, коли суб’єкти конфліктної взаємодії відчувають та усвідомлюють задоволення або невдоволення від наслідків вирішення конфлікту.

Обізнаність у видах і типах конфліктів дає можливість знайти ефективні шляхи вирішення конфліктів.

Отже, кожен педагогічний працівник повинен бути ознайомлений з усіма способами подолання негативних конфліктних ситуацій.

Причини виникнення конфліктів в учнівському середовищі

Джерела й умови конфліктів обумовлюють передумови та причини виникнення конфліктних ситуацій і розвитку конфліктів.

 Розрізняють об’єктивні та суб’єктивні причини конфліктів. Об’єктивні причини призводять насамперед до конструктивних конфліктів, що виникають у діловій сфері.  Суб’єктивні причини найчастіше зумовлюють деструктивні конфлікти, характерні для особистісно-емоційної сфери.

Аналізуючи основні причини конфліктів у шкільному середовищі, можна назвати :

     розподiл ресурсів;

     взаємозалежнiсть;

     вiдмінності в цiнностях;

     вiдмінності в цілях;

     відмінності в способах досягнення цiлей;

     незадовiльні комунiкації;

     вiдмінності в психологiчних особливостях.

Але як показує практика,  основними причинами конфліктів з учнями є наступні:

Адмiністрацiя навчального закладу часто звинувачує вчитeля у виникненні конфлiктiв, а учитель свою провину визнає рiдко. Найчастішe вони трапляються в тих  учителiв, якi цiкавляться лише рiвнем засвоєння предмeта.

Ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, із нeвстигаючим учнем. Тому  вчителі повинні  бути обізнані в основних причинах виникнення конфліктів та швидко й eфективно їх розв’язувати.

Стилі поведінки у конфліктах

          З урахуванням практичного досвіду Томасом К. У. та Кілменом Р. X. було розроблено систему стилів поведінки у конфліктних ситуаціях, які включають суперництво, поступливість, ухиляння, компроміс та співпрацю  

Супeрництвo (борoтьба) – людина максимальнo oрієнтована на перемoгу в кoнфлікті й мінімальнo зважає на пoтреби інших. Cторoна конфлікту, що застосoвує стиль cуперництва, намагаєтьcя нав'язати іншим cвій варіант вирiшення cпiрних питань. Влаcна перемога бачитьcя як пoразка супрoтивника. У данoму випадку застoсoвується тактика тиcку та пoгроз, рoбляться cпрoби пoставити під cумнів кoмпeтентність опoнeнтів, вишукується cлабкe місцe в їхній аргументації, як правилo, cпостeрігається схильність до бeзапеляцiйних зaяв, негaтивного cтaвлення дo тих, хтo має іншу думку. Гacлa: "Cильний зaвжди прaвий"; "Пeрeможців не cудять".

Названий стиль поведінки можна використовувати, якщо:

   мaєте достaтню влaду й aвторитет i, очевидно, що зaпропоновaне вами рiшення – нaйкрaще;

   рeзультат кoнфлiкту дужe вaжливий для вaс, i ви нa свoє вирiшeння прoблеми, яка виникла, рoбите вeлику стaвку;

   вiдчувaєте, щo у вaс не iснує iншoго вибoру i вaм є щo втрaчaти;

   муситe прийняти нeзвичнe  рiшeння та у вaс  для здiйснeння цьoгo крoку  дocтатньо пoвнoвaжень.

Пoступливість (зглaджувaння) – жeртвувaння інтeрeсами спрaви зaдля пiдтримки та полiпшення стосункiв з iншою людинoю. "Пoступливий" намaгається виглядaти в очaх отoчення приємним, добрим, спiвчутливим, гoтовим дoпомoгти. Вiн вiдчуває стрaх перeд нeсхвалeнням, пeред мoжливістю бути знeхтуваним. Виявляючи до iнших знaки повaги та схвaлення, "поступливий" очікує тaкoго самого стaвлення й до себе. Як прaвило, він рoбить усе, щoб усyнyти сaмy можливicть кpитики, зaпoбiгти зaгoстрeнню конфліктiв, aпелюючи до пoтрeби в сoлiдaрності. Девізом у даному випадку є: "Ми вci однa щаслива командa, і не вaрто рoзхитувaти чoвeн",  "Миp за будь-яку цiнy" або "Нехaй бyде гречкa, аби не сyперечкa".

Стиль пoступливoсті мoжна  застoсувати у таких  ситуаціях:

   предмет кoнфлікту неважливий, абo вaс не дуже хвилює тe, що стaлoсь;

   гoлoвна  задача – вiдновлення спокою i стабiльності, а не розв'язання конфлiкту;

   розумiєте, що прaвда на вaшому боцi;

   відчувaєте, що у вaс недoстатньо влaди чи шaнсів отримaти перемoгу;

   ввaжаєте, що крaще зберегти дoбрі стoсунки з iншими людьми, нiж вiдстoювати влaсну тoчку зoру.

Ухиляння (відгороджування) – пасивна поведінка у конфліктній ситуації, що полягає в ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання до "кращих часів". Це прагнення уникати гострих ситуацій і не обговорювати питання, які є предметом суперечок. Тактика присутності без ознак активного втручання, зберігаючи нейтралітет і не розкриваючи своїх поглядів та ставлення до проблеми. Сторонам надається можливість самим зробити вибір і самим нести відповідальність за свій вибір. Девізи: "Не буди лиха, поки тихо"; "Не чіпай, поки не зламається"; "Моя хата скраю".

Стиль ухиляння можна  застосовати в  таких  ситуаціях:

   знаєте, що не можете  вирішити питання на  свою користь;

   у вас мало влади для вирішення  проблеми в бажаний для вас спосіб;

   у вас був важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;

   хочете виграти час, щоб вивчити та дослідити ситуацію й одержати додаткову інформацію, перш ніж прийняти яке-небудь рішення;

   джерело розбіжностей неважливе  для вас у порівнянні з іншими  задачами, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили.

Компроміс (порозуміння) – пошуки балансу взаємних поступок і надбань. Прагнучи порозумітися, сторони згоджуються на часткове задоволення своїх потреб, щоб зберегти стосунки й отримати хоча б щось. При цьому має місце затушовування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс є останньою можливістю прийняти певне рішення. Девізи: "Щоб себе не оголити і тебе не обділити"; "Краще маленька рибка, ніж великий тарган".

Тому такий стиль до розв'язання конфлікту можна використовувати в наступних ситуаціях:

   задоволення вашого бажання має для вас не дуже  велике значення;

   вас може влаштувати тимчасове рішення тому, що немає часу для вироблення іншого або   обидві сторони мають аргументи однаково переконливі;

   підходи до вирішення проблеми виявились неефективними.

Співробітництво (колаборація) – орієнтація на якнайповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації. Інтереси іншої сторони визнаються частиною проблеми. Суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною, наполегливо шукається розв'язання спірної проблеми. Виявляються приховані інтереси, вишукуються резерви та ресурси для їх задоволення. Девізи: "Один розум добре, а два краще"; "Кожна пригода - до мудрості дорога".

Цей стиль для розв'язання конфлікту можна використовувати в таких ситуаціях:

   необхідно знайти спільне рішення, якщо кожен із підходів до проблеми важливий і не допускає компромісних рішень;

   у вас міцні, тривалі та взаємозалежні стосунки з іншою стороною;

   сторони здатні вислухати один одного та викласти суть своїх інтересів.

  Кожен із перелічених стилів має сферу, де його застосування виправдане. У шкільному середовищі також необхідно використовувтаи всі стилі поведінки.

Способи розв’язання конфліктних ситуацій

         Велика роль у роботі соціального педагога приділяється саме діяльності, спрямованої на діагностику, попередження та розв’язання конфліктних ситуацій.

Робота соціального педагога з міжособистісними конфліктами може бути сконцентрована на таких напрямах:

   прогнозування та профілактика конфліктів, що забезпечуватиме своєчасне виявлення потенційних конфліктних ситуацій та за умови високої конфліктної компетентності вирішувати суперечності на етапі, коли конфлікт ще не набув форми відкритого протистояння;

   попередження конфліктів, що передбачає створення таких умов діяльності, які перешкоджали б виникненню суперечностей та конфліктів;

   формування конфліктологічної компетентності з метою успішного вирішення особистістю міжособистісних конфліктів у різних ситуаціях життєдіяльності;

   створення професійної системи посередництва у вирішенні різноманітних конфліктів.

Для ефективного їх вирішення пропонується виконати наступні дії:

1. З’ясуйте, що призвело до конфлікту: дії іншої сторони або ваше нерозуміння ситуації. Припускайте краще, намагайтеся з'ясувати, що мав на увазі опонент. Ставте правильні й тактовні запитання.
2. Відстоюйте свою позицію, але не тисніть на співрозмовника. Не вимагайте, щоб людина змінилася. Тиск обмежує можливості обох сторін і не сприяє вирішенню конфлікту.
3. Стежте за тим, що говорите. Не принижуйте опонента, не узагальнюйте (не використовуйте слова «завжди» й «ніколи»), говоріть про конкретні речі, вирішуйте основну проблему, не чіпляйтеся за дрібниці.
4. Стежте за своїми емоціями, не ігноруйте їх, але й не дозволяйте їм керувати вашою поведінкою. Говорячи про те, що ви відчуваєте, ви пояснюєте опонентові вашу позицію («Мене дуже засмучує, коли люди порушують свої обіцянки. Будь ласка, краще не обіцяй того, чого не можеш зробити»).
5. Не бійтеся йти на поступки. Поступка не означає поразку, а дає змогу продовжити діалог. Гнучке і творче ставлення до ситуації – одна з умов управління конфліктом.
6.                   Слід відзначити, що конфлікти можуть розв’язуватись як у результаті прийняття та реалізації системи заходів ціле­спрямованого впливу на обидві  сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких зусиль.

Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:

1) вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;

2) компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;

3) поступове згладжування протиріч;

4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку­вання на певний час, повне припинення стосунків між ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                     Безвершук Ж.  Природа підліткової конфліктності. Вища школа : науково-практичне видання,  2018.  № 11.  С. 79-92.
2.                     Дрожжина Т.В. Конфлікти в школі: як навчитися швидко їх розв’язувати. Харків : Вид. група «Основа», 2010. 160с.
3.                     Мараховська Т. А. Спілкування під час конфліктних ситуацій. Шкільному психологу. УСЕ для роботи : науково-методичний журнал,  2015. № 10.  С. 22-26.
4.                     Рибалко М. Усе про конфлікти: правила безконфліктного спілкування. Психолог : всеукраїнська газета для психологів, учителів, соціальних педагогів, 2016. № 15/16.  С. 48-51.