Як говорити, щоб діти слухали і як слухати, щоб діти говорили

Семінар для батьків

"Як говорити, щоб діти слухали і як слухати, щоб діти говорили"

Вирішення проблем із дітьми

починається зі зміни поведінки

і сприйняття батьків!

Хід семінару:

1. Очікування учасників

2. Вправа "Виконай за інструкцією" (виконується в парах)

Учасники об'єднуються в пари.

У кожній парі визначається номер 1 і номер 2.

Номер 1 на підготовленому аркуші малює невелике просте зображення. Далі дає інструкції номеру 2 для повторення цього зображення. Після виконання звіряються результати.

Висновки:

- Наскільки зрозуміло ми іноді транслюємо свої думки та прохання?      

- Наскільки добре ми розуміємо співрозмовника?

3. МШ "Асоціації "Мої комунікації з моєю дитиною"

4. Вправа "Персона. Схема моїх комунікацій із дитиною"

Учасники вибирають картку зі схемою та коментують свій вибір.

5. Теоретичний блок "Активне слухання"

Причини труднощів дитини часто бувають сховані у сфері її почуттів. Тоді практичними діями - показати, навчити, спрямувати - їй не допоможеш. У таких випадках найкраще її почути. Щоправда, інакше, ніж ми звикли. Психологи знайшли й дуже докладно описали спосіб "слухання, що допомагає", інакше його називають "активним слуханням".

Що ж це означає - активно слухати дитину?

Активно слухати дитину - значить "повертати" їй у бесіді те, що вона вам повідала, водночас позначивши її почуття, показуючи при цьому, що ви чуєте, правильно розумієте те, що вона вам говорить, і ставитеся з повагою до її почуттів і слів.

Діалог із дитиною має важливі особливості та правила бесіди за способом активного слухання:

По-перше, якщо ви хочете послухати дитину, обов'язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні. Уникайте спілкуватися з дитиною, знаходячись в іншій кімнаті, повернувшись обличчям до плити або дивлячись телевізор, відкинувшись на спинку стільця або лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до дитини і ваша поза - перші й найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її вислухати й почути.

По-друге, якщо ви розмовляєте із  засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Наприклад, такі: "А що сталося?", "Ти що, на нього образився?". Фраза, оформлена як запитання, не відображає співчуття. У дитини може скластися думка, що батьки зовсім не з нею, а як зовнішній учасник цікавляться тільки "фактами", випитують про них. Часто на запитання "Що сталося?" засмучена дитина відповідає "Нічого!"

Бажано, щоб ваші відповіді звучали в ствердній формі, відображаючи почуття дитини: "Ти на нього образився!" Почувши таку вашу відповідь, дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося. У вашій відповіді також іноді корисно повторити, що, як ви зрозуміли, трапилося з дитиною, і позначити її почуття. Іноді в батьків виникає побоювання, що дитина сприймає повторення її слів як передражнювання. Практика показує, якщо ви при цьому точно вгадаєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває. Звичайно, може трапитися, що у відповіді ви не зовсім точно вгадали подію, що трапилася, або почуття дитини. Не хвилюйтеся, у наступній фразі вона вас виправить. Будьте уважні до її поправки і покажіть, що ви її прийняли.

По-третє, дуже важливо в бесіді "тримати паузу". Після кожної вашої репліки краще помовчати. Пам'ятайте, цей час належить дитині, не займайте його своїми міркуваннями та зауваженнями. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і водночас відчути, що ви поруч. Помовчати добре й після відповіді дитини - можливо, вона щось додасть. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна за її зовнішнім виглядом. Якщо  очі дитини дивляться не на вас, а вбік, "всередину" або вдалину, то продовжуйте мовчати - в ній відбувається зараз дуже важлива і необхідна внутрішня робота.

  По-четверте, допомагайте дитині самостійно просуватися у вирішенні своєї проблеми. Шукайте альтернативи рішення разом із дитиною. Пошук альтернатив відрізняється від "надання" порад і вказівок на кшталт "Зроби це так", "Я думаю, що ти мусиш..." Порада робить дитину залежною від батьків і не сприяє тому, щоб дитина навчилася розв'язувати проблему і набувала самостійності та незалежності.

6. Презентація інформації "Саботажники спілкування"

7. "Я-повідомлення", "Ти-повідомлення"

Пропонуємо вам порівняти почуття, які виникають у результаті таких відповідей співрозмовника

Ситуація: дитина затрималася на прогулянці

Відповідь дорослого:

"Де ти був/ла? Невже складно було зателефонувати?".

"Я дуже переживаю, коли ти затримуєшся. Для мене дуже важливо бути впевненою, що з тобою все добре"

"Я-повідомлення" - це спосіб висловити ваше ставлення до будь-якої ситуації, висловити вашу думку, повідомити інформацію про ваші власні потреби, почуття і бажання без образи, не зачіпаючи почуттів іншої людини і не провокуючи її на агресію.

"Ти-повідомлення" - це спосіб повідомлення будь-кому інформації про нього, про його поведінку, риси характеру, з якого створюється враження вашої правоти, засудження та неправоти іншої людини.

8. Вправа "Перефразуємо "Я-повідомлення"

Учасникам пропонуються ситуації. Кожну з них важливо переформулювати у  "Я-повідомлення"

1) Ви очікуєте гостей. Донька відрізала і з'їла шматок торта, який ви приготували до Різдва.

____________________________________________________________________________________

2) Ваша дитина запізнилася на перший урок, хоча ви напевно знаєте, що водій привіз її вчасно.

____________________________________________________________________________________

3) Ви попросили свою доньку-підлітка помити посуд, але у відповідь почули грубість.

____________________________________________________________________________________

4) Ваша дитина зачинилась в кімнаті й увімкнула гучну музику. Ви втомилися, і вам хочеться тиші.

____________________________________________________________________________________

5) Ваша дитина сідає за обідній стіл із немитими руками.

____________________________________________________________________________________

6) Ваша дитина разом із батьком прийняли важливе рішення, але з Вами не порадилися.

____________________________________________________________________________________

7) Ваша дитина в розмові з Вами сказала якісь неприємні або образливі слова.

____________________________________________________________________________________

9. Аналізуємо та підбиваємо підсумки

Учасникам пропонується письмово відповісти на запитання:

- Що в комунікації з дитиною ефективно працює?

- Що можна назвати "павуковим кутом" і підсвітити?

- Що можна зробити вже завтра (найпростіший крок)?

10. Розстановка на аркуші (використовуємо ґудзики або будь-які предмети)

Учасникам пропонується створити бажану схему стосунків.

- Як можна трансформувати початкову схему, щоб вона стала ідеальною?

11. Притча "Страждаючи, не зробиш щасливим нікого. Будь щасливий сам!"

“Майстер ішов своєю дорогою, милувався красою світу і радів життю, коли запримітив у одному поселенні нещасну людину, що зігнулася під непосильно-важкою ношею. - Навіщо ти прирікаєш себе на такі страждання? - запитав мудрець. - Я страждаю заради щастя моїх дітей та онуків, - відповів чоловік. - Мій прадід усе життя страждав для щастя діда, дід страждав в ім'я щастя мого батька, батько страждав заради мого щастя, і я буду страждати все своє життя, заради того, щоб мої діти й онуки були щасливими. - А чи був хоч хтось щасливий у твоїй родині? - запитав просвітлений. - Ні, але мої діти й онуки обов'язково будуть щасливі! - відповіла нещасна людина. - Страждаючи, не зробиш щасливим нікого. Спершу будь щасливий сам, і тобі не доведеться страждати заради щастя дітей та онуків. Вони навчаться у

тебе, як бути щасливими”.

Література:

https://psycabi.net/pritchi/554-kak-sdelat-rebenka-schastlivym-pritcha-o-roditelyakh-i-detyakh