Орел Богдана Олексіївна 

Практичний психолог

 Романівського ліцею імені М. Т. Рильського

Квітневецької сільської ради

Житомирської області

Тренінг на тему: Конфлікт. Способи вирішення конфлікту та визначення поняття про булінг 

Мета: розширити знання учнів про конфлікт; показати ефективні шляхи розв’язання конфліктних ситуацій;  вчити використовувати в спілкуванні з іншими людьми тактику співробітництва, знаходити конструктивні способи розв’язання проблемних ситуацій;  формувати в учнів почуття єдності з колективом, спонукати школярів до роботи над собою; сприяти взаєморозумінню в класі, виховувати повагу до товаришів, почуття відповідальності за свої слова і вчинки.

Вступ  Від народження людина опиняється в колі правил, заборон, норм. Норми і правила поведінки встановлюють самі люди, а їхнє дотримання робить життя й спілкування людей гуманнішими (Гуманність — це шанобливе, доброзичливе, співчутливе ставлення до людей, вміння бути стриманим в оцінці їхніх вчинків.), ефективнішими, зручнішими.

Отож, сьогодні поговоримо про конфлікти,  булінг та способи вирішення їх. Бо усі проблеми людських відносин виникають через непорозуміння одне одного, а непорозуміння спричиняється незнанням душі іншої людини та її проблем. У житті ми часто з вами стикаємось з чиїмись інтересами і далеко не завжди  готові поступитися своїми.

Вправа « Павутиння конфлікту»

           У центрі пишемо слово « конфлікт» та окреслюємо колом. Учні мають назвати асоціацію, поєднуючи слова лінією з основним колом.

Варіанти відповіді: боротьба, зло, агресія, війна, жах, вибух, ворожнеча, ненависть, обзивання, бійка, удар, сльози, сум, роздратування, недовіра, біль   непорозуміння,  суперечка, злочин, образа, несправедливість, підступність, злість і т. д.

-         Який заряд мають ці слова (позитивний чи негативний)?

-         Що ми відчуваємо під час конфлікту? (дискомфорт, дисгармонію, тривожність, страх, замкнутість, конфлікт пригнічує нас, сковує, віддаляє від друзів, рідних..)  

-         Що таке конфлікт? Яке визначення можна йому дати? ( Під час конфлікту люди сваряться та ображають одне одного. Отже, конфлікт – це суперечка, яка може призвести до бійки) Інформаційне повідомлення

Конфлікт – це протистояння, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, яка потребує свого вирішення і викликає активність, направлену на його вирішення.

Конфлікт ( від лат. зіткнення) - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що включає в себе або суперечливі позиції сторін з якого-небудь приводу, або протилежні цілі чи засоби досягнення їх у даних обставинах, або розбіжність інтересів, бажань, прагнень опонентів. 

Конфліктна ситуація є сукупністю обставин, суб'єктів можливого конфлікту і його об'єкт (проблема). Однак щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна зі сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої сторони. Якщо протилежна сторона відповідає тим же, то конфлікт із потенційного переходить в актуальний.

Інцидент – це дія або сукупність дій учасників конфліктної ситуації, що провокують різке загострення протиріччя й початок боротьби між ними. Учасники конфліктної ситуації – це суб'єкт (особа, група, організація, держава), безпосередньо залучений в усі фази суперечки. Конфліктна ситуація - це ситуація прихованого або відкритого протиборства двох або декількох сторін учасників, кожний з яких має свою мету, мотиви, засоби або способи розв’язання  проблеми, що має особисту значимість для кожного з її учасників. 

П'ять стилів поведінки в конфліктній ситуації.

1.Конкуренція або суперництво, прагнення стати центром ситуації. За цієї позиції погляди, потреби інших учасників ситуації не сприймаються як значущі. Кожен обстоює свою думку, поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання вирішити конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, задоволенні своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.

2.Уникнення. Пов'язаний з намаганням відсунути конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. Часто при цьому послуговуються тезою, що «поганий мир кращий за добру сварку». Така стратегія не завжди свідчить про намір ухилитися від вирішення проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, коли вирішення її доцільніше відкласти на пізніше. Проте захоплення стратегією уникнення може призвести до втрати особистісних позицій у колективі.

3.Пристосування. Йдеться про взаємне пристосовування партнерів, за якого людина діє, не відстоюючи своїх інтересів.

4.Співробітництво. Головне для нього — прагнення разом підійти до ефективного вирішення ситуації, конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Ця стратегія є найефективнішою для налагодження добрих стосунків, але вимагає більше часу, ніж інші. Крім того, обидві сторони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати одне одного, виробити альтернативні варіанти дій.

5.Компроміс. Виявляється у намаганні не загострювати ситуації у     конфлікті за рахунок взаємних поступок інтересами. Він схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверхневому рівні стосунків. Партнери не враховують глибинних потреб, інтересів, а задовольняються зовнішньою стороною поведінки.

 Інформаційні матеріали

 Поняття булінгу (цькування), ознаки та види.

Уперше термін булінг (з англ. ‘bully’ – хуліган, забіяка, грубіян, насильник;

«bullying» – цькування, залякування, третирування) з’явився на початку       70х рр. XXст. у Скандинавії, де група дослідників вивчала явище насильства між дітьми в школі.

Булінг(цькування)               Це дія або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації, що вчиняються стосовно іншої особи.

Фізичний булінг           Це штовхання, зачіпання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси, удари та інші дії, які завдають біль та тілесні пошкодження.

Булер (кривдник)              Це той, хто безпосередньо вчиняє булінг (цькування)

Жертва (потерпілий) Це учасник освітнього процесу, в тому числі

малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування)

Спостерігачі (булінг може відбуватися і без них)  Це люди, які є свідками булінгу, можуть ставати на один або інший бік, підтримувати лідера, але самі в його діях активну участь не беруть.  

Ситуація булінгу має колективний характер. Булінг  має певну ієрархічну структуру, яка має три основні елементи, а саме:  

Булер

Жертва

Спостерігачі

Авторитет кривдника піднімається не за рахунок особистих досягнень, а шляхом приниження інших, демонстрації своєї сили та переваги над слабшими. У разі, якщо цькування вчиняється групою осіб, то виділяється серед них лідер та послідовники, які беруть участь у знущаннях. Також на боці кривдників можуть бути і спостерігачі або прихильники, які підтримують булера, але самі в його діях активну участь не беруть. Серед них виділяють:

Активні – це ті, хто активно та відкрито підтримує знущання (сміх, підбадьорювання зривника, насмішки над жертвою, привернення уваги до випадку);

Пасивні – це ті, яким подобаються знущання, але вони не демонструють  явних ознак підтримки.

Чому булінг – не просто сварка? ЮНІСЕФ визначає булінг як небажану, агресивну поведінку школярів із метою залякування, демонстрації сили, приниження.

Основні механізми розповсюдження булінгу в учнівському середовищі та його наслідки.

Основні механізми розвитку булінгу (цькування):

-                     страх;

-                     заздрощі та конкуренція;

-                     неприйняття інакшості;

-                     бажання підпорядковувати когось власній волі; - бажання витіснити когось із групи (колективу); - бажання принизити іншого.

Як соціально-психологічне явище булінг впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де він виникає. Зокрема Д. Ольвеус описав таку рольову структуру булінгу:

1.               учень, який є жертвою булінгу;

2.               учні, які здійснюють насилля, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі

булінгу – «булери», або переслідувачі, агресори;

3.               послідовники – учні, які позитивно ставляться до знущань над іншими й беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;

4.               пасивні «булери» – учні, які відкрито підтримують булінг, наприклад через сміх чи привертання уваги до ситуації, проте не втручаються в неї;

5.               потенційні «булери» – учні, яким подобаються знущання, але

вони не виявляють цього ззовні;

6.               «спостерігачі» (байдужі свідки) – учні, які не беруть участі в булінгу, і можуть вважати, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації;

7.               «потенційні захисники»  –  ці  учні негативно  ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;

8.               «захисники» – учні, які виявляють негативне ставлення до явища,

вони захищають жертву або намагаються їй допомогти.

Булінг – переважно латентний (прихований) для інших осіб процес, але діти, які

зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до важких наслідків, аж до самогубства. Тому найнебезпечніші в цьому явищі  наслідки.  Причому  наслідки  і  для  жертв  булінгу,  і  для  булерів,  і  для спостерігачів, а саме:

-                     діти, які стають переслідувачами, більше, ніж їхні однолітки схильні до участі в бійках, до крадіжок, уживання алкоголю і куріння, у них низькі оцінки зі

шкільних предметів, вони також можуть носити зброю;

-                     діти, які лише спостерігають знущання, також, як і самі жертви, можуть почуватися в небезпеці. У них може спостерігатися страх, нездатність діяти, почуття провини за бездіяння, а також може виникати бажання приєднатися до процесу, особливо якщо в них немає стійкого ставлення до ситуації;

Отже, булінг – явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в закладі освіти, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі.

Вправа «  Які риси  мені потрібні для розв’язання конфлікту?»

Мета: показати учасникам, які риси слід розвивати, щоб подолати конфлікт.

          Психолог демонструє зім’ятий аркуш паперу, потім проводить розмову-коментар.

Чи можемо ми цей папір розправити, знову зробити гладеньким? ( Починає його розгортати). Можна його ще зволожити, випрасувати, притиснути чимось важким і почекати. Як ви думаєте, розправиться наш папір? ( Папір розгладиться тільки на певний час). Так із конфліктом, якщо його правильно не вирішити.

          Які ж риси потрібні для того, щоб подолати конфлікт?

Робота з казкою Костянтина Ушинського «Два козлики».

«Одного разу два вперті козлики зустрілися на вузькій колоді, перекинутій через струмок. Обом одночасно перейти струмок було неможливо; треба було одному повернутися назад, дати іншому дорогу. — Поступися мені дорогою, — сказав один.— От іще! Диви, який поважний пан, — відповів другий. — Рачкуй назад, я пер-ший зійшов на місток.— Ні, брате, я набагато старший за тебе роками, і я ні за що не поступлюся тобі дорогою! І обидва, не довго думаючи, зіткнулися міцними лобами, зчепилися рогами і, впираючись тоненькими ніжками в колоду, стали битися. Але колода була мокра: обидва впертюхи послизнулися й шубовснули у воду».

Запитання для обговорення:

• Чому виник конфлікт між козликами? (Бо жоден не хотів поступитися іншому.)

Вправа « Повітряна кулька»

 Пропоную вам провести дослід із повітряною кулькою. Уявіть собі, що кулька – це ваше тіло, а повітря всередині неї – це ваш гнів. Надуємо кульку й відпустимо її. Прослідкуйте, що з нею відбувається. Вона летить з одного боку в інший, вона абсолютно не керована. Так буває і з людиною, коли вона сердиться. Вона не контролює себе, а тому може образити кого-небудь або навіть ударити. А тепер надуймо кульку і спробуймо випустити з неї повітря маленькими порціями. Обговорення

-         Що відбувається з нею? (Вона потихеньку здувається)

-         А що відбувається з повітрям усередині неї? (Повітря поволі виходить)

Кулькою можна керувати й поволі випускати з неї повітря. Важливо навчитися потроху випускати свій гнів, свою злість назовні, не кривдячи тих, хто перебуває поряд. 

-         Як можна контролювати свій гнів? (Заспокоїтись, зробити паузу, розслабитись)

Ми знаємо, що при спілкуванні з іншими людьми необхідно керуватися таким правилом: «Стався до іншого так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе». Ми живемо в одному колективі. Ми повинні з розумінням ставитись одне до одного, поважати одне одного, підтримувати, допомагати одне одному.

 Інформація «Як не потрапити в ситуацію цькування»

-- Поводьтеся з усіма так, як ви хочете, щоб поводилися з вами.

-- Якщо вас ображають, переслідують, поводяться з вами грубо, так, як вам не подобається, то обов’язково розкажіть дорослим.

-- Заступайтесь за тих, кого ображають.

-- Якщо ви бачите, що когось ображають, поводяться грубо, то обов’язково розкажіть про це дорослим.

Список літератури: Кайоткіна Т. Вирішення конфліктних ситуацій // Психолог. - 2014 № 19. С.

44-48

Нікуліна Т. Конфлікт і шляхи його подолання // Психолог. - 2014 № 3-4 . С. 29-33.

Поліщук М., Бєляєва О. Конфлікти: вирішення та профілактика // Психолог.- 2017 № 17-18.- С 25-27

Тищенко О Конфлікти в школі // Психолог. - 2013№ 4.- С.33-34