«Теорія і методика роботи з хореографічним колективом».

«Теорія і методика роботи з хореографічним колективом».

       «Теорія і методика роботи з хореографічним колективом» є складовою хореографічної підготовки майбутніх хореографів. Його актуальність визначається тим, що результати теоретичного навчання, практичних занять та наукових досліджень дозволяють створити фундаментальну базу підготовки хореографа та усвідомити досвід його практичної діяльності. Вивчення дисципліни сприятиме розширенню знань студентів щодо специфіки керівництва хореографічними колективами різної спрямованості, методики проведення навчальної та виховної роботи, накопичення теоретичної бази для творчої роботи, виробленню практичних умінь та навичок для майбутньої реалізації у роботі з хореографічним колективом.

       Предмет дисципліни – системно організований навчальний процес підготовки хореографів до керівництва танцювальним колективом за сучасними навчальними технологіями.

       Мета викладання полягає в підвищенні компетентності студентів щодо методики роботи хореографічних колективів різної спрямованості.

       Завдання дисципліни «Теорія і методика роботи з

хореографічним колективом»:

- розширення уяви про соціально-педагогічні та художньо-творчі функції хореографічних колективів відносно до сучасних потреб суспільства, ознайомлення з класифікаційними характеристиками хореографічних колективів (ХК);

- розширення та узагальнення знань з теоретичних та методичних основ організації та керівництва ХК;

- розкриття вимог до особистості керівника хореографічного колективу, з’ясування важливості індивідуального стиля діяльності педагога-хореографа;

- розкриття ідейної та художньої цілісності танцювального репертуару відповідно напряму роботи хореографічного колективу;

- розкриття особливостей організації та керівництва хореографічними колективами різного напрямку (народний, спортивний бальний, естрадний, сучасний), удосконалення навичок розробки змісту навчальних програм, конспектів хореографічних занять, перспективних репертуарних планів;

- розвиток творчого потенціалу майбутнього педагогахореографа, підвищення його педагогічної та хореографічної майстерності, підтримка новаторства, прагнення до самостійного мислення, пошуку власного стилю роботи;

- виховання інтересу до роботи керівника танцювального колективу, прагнення до професійного росту та самовдосконалення.

       Об’єктом кредитно-трансферної системи в організації навчального процесу є: зміст навчального матеріалу різного характеру і рівня складності, визначеного програмою і структурованого у модулі, засвоєння якого перевіряється під час поточного і підсумкового контролю.

       Всебічні знання теорії і практики роботи з хореографічним колективом є важливим аспектом профільної підготовки. Вони сприяють розширенню здібностей і творчого потенціалу майбутніх хореографів, підвищенню рівня їх професійної культури.

       У результаті викладання курсу студенти мають знати:

-методологічні основи організації, управління та планування роботи хореографічного колективу в системі позашкільної освіти;

-соціально-педагогічні та художні функції хореографічного колективу;

 завдання та зміст роботи керівника колективу;

-принципи, форми та методи організації навчально-виховного

процесу в хореографічному колективі;

-засоби підвищення кваліфікації педагога-хореографа та рівня підготовки членів ХК;

-важливість пошуку власного індивідуального стилю керівництва колективом; -особливості організації навчально-виховного процесу в хореографічних колективах різної спрямованості (народний, естрадний, сучасний, спортивний бальний); сучасні підходи до класифікації методів і принципів навчання і виховання;

-специфіку проведення різних видів хореографічних занять та виховних заходів;

-особливості добору танцювального репертуару в хореографічних колективах різної спрямованості.

       Студенти повинні вміти:

-моделювати та презентувати роботу майбутнього хореографічного колективу; проектувати різні шляхи організації та здійснення навчально-виховного процесу в хореографічних колективах різної спрямованості;

-використовувати теоретичні знання та практичні навички для оволодіння основами теорії та методів педагогічних досліджень;

-аналізувати хореографічні програми;порівнювати специфіку роботи в хореографічних колективах різної спрямованості;

-розробляти навчальні програми, конспекти хореографічних занять, виховних заходів, репертуарні плани роботи відповідно напряму роботи колективу.

       Основні форми вивчення дисципліни: лекції, практичні заняття та самостійна робота. Заключний контроль – екзамен.

       Система дидактичного забезпечення – кредитно-трансферна.

       Зміст курсу базується на знаннях, уміннях та навичках, які отримали студенти під час засвоєння загальних основ педагогіки, психології (загальної, вікової), спеціальних хореографічних дисциплін (теорії і методики класичного (народно-сценічного, сучасного, спортивного бального) танців, історії хореографічного мистецтва, мистецтва балетмейстера, ритміки, партерної гімнастики) та інших.

       Важливим завданням дисципліни «ТМ роботи з хореографічним колективом» є формування у студентів навичок організаційної, навчальної, виховної та постановочної роботи в хореографічному колективі. Так, навички організаційної роботи в хореографічному колективі включають: вміння визначати зміст роботи керівника, розкривати структуру і розуміти роль органів самоуправління в хореографічному колективі; вміння знаходити взаємозв’язок із громадськими організаціями, виробничими колективами, школами, позашкільними установами; вміння складати програми до різних тематичних концертів; вміння професійно аналізувати роботу різних хореографічних колективів за видами й типами.

       Навички навчальної роботи включають: вміння планувати та організовувати навчальний процес, самостійно та творчо проводити хореографічні заняття та виховні заходи, застосовувати передові методики української та світової хореографічної педагогіки.

       Навички постановочної роботи передбачають: вміння розробляти репертуарний план відповідно до видової спрямованості колективу, визначати актуальні теми танцювальних концертних номерів, створювати власні постановки та використовувати зразки хореографічних номерів видатних балетмейстерів, користуватися методами постановки танцю за записом та фіксувати власні творчі роботи.

       Загалом усі види діяльності при опануванні курсом «Теорія і методика роботи з хореографічним колективом» мають бути спрямовані на формування в майбутніх керівників хореографічних колективів навчально-творчих та організаторсько-управлінських навичок.

       Важливими складовими сучасної хореографічної освіти є: хореографічні знання (інформація, що підлягає засвоєнню); хореографічні уміння та навички (способи діяльності); досвід хореографічної творчої діяльності; досвід  емоційно-морального сприйняття хореографічних творів.

       Хореографічні знання – це цілісна система відомостей в галузі хореографічного мистецтва, які накопичені людством. Їх можна розглядати як основу становлення професійної майстерності, яка оцінюється рівнем узагальненості знання теорії та методики хореографії, вмінням використовувати на практиці як репродуктивно, так і творчо.

       Хореографічні уміння — свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій або можливість успішного усвідомленого виконання хореографічних дій на основі набутих знань. Професійні уміння, які формуються в процесі засвоєння професійних знань, є тією основою, без якої неможлива викладацька діяльність.

       Хореографічні навички – усталені способи діяльності студентів, автоматизовані уміння. Уміння і навички розподіляють на:

а) загальні:

- навчально-організаційні – уміння раціонально планувати діяльність, визначати її завдання, уміння створювати умови діяльності;

- навчально-інформаційні – уміння працювати з книгою, вести бібліографічний пошук, працювати з ДВД та Інтернетом;

- навчально-інтелектуальні – уміння виділяти головне, аналізувати, порівнювати, синтезувати, зіставляти, раціонально запам’ятовувати, здійснювати самоконтроль у навчальнопізнавальній діяльності тощо.

б) спеціальні або предметні, що формуються на матеріалі конкретного предмету (навички виконання танцювальних рухів, вміння створювати тренувальні вправи, комбінації, етюди, танці тощо).

       Досвід творчої діяльності, тобто діяльності, в результаті якої створюється об’єктивно чи суб’єктивно нове, завдяки специфічним процедурам:

- самостійному переносу раніше засвоєних знань і умінь у нову ситуацію;

- знаходження оригінального розв’язання проблеми;

- виділення нової проблеми в знайомій ситуації або нової

функції об’єкта;

- бачення альтернативних варіантів вирішення проблем;

- комбінування раніше відомих способів у новий.