Термінологічний словник з креслення

 

 

 

Термінологічний словник         близько 200 слів

 

 

 

 

 

 

Іщенко Н.П.

Термінологічний словник .- Новоукраїнка , 2012. –18с.

 

 

 

 

  Термінологічний словник охоплює близько 200 слів , що вживаються в кресленні. Словник розраховано на учнів , студентів , викладачів ; може стати в пригоді тим , хто вивчає та захоплюється кресленням . Словник містить в собі найбільш уживані терміни з предмета .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Новоукраїнка .2012

 

 

Передмова

  Словник являє собою зручний у практичному використанні довідковий посібник , адресований усім , хто вивчає креслення. Словником можуть успішно користуватись учні які вивчають предмет . Словник містить ряд термінів , що найчастіше вживаються в кресленні .

  При складанні словника використовувалися такі джерела:

Російсько – український словник технічних термінів (легка промисловість ) / Уклад. : А.П. Грицева , Г.М. Драпак , О.М. Коханко та інші – Вища шк., 1997. – 318 с. – Рос., укр.

Професійна освіта : Словник : Навч. Посіб. / Уклад . С.У.Гончаренко та інші; За ред. Н.Г.Ничкало . – К.: Вища шк., 2000. – 380 с.

Анисимов М.В., Анисимова Л.М. Креслення : Підручник . – К.: Вища шк., 1998. – 239 с.: іл.

Сидоренко В.К. Технічне креслення . – Львів : Оріяна – Нова2000. – 497 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Абревіатура (лат. abbrevio – скорочую ) – складноскорочене слово , утворене з перших букв словосполучення ( наприклад , ЕОМ- електронно – обчислювальна машина ) або з його початкових слів .

   Абрис – обрис предмета , нанесений за допомогою ліній.

   Абсциса ( лат. abscissa – відрізана ) – координата точки по осі х в декартовій системі координат , що визначає її положення на площині або у просторі .

   Аксонометрія ( грец. аxon- вісь і metreo- вимірюю ) – спосіб зображення предметів на площині , що полягає в паралельному проеціюванні на яку – небудь площину предмета разом з обраною системою координат .

   Алгоритм ( лат. аlgoritmus , що пов’язано з іменем узбецького вченого IX століття Аль – Хорезмі ) – система правил , що вивчає дії чи операції , на основі послідовного виконання яких відбувається розв’язання поставленого завдання.

   Аналіз графічного складу зображення - визначення  геометричних побудов,  необхідних  для  побудови  контура зображення.

   Аналогія  ( грец.analogia  – відповідність)   - подібність,  схожість  між предметами  за певними  ознаками.

   Апліката (лат. applicatus  – прикладений)   координата   точки  по осі 2 в декартовій  системі  координат,  що визначає її положення  у просторі.

   Апроксимація (лат.approximo – наближаюсь)  - наближена  заміна  складних  об´єктів  іншими,  більш простими  (наприклад,   заміна  кривих  ліній  ламаними).

   Арабські  цифри  - назва десяти  математичних  знаків  0,1,2,3,4,5,6,7,8,9  за допомогою  яких  у  десятковій  системі 

4

 

числення записуються будь-які числа.

   Арка  (лат. arcus – дуга, вигин)  - криволінійне  перекриття  прорізів у стіні  (вікон,воріт, дверей) чи прольотів між двома опорами (колонами,  стояками мосту тощо).

   Архітектура (лат.architectura – будівничий)  - мистецтво створення (проектування й побудови)  будинків, споруд та їхніх комплексів, а також художній характер будівлі.

   Асиметрія ( грец. аsymmetria – нерозмірність , невідповідність ) – відсутність або порушення симетрії .

   База ( грец. Basis- основна ) – основна або опора будь – чого .  У кресленні базою називають деталі у механізмі ( конструктивна база) чи при обробці або вимірюванні ( технологічна база ) .

   Бісектриса ( лат. bis – двічі і seco розсікаю ) – пряма , що проходить через вершину кута і ділить його навпіл.

   Вал – поширена у машинах і механізмах деталь , що передає обертальні зусилля чи підтримує інші деталі , які обертаються на ньому чи разом з ним ( зубчасті колеса , шківи , зірки тощо ).

   Ватман ( від імені власника англійської паперової фабрики Whatman) – цупкий папір найвищого ґатунку для виконання креслень.

   Вектор ( лат. vector – той , що несе ) – відрізок прямої , що має певний напрям ( направлений відрізок ) , який вказує стрілка на його кінці .

   Величина – узагальнене поняття таких конкретних понять ( довжин , площі , об’єму , ваги ) , які можна виразити додатним відношенням однорідних їм величин , обраних за одиницю вимірювання .

   Вигляд – зображення повернутої до спостерігача Видимої частини поверхні предмета .

   Вигляд головний – зображення предмета на фронтальній площині проекції , яке дає найбільш повне уявлення про його форму і розміри.

   Вигляд додатковий – зображення предмета або його частини , утворене на площині , яка не паралельна основним площинам

проекцій.

5

 

   Вигляд місцевий – зображення окремої , обмеженої частини поверхні предмета.

   Вигляд основний – вигляд , утворений на одній з основних площин проекцій ( горизонтальній , фронтальній чи профільній )

Вигляд , одержаний на фронтальній площині проекції – вигляд зліва.

Вигляд , одержаний на горизонтальній площині проекції – вигляд спереду (головний вигляд).

Вигляд , одержаний на профільний площині проекцій – вигляд зліва.

   Видимість на кресленні – прийнята умовність зображення на кресленні видимих і не видимих контурів предметів . Проявом цієї

умовності є зображення видимих контурів суцільною товстою основною лінією , а не видимих – штриховою.

   Вимірювання – знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом за допомогою призначених для цього вимірювальних засобів .

   Вимірювання розміру – знаходження числового значення лінійної або кутової за допомогою вимірювального засобу .

   Виріб – предмет чи набір предметів , що підлягають виготовленню на підприємстві .

   Відрізок – частина прямої , обмежена з обох боків ( позначають великими буквами , поставленими біля його кінців , наприклад АВ).

   Вісь обертання – нерухома пряма лінія , навколо якої обертається твірна поверхні обертання.

   Вісь проекцій – лінія перетину двох взаємно перпендикулярних площин проекцій.

   Взаємозамінність – здатність однойменних і однотипних деталей займати своє місце у виробі при його складанні або під час ремонту без їх додаткової обробки , припасування чи регулювання .

   Геометрична побудова – сукупність графічних дій , спрямованих на утворення елемента контура зображення на кресленні.

   Геометричне тіло – замкнута частина простору , обмежена плоскими або іншими поверхнями чи їх поєднанням.

 Геометрія – ( грец. geometria – вимірювання Землі ) – розділ математики , що вивчає просторові відношення і форми реального

6

 

світу.

   Геометрія нарисна – наука , що пояснює і обґрунтовує способи побудови зображень просторових форм на площині і розв’язування на ній просторових задач.

   Готовальня – набір креслярських інструментів , зібраних у спеціальному футлярі.

   Грань многогранника – плоский многокутник , що є частиною поверхні многогранника і обмежений його ребрами.

   Графік ( грец. graphikos – зображений ) – графічне зображення кількісної залежності якого – небудь явища чи процесу . 

   Графіка ( грец. grapho – пишу , креслю , малюю ) – вид образотворчого мистецтва , основним зображувальним засобом якого є рисунок , виконаний на папері олівцем штрихами і лініями без застосування фарб.

   Графічний ( грец. graphikos – зображений ) – накреслений , поданий у вигляді креслення чи рисунка.

   Декартова система координат – прямокутна система координат , призначена для положення точки на площині (система двох координат ) або у просторі ( система трьох координат ) , у якій масштаб по всіх осях однакові .

   Деталювання – процес розробки і виконання креслень деталей за кресленнями складальної одиниці .

   Деталь – виріб , виготовлений з однорідного за найменуванням і маркою матеріалу без застосування складальних операцій .

   Диметрія – аксонометрична проекція з коефіцієнтами спотворення , однаковими по двох осях.

   Діагональ ( грец. diagonios – проведений від кута до кута ) – відрізок прямої , що сполучає дві несуміжні вершини многокутника.

   Діаметр ( грец. diametros – поперечник кола ) найбільша з відстаней між двома точками кола . Вимірюється відрізком прямої , який з’єднує ці точки і проходить через центр кола .

   Дотична – пряма , що має із замкненою кривою лише одну спільну точку.

7

 

    Дотична до кола – пряма , що проходить через точку кола перпендикулярно до радіуса , проведеного в цю точку.

   Дюйм ( голл. duim – великий палець ) – одиниця довжини в англійській і американській системі мір. Один дюйм дорівнює 25,4 мм.

   Елемент деталі – частина деталі певної форми та конструкції , призначена для виконання певної функції . До найпоширеніших елементів деталей належать фаски , канавки , проточки , пази , буртики , плоскі грані , рифлення тощо.

   Еліпс ( грец. elleipsis – нестача ) – плоска замкнута крива у вигляді овала.

   Ескіз – графічний документ тимчасового користування , виконаний від руки без використання креслярських інструментів , в окомірному масштабі із збереженням приблизної пропорційності елементів зображуваного предмета і дотримання правил виконання і оформлення креслень.

   Зазор – додатна різниця між двома спряженими поверхнями деталей , що забезпечує можливість їх відносного переміщення у з’єднанні .

   Заокруглення – плавний перехід по дузі кола від одного елемента контура зображення до іншого .

   З’єднання деталей – декілька деталей , скріплених між собою певним способом з метою утворення деякої частини виробу.

   З’єднання нерознімне – з’єднання деталей , що не передбачає можливості їх розбирання , тобто їх не можна розібрати без пошкодження або руйнування самих деталей чи елементів , що їх скріплюють.

   З’єднання рознімне  - з’єднання деталей , повторне складання і розбирання яких можливе без пошкодження чи руйнування самих деталей і елементів , що їх скріплюють.

   Зображення – графічне відображення форми предмета у

визначеному масштабі , виконане встановленим способом

проеціювання і призначене для визначення потрібних

8

 

геометричних властивостей предмета.

   Зображення головне – зображення предмета , утворене на фронтальній площині проекцій.

    Зображення наочне – зображення , призначене давати цілісне просторове уявлення про об’ємний предмет.

   Ізометрія – аксонометрична проекція з коефіцієнтами спотворення , однаковими по всіх трьох осях.

   Квадрат – прямокутник , у якого всі сторони одинакові .

   Коефіцієнт спотворення – відношення довжини проекції відрізка до справжньої довжини цього відрізка.

   Кола концентричні – кола різних радіусів , що проведені з одного центра .

   Коло – плоска замкнута крива , всі точки якої однаково віддалені від її центра.

   Компоновка креслення – раціональне розміщення зображень на полі креслення для якнайповнішого і рівномірного використання його площі.

   Компонувати – утворювати з окремих частин доцільне поєднання.

   Конструкція ( фран. сonstruction – побудова , складання ) – побудова , взаємне розміщення частин виробу , його склад.

   Конструювання – створення конструкції виробу відповідно до проекту або розрахунків.

   Контур ( франц. сontour – обрис )- обрис якого – небудь предмета , лінія , яка окреслює форму .

   Контур зображення – сукупність геометричних елементів , що окреслюють певне зображення на кресленні.

   Контур круговий – геометричне тіло , обмежене замкнутою конічною поверхнею і круглою основою , яка перетинає всі її твірні.

   Конусність – відношення діаметра кола основи прямого контура до його висоти , а для зрізаного конуса – відношення різниці діаметрів кіл основ до висоти ( відстані між центрами цих основ ).

   Конфігурація ( лат. configuratio – надання форми , розміщення) зовнішній вигляд, обрис , а також взаємне розміщення яких небудь

9

 

предметів або їх частин.

   Координата (лат. со – разом і ordinatиs – упорядкований , визначений ) – число , яким визначають положення точки на прямій , площині , у просторі.

   Копія – точне відтворення якого – небудь документа чи зображення (графічного , текстового тощо ).

   Косинець – креслярський інструмент у вигляді плоского прямокутного трикутника для проведення ліній і побудови кутів на кресленні.

   Креслення – технічний документ , що містить графічні зображення та символи і призначений для точного відображення суттєвих просторових ознак об’єкта ( зовнішнього вигляду , будови , розмірів тощо ).

   Креслення деталі – графічний документ , що містить зображення деталі і всі інші дані , необхідні для її виготовлення і контролю.

   Креслення складальне – графічний документ , що містить зображення складальної одиниці та інші дані , потрібні для її складання ( виготовлення ) і контролю.

   Креслярське приладдя – інструменти і пристрої для виконання креслярсько - графічних робіт.

   Круг – частина площини , яка обмежена колом і містить його центр.

   Куб – правильний многогранник , поверхню якого утворюють шість квадратів.

   Кут двогранний – фігура , утворена двома півплощинами (гранями), які виходять із спільної прямої ( ребра ).

   Кут плоский – фігура , утворена двома променями ( сторонами ) , що виходять з однієї точки ( вершини ).

   Лекало – креслярський інструмент у вигляді фігурної лінійки для проведення або перевірки на кресленнях кривих ліній.

   Лінії побудови – лінії , якими попередньо виконують графічні побудови зображень на кресленнях.

   Лінійка – креслярський інструмент , за допомогою якого

10

 

проводять лінії на площині і виконують лінійні вимірювання.

   Лінія ( лат. linea – лляна нитка ) – множина всіх послідовних положень точки , що рухається. За визначенням Евкліда , «лінія – це довжина без ширини».

   Лінія крива – лінія , що утворюється , коли рухома точка весь час змінює напрям руху.

   Лінія ламана – лінія , утворена різнонаправленими відрізками прямої , які не перетинаються між собою.

   Лінія лекальна – лінія змінної кривизни , яку проводять за допомогою лекала.

   Лінія плоска – лінія , у якої всі точки належать одній площині .

   Лінія проекційного зв’язку – лінія , що сполучає проекції точки на виглядах креслення.

   Лінія пряма – лінія , що утворюється , коли рухома точка має незмінним прямолінійний напрям руху.

   Макет – о’бємний засіб навчання , який відображає тільки зовнішній вигляд натуральний об’єктів , не пояснюючи їх внутрішнього змісту.

   Масштаб – відношення розмірів на кресленні до дійсних розмірів зображеного на ньому предмета.

   Многогранник – геометричне тіло , з усіх боків обмежене плоскими многокутниками – гранями .

   Многокутник - фігура , обмежена плоскою замкнутою ламаною лінією.

   Нанесення розмірів – проведення виносних і розмірних ліній і постановка розмірних чисел відповідно до існуючих вимог і правил.

   Наочність – особливість графічного зображення , що дає можливість полегшувати уявлення про зображений предмет.

   Об’єкт – фрагмент реальності , на яку спрямована активність пов’язаного з нею суб’єкта.

   Обрис поверхні – зовнішній контур поверхні на її проекції.

   Овал – опукла геометрична фігура ,обмежена попарно спряженими дугами кіл , центри яких знаходяться всередині фігури.

11

 

   Олівець ( рос. карандаш  : від тюрк. кара – чорний і даш – камінь ) – графітовий стержень у спеціальній оправі для проведення ліній і нанесення написів на папері.

   Ордината ( лат. оriginalis – первісний ) – справжній документ ( текстовий , графічний ) , призначений для відтворення у копіях.

   Основний напис ( кутовий штамп ) – таблиця встановленої форми , розміщена у правому верхньому куті поля креслення , до якої заносять відомості про осіб , що мають відношення до виконання креслення , назву зображеного на кресленні виробу та деякі інші дані , необхідні для кращого розуміння креслення.

   Папір креслярський – папір , призначений для виконання креслярських робіт.

   Паралелепіпед — призма, основою якої є паралелограм (зокре­ма квадрат, ромб, прямокутник).

   Паралелепіпед прямокутний — паралелепіпед, у якого бічні ребра перпендикулярні до площини основи.

   Паралелограм — чотирикутник, у якого протилежні сторони пара­лельні.

   Паралельні прямі — прямі, що лежать в одній площині і не перетинаються (тобто не мають спільних точок).

   Переріз — зображення фігури, утвореної уявним перерізуван­ням предмета січною площиною. На перерізі показують тільки те, що знаходиться в січній площині.

   Периметр (грец. реrimetreo — вимірюю навколо) — довжина замкнутого контура, наприклад, сума всіх сторін многокутника.

   Перпендикулярні прямі — прямі, що перетинаються під прямим кутом.  

   Перспектива (франц. perspective — дивлюсь наскрізь, ясно бачу) -система зображення предметів на площині способом центрального проеціювання .

    Піраміда (грец. pyramidos ) — многогранник, одна грань якого (основа) є многокутник, а всі інші грані (бічні) — трикутники із спільною вершиною. За кількістю кутів основи розрізняють пірамі­-

12

 

ди трикутні, чотирикутні і т. ін.

   Піраміда зрізана — частина піраміди, обмежена основою, час­тинами бічних граней і перерізом піраміди площиною, паралель­ною основі.

Планіметрія — розділ елементарної геометрії, в якому вивча­ються властивості фігур, що лежать у площині.

   Плоский предмет — предмет, що має незначну товщину (висо­ту), яка в багато разів менша за його довжину і ширину.

Площа — одна з кількісних характеристик плоских геометрич­них фігур і поверхонь. Площа будь-якої плоскої фігури визначається як частина площини, обмежена плоскою замкнутою лінією.

Площина — найпростіша поверхня, положення якої в просторі визначається трьома точками, що не лежать на одній прямій.

Площина проекцій — площина, на якій одержують проекцію.

Площина січна — уявна площина, якою умовно розрізають предмет у тому місці, де необхідно виявити його форму.

Поверхня — множина всіх послідовних положень лінії, що руха­ється. У більш загальному випадку поверхню можна розглядати як спільну частину двох суміжних частин простору або ще як межу геометричного тіла. За визначенням Евкліда, «поверхнею є те, що має тільки довжину і ширину».

Поле креслення — місце всередині рамки креслення.

Призма (грец. рrisта — розпилена) — многогранник, дві грані якого (основи) є рівними многокутниками з відповідно паралельни­ми сторонами, а всі інші грані (бічні) — паралелограмами. За кіль­кістю бічних граней призми поділяють на тригранні, чотиригранні і т. ін.

Призма пряма — призма, у якої бічні грані перпендикулярні до основи.

Проекція — зображення просторової форми, яке дістали прое­ціюванням її на будь-яку поверхню.

Проекція аксонометрична — наочне зображення, утворене на основі паралельного проеціювання предмета разом з обраною систе­мою координат на яку-небудь площину.

13

 

Проекція прямокутна — проекція об'ємного предмета на площині, утворена прямокутним проеціюванням.

Проеціювання — процес утворення зображення просторової форми на будь-якій поверхні за допомогою світлових чи уявних зорових (проеціюючих) променів.

Проеціювання центральне — спосіб проеціювання, при якому всі проеціюючі промені виходять з однієї точки — центра проеціювання.

Проеціювання паралельне — спосіб проеціювання, при якому всі проеціюючі промені паралельні між собою і одночасно паралельні

певному напряму проеціювання.

   Проеціювання прямокутне — вид паралельного проеціювання, при

якому напрям проеціювання перпендикулярний до площини проекції.

Промінь — частина прямої, обмежена з одного боку точкою (напів- пряма).

Промінь проеціюючий — уявний промінь, проведений через об'єкт проеціювання у напрямі площини проекцій до зустрічі з нею.

Прямокутник — паралелограм, у якого всі кути прямі.

П'ятикутник — плоска фігура, обмежена замкнутою ламаною лінією з п'яти відрізків прямої.

Рамка креслення — розміщений на певній відстані від країв ар­куша прямокутник, який обмежує місце виконання креслення.

Рейсшина (нім. reiben — креслити і schiene — рейка) — спеці­альна креслярська лінійка для виконання геометричних побудов, яка забезпечує високу точність проведення паралельних ліній.

Рисунок технічний — наочне (аксонометричне) зображення предмета, виконане від руки, з додержанням його пропорцій в роз­мірах на око.

Різьба — утворені на зовнішній чи внутрішній поверхні деталі однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канавки.

Розгортка многогранника — сукупність многокутників, що ут­ворюють його грані, суміщених із однією площиною.

Розгортка поверхні — плоска фігура, що утворюється, коли по­

14

 

верхню тіла розрізати вздовж якоїсь лінії і сумістити з площиною.

Розмір — кількісний вираз лінійної або кутової величини.

Розміри на кресленні — числові дані в певній системі одиниць, що характеризують лінійні та кутові величини зображеного виробу і його елементів і не залежать від масштабу й точності виконання креслення.

Розмітка — нанесення на заготовку плоскої деталі контурів її зображення, осьових, центрових та інших ліній і знаків.

Розрив — умовний спосіб скорочення на кресленнях зображень довгих виробів.

Розріз — зображення предмета, уявно розрізаного січною пло­щиною, на якому зображують те, що знаходиться в січній площині і поза нею.

Ромб — паралелограм, у якого всі сторони однакові.

Сегмент (лат. segmentum— відрізок, смуга) — плоска фігура, обмежена дугою кривої та хордою, що стягує її кінці.

Сегмент круговий — частина круга, обмежена дугою його кола і хордою, що стягує цю дугу.

Сектор (лат. sector — той, що розсікає) — частина плоскої фі­гури, обмежена двома напівпрямими , що виходять із внутрішньої точки фігури, і дугою контуру .

Сектор круговий — частина круга, обмежена двома його радіу­сами і дугою кола цього круга.

Символ (грец. symbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, величини або явища (символи ма­тематичні, хімічні, логічні, графічні тощо).

   Симетрія (грец. symmetria — співрозмірність ) — властивість ге­ометричних фігур, яка полягає у чіткій відповідності розміщення їх парних частин відносно деякої середньої (центральної) лінії.

   Складальна одиниця — виріб, складові частини якого підляга­ють з'єднанню між собою за допомогою складальних операцій.

Складальне креслення — графічний документ, який містить

15

 

зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для скла­дання (виготовлення) і контролю.

   Специфікація — технічний документ у вигляді таблиці, в яко­му наводиться перелік частин складальної одиниці.

   Спряження ліній — плавний перехід між двома лініями (між двома прямими, між прямою і дугою або між двома дугами) у вигля­ді дуги кола.

  Стандарт (англ. standard — норма, зразок, мірило) — норматив­но-технічний документ, який встановлює єдині обов'язкові вимоги до чогось (наприклад, вимоги до виконання та оформлення крес­лень).

   Стереометрія — розділ елементарної геометрії, в якому вивча­ються властивості просторових фігур.

   Стрілка — гостре закінчення розмірної чи вказівної лінії на крес­ленні.

    Сфера — поверхня, всі точки якої рівновіддалені від однієї точки — центра сфери.

    Схема технічна — графічний документ, на якому показано у виг­ляді умовних зображень і позначень складові частини виробу і зв'яз­ки між ними.

   Твірна — лінія, яка, переміщуючись у просторі, утворює поверхню.

   Технічний рисунок — наочне (аксонометричне) зображення предметів, побудоване від руки, без застосування креслярських інструментів, в окомірному масштабі.

   Топографія — прикладний розділ геодезії, що вивчає методи зйомки місцевості з метою зображення її на плані.

   Транспортир — креслярський інструмент, призначений для вимірювання і побудови кутів на кресленні.

   Трапеція — чотирикутник, у якого дві протилежні сторони паралельні (основи), а дві інші — не паралельні (бічні сторони).

   Трапеція рівнобічна — трапеція, у якої бічні сторони однакові.

   Трафарет — пластинка з металу чи пластмаси, в якій прорізані

16

 

фігури, букви, символи тощо, призначені для відтворення.

   Трикутник — частина площини, обмежена трьома відрізками прямих (сторони трикутника), які попарно мають по одному спіль­ному кінцю (вершини трикутника).

   Трикутник гострокутний — трикутник, у якого всі кути гострі.

   Трикутник рівнобедрений — трикутник, у якого дві сторони однакові.

   Трикутник рівносторонній — трикутник, у якого всі сторони однакові.

   Трикутник прямокутний — трикутник, у якого один кут пря­мий.

   Трикутник тупокутний — трикутник, у якого один кут тупий.

   Фігура геометрична — конкретно визначена сукупність точок, ліній або поверхонь (наприклад, трикутник, трапеція, піраміда тощо).

  Фігура плоска — фігура, всі точки якої належать одній площині.

  Формат креслення — встановлені розміри аркуша креслярського паперу.

  Хорда (грец. chorde — струна) — відрізок прямої, що сполучає дві довільні точки кривої лінії.

   Циліндр (грец. kylindros— катаю, кручу) — геометричне тіло, обмежене замкнутою циліндричною поверхнею і двома паралельни­ми круглими основами, віддаль між якими називають висотою ци­ліндра.

   Циліндр похилий — циліндр, у якого твірні не перпендикуляр­ні до його основи.

   Циліндр прямий — циліндр, у якого твірні перпендикулярні до його основи.

   Циркуль коловий (лат. circulus — коло, круг) — креслярський інструмент для проведення кіл заданих розмірів.

   Чотирикутник — плоска фігура, утворена замкнутою лінією, яка складається з чотирьох ланок.

17

 

   Шаблон (нім. schablone — взірець, зразок) — інструмент у виг­ляді плоскої пластини певної форми і розмірів (інколи з проріза­ми), призначений для проведення кривих ліній або деяких склад­них контурів на кресленнях.

   Шестикутник — плоский многокутник, який має 6 сторін.

   Шестикутник правильний — шестикутник, у якого всі сторони і кути однакові між собою.

  Шрифт креслярський — упорядкована сукупність літер, цифр і знаків, призначених для виконання написів і позначень на всіх ви­дах креслень і технічних документах.

  Штриховка — умовне графічне позначення матеріалів на крес­ленні за допомогою ліній і штрихів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18