Просте двоскладне речення. Головні та другорядні члени речення
А Спереду Дніпро мов спинився в несподіваній затоці, оточений праворуч, ліворуч і просто зелено-жовтими передосінніми берегами.
Б Ще один поворот стерна, і кінець піскуватих горбів річки ліворуч лягли сірі смуги міста.
В Що ближче до Києва, рух на річці більшав.
Г Сьогодні вступний іспит, чи не проспав він?
А Контраст похмурих споруд над берегом і цього безжурного купання здавався Надійці разючим і чарівним.
Б Тільки терпінням та працею можна чогось досягти.
В Всі спроби його щось віднайти були марні.
Г Думка про них його самолюбству лестила і над іншими думками буяла, як солодкий спів.
3.Речення зі складеним іменним присудком:
А Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком.
Б І хлопець постановив уважити за свято цей двічі знаменний день та відзначити його гідною розвагою.
В Минув місяць безтурботного спокою, дні праці й ночі кохання, що поглиблює і вишліфовує свідомість
Г Лист харківського журналу був дуже цікавий.
А Мій план — обійти ще й західний берег.
Б Тільки терпінням та працею можна чогось досягти.
В Не ненавидіти треба місто, а здобути.
Г Невже і їх приймуть до інституту?
А Велике "може" жило в нім, глибока віра в свою долю, що досі не була до нього занадто сувора.
Б Людина навіть не ребус, а задача, що вирішується чотирма арифметичними правилами.
В Секретар просив його приходити й давати оповідання.
Г З’явилась постать із карткою страв.
А Листування в безнадійному стані.
Б Це ультрафіолетова смуга мистецтва шумів, музика, найвище з мистецтв, що реально існують.
В Спереду лежав пляж піщаний острів серед Дніпра, де три моторки невгамовно перевозили з пристані купальників.
Г Хлів ось де він має жити!
А Іспита складено.
Б Пожилець буде тихий, самітний і акуратний.
В Гадаючи про це, він захвилювався.
Г Що спинило його?
А Черевики й штани, що вже випнулись на колінах, були ще раз вичищені, хоч чистити їх уранці було одним з правил його суворого розпису.
Б Сумовита гармонія образів вабила його, слова, спалахнувши від зрозуміння, розгортали йому безмежну перспективу в таємниці своїх сполучень.
В Її голос, грубий і жадібний, незмірний з ніжністю колишніх слів, зворушив душу Степанові, як і залу.
Г Коли померло четверо дітей, він якось зів’яв.
А Вода й сонце приймали всіх, хто покинув допіру пера й терези — кожного юнака, як Кия, і кожну юнку, як Либідь.
Б Контраст похмурих споруд над берегом і цього безжурного купання здавався Надійці разючим і чарівним.
В В першій кімнаті на канапці розмовляли кілька молодиків, в кутку стукотіла машинка, попід стінами височіли шафи з книжками.
Г Тут топались сотні ніг, штовхались сотні тулубів, прилипали сотні очей.
А На помості замість звичайних трьох струментів був квартет з піано, скрипки, віолончелі та турецького барабана з додатком мідних тарілок, що ширили в залі звірячий гук, пожираючи мелодію.
Б Надійчине піднесення вже зів’яло.
В Запасливий крамар почав уже настачати на зиму паливо.
Г Максим теж був до селюка прихильний і дбайливий.
Вид обставини
1 Способу дії
2 Мети
3 Місця
4 Причини
5 Часу
Приклад
А Зело дерев швидко темніло, плюскіт фонтана міцнішав у сутінках, і густий вечір тихо знімався з-над кущів.
Б Тіло йому починало щеміти від пережитого зруху, і він нервово позіхнув з притоми.
В Потім рушив далі в сумовитім спокої і з бажанням заснути.
Г О восьмій він прокидався, пив каву, через півгодини йшов на посаду.
А І він узявся впорядковувати їх у своїй голові так само, як довелося йому колись у сільбудівській книгозбірні.
Б Концерт він слухав неуважно, погноблений враженням від натовпу.
В Понурий і замислений, ішов він вулицею Революції на Нижній Вал по свої речі, щоб забрати з того дому, що дав йому притулок, решту ознак свого перебування.
Г Мовні знання обернулись йому в безпосереднього ворога.