8 клас. Українська мова. "Відокремлені означення, прикладки"

А Книги — морська глибина.

Б Всесвіт цей — акваріум планет.

В Сухі гілки — це вже вінок терновий.

Г Виє вовк — ночей моїх соліст.

Д Сумління — річ тендітна і марка.

А Тішилася Ганна скоромовкою  як  піснею.

Б Доброта потрібна людям  як  хліб.

В Лисенко відомий у світі  як  композитор.

Г Ця дівчина… Обличчя  як  з ікон.

Д Софія височіє над Дніпром  як  свіча.

А Столітник  або  алое використовують для лікування шлунка.

Б Високого ліризму сповнені народні пісні  або  балади.

В Для зміцнення фундаменту використовують дуб  або  кедр.

Г Почитаємо «Мину Мазайла»  або  «Народного Малахія» М. Куліша.

Д Підмет здебільшого виражається іменником  або  займенником.

А Тоді весна, ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Б Тоді весна ще тільки натякала, про себе висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

В Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Г Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Д Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

А Перед тобою світ — великий том розкритий.

Б Життя — спокута не своїх гріхів.

В Одна в поета правда — чистота.

Г Я маю спокій — істинного друга.

Д Співають солов’ї — співці весни й любові.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

І тиха осінь, мрійна, яснолиста, несла в серця надію і тривогу.

Сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

А він, самотній, уночі ще довго в вогнище дивився.

Виражають ставлення мовця до висловленої думки.

Доповнюють основну думку, увиразнюють її.

Називають того, до кого (чого) звернено мову.

Містять побіжні зауваження до змісту.

Світло-сірі лінії тяглися аж до горизонту і губилися там, у крутому місиві.

Нарешті сніг закружляв, лапатий і сріблястий.

За Мотрею стояв Карно, у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна.

Згори мені було видно все село — велике, незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами.

Мені ж, обдертому, малому, не можна у той сад зайти.

Якісь он квіти, сині-сині, на голу цеглу повились.

Я так люблю тебе, село, повите синню і снігамиї.

О сонце, миле і змарніле, позич мені свого огня!

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть після означуваного слова.

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стосується особового займенника.

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, віддалене від означуваного слова іншими членами речення.

Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, є уточнюючим.

А) Занімілі під морозами знов з узбіч бринять дзвінкі струмки.

Б) Роз'ятрений нудьгою затоплений в задумі плентавсь я тихою ходою.

В) Зігріта сонцем пророста в земних долонях і білосніжна черемха.

Г) Наче зачарований велетень стояв ліс прикритий і пронизаний наскрізь.

А) І видзвонює мотив моє слово сріблом куте.

Б) Нам молодим чужа була столітня втома.

В) Пливе густе надхмар'я високе та безкрає.

Г) З ластівками прощався яблуневий у білих накрапах сад.