9 клас. Повторення. Пряма мова. Непряма мова. Діалог

Розповідні, питальні, окличні.

Спонукальні, розповідні, питальні, окличні.

Розповідні, питальні, спонукальні.

Стверджувальні, заперечні, риторичні, окличні.

Прості і складні.

Повні і неповні.

Поширені і непоширені.

Двоскладні і односкладні.

Нехай Київ квітне кожної весни!

Наше місто радо зустрічає гостей.

Приїздіть до нас частіше!

Які місця в твоєму місті тобі найбільше подобаються?

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? (М. Трублаїні)

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву (І.Нехода).

Ой чого ти земле молодіти стала (Нар. творч.).

Спи, моя пташка, то вітер завив.

Геть, розбишака, в далекі степи.

Спи, моя ластівко, солодко спи.

І ти, доня, найдеш долю між людьми.

відіграють роль присудка.

відіграють роль підмета.

відіграють роль означення.

не виступають членами речення.

у якому є вставні слова.

у якому одна граматична основа.

яке має з дві або більше граматичних основ.

у якому є однорідні члени речення.

кому

тире

двокрапку

лапки

непряма мова

діалог

цитата

пряма мова

— Павлуша! Побігли, поки говорить.

— А що б ви їли, тату? — запитувала мама, сумно дивлячись на схудле, позеленіле дідусеве обличчя.

— Ява, — кричу, — швидше дивись, я падаю.

— Чого плачеш, Тане? Іди вже до дівчат.

особливий різновид чужого мовлення.

точно відтворений чужий вислів із збереженням його лексичних особливостей.

дослівно відтворена розмова двох чи кількох осіб.

чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст.

Діти люблять, шанують та оберігають свою рідну мову.

Діти, любіть, шануйте і оберігайте свою рідну мову.

Діти повинні любити, шанувати й оберігати свою рідну мову.

блакитні небеса

над землею

розкинула небеса

вона розкинула

вона над землею

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько, — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

«П», — а.

«П! — а. — П...»

«П, — а: — П».

«П, — а, — п».

Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.

А що, хлопці, будемо рушати, каже дід.

Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

«Що там, — дума Чіпка, — там, мабуть, гарно так».

кома між однорідними членами речення.

кома при відокремлених членах речення.

кома при уточнюючих, пояснювальних та приєднувальних членах речення.

кома при звертаннях.

Діти, будьте обережні на дорозі!

Слідкуйте, будь ласка, за своїми особистими речами!

Шановні пасажири, напої, на жаль, зараз вживати не можна!

Хочу звернутись до батьків, майте на увазі, дітей слід тримати за руку!

 Я вирішила зупинитись і запитати, чого йому треба.

 Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

 Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

  Гетьман підтвердив, що не хоче війни.

крапка

кома

двокрапка

тире

реплікою

словами автора

монологом

реченням

Мама запитала, чи вже виконав домашнє завдання.

Мама запитала сина, ти вже виконав домашнє завдання.

Мама запитала сина, чи він вже виконав домашнє завдання.

Мама запитала сина, чи ти вже виконав домашнє завдання.