Складносурядні речення

Хто з любов'ю не знається, той горя не знає

А я, молода дівчина, та й горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

А десь цвіли сади, і дивно пахли трави.

Чи то вечір погасає, чи ранок світає?

Співаю - і назустріч пісня ллється

Звісно, нарізно нам важко і разом нам тісно.

розкидаючи рожеві плями по піску

і надворі починало вже темніти.

ніби пірнало в безкрає море.

і накладало ніжні сліди на берег.

коли вибігав у двір старий кіт.

ховалися комахи в невидимі щілини.

і розбивали небо блискавки.

та вимальовували в ньому арфу.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в’ються.

Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя

Переконаний, що у нас вийде завершити дослід.

Невдовзі стало зрозуміло, що на кіносеанс ми запізнюємося.

Зумійте бути вольними – і будете вольні.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати

пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Вечірня зоря встає над містом і я не помітно засинаю

Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити?

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де

Прокотився грім з розгоном, грають блискавок шаблі, пахне морем і озоном від

притихлої землі.

Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Темніє схід, а там, на заході, кривавий слід лишило сонце