Безсполучникове речення

 ускладнене однорідними членами речення і різними зворотами (дієприслівниковим, дієприкметниковим, порівняльним)

 в якому окремі прості речення об'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише інтонацією

  в якому окремі прості речення об'єднуються в одне ціле за допомогою сполучників чи сполучних слів та інтонацією

 складне речення, частини якого рівноправні та поєднані сурядними і підрядними сполучниками

 однорідних частин, не підпорядкованих одна одній

  однорідних і неоднорідних частин

  різнорідних частин за пдопомогою сполучників

  неоднорідних частин, одна з яких пояснює іншу

 Найпрекрасніша мати щаслива найсолодші кохані вуста найчистіша душа незрадлива найскладніша людина проста (В.Симоненко)

Хай сатаніють виродки од крику нас не знобить од їхньої хули нам жорна ті із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли (В.Симоненко)

  Лиже полум’я жовте черево Важкувато сопе димар Галасує від болю дерево Піднімаючись димом до хмар (В.Симоненко)

Біля печі вона мов бранець Слугувала під шурх спідниць Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко)

Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі (В.Симоненко)

  Ой майнули білі коні тільки в’ються гриви Тільки курява лягає на зелені ниви (В.Симоненко)

  Флегматично зима тротуаром поскрипує Фантастичні плете казки Позіхає десь під білою липою і на шибки покладе мазки (В.Симоненко)

 Ні сонний спокій зовсім нам не сниться Ні нас не вабить ніжна тишина Прийдешнє осяває наші лиця Неспокій творчий з вічністю єдна (В.Симоненко)

крапка з комою  

  двокрапка

  тире

кома

  Парубки дружно загиготіли, Данило аж навприсядки зайшовся, Омелько обминав оте капосне “ніззя”, мов турок сало (В.Симоненко)

 Мільярди вір зариті у чорнозем,

Мільярди щасть розвіяні у прах (В.Симоненко)

 У Шворня трусилися руки, він гарячково виробляв план дій (В.Симоненко)

 Нудні і невиразні піднімалися в танцзал і приймалися монотонно шліфувати паркет, залицятися до таких самих нудних і невиразних дівчат або збивалися табунцями і страшенно бездумно патякали бозна про що й для чого (В.Симоненко)

Перед ним лежить розгорнутий журнал, у голосі його лінь і втома (В.Симоненко)

  Знічев’я вона гортає підшивки газет, друкує листа знайомій у село, скорботно заглядає в маленьке дзеркальце (В.Симоненко)

  Шурхотять папери, стукає серце (В.Симоненко)

  Це ж так показна ситуація —- гарна мати і троє дітей, це ж чудова яка ілюстрація для підтвердження наших ідей

Грядуть сини — барометри кирпаті, Вони за все спитають завтра нас (В. Симоненко)

 Спи, грабіжнику мій кирпатий, Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану в голови слати Найніжніші подушки мрій (В. Симоненко)

Бо таке на роду написано: від Адама до наших днів будуть людям світити лисини величаво-мудрих вождів (В. Симоненко)

Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть

  Посох горошок на дорозі, мачок вже цвіт давно згубив, високий соняшник на грядці журливо голову схилив 

 Навколо все більше густів сірий морок, за ним ішла вечірня година

Не навчить школа — навчить життя (Народна творчість).

Зайде сонце — Катерина по садочку ходить… (Т. Шевченко).

Раптом Сіроманець заліг: з горба вітер доніс йому запах дикого звіра