Безсполучникове складне речення № 1

двокрапка

тире

коме

двокрапка

кома

тире

тире

кома

двокрапка

тире

двокрапка

кома

потім він натиснув на дзвінок

й почав прислухатися

двері відхилилися

воно ніби мерехтить

мама повернулася з роботи

воно входить до моєї кімнати

потім приймаю контрастний душ

це сприяє загартуванню організму

мій брат у цей час вилежується

організм протягом доби зневоднюється

споживати овочі та фрукти

спати не менше 7 годин

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

На подвір'ї, в саду, на городі - усе тяглося до сонця і раділо йому.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здається чую лопають каштани жовто-зелену викидають брось.

Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Згинуло радісне літо дощик уїдливий дощик осінній сіється наче крізь сито.

Назвався грибом лізь у кошик.

Рада б зірка зійти чорна хмара заступає.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Сталось диво: камінець засіяв (В. Самійленко).

На поле синєє вечірній впав туман, над річкою пливуть його мінливі хвилі

У такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо

Дай серцю волю — заведе в неволю (Нар. творчість).

Навколо буяв степ, співали жайворонки, цвіли рожеві грамофончики природної березки (М. Чабанівський).

Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці (О. Довженко).

Я знаю: кожній дитині потрібна ласкава увага батьків (В. Сухомлинський).

У глибині лісу стукав дятел, пищали синиці (О. Десняк).

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

саме вона становила сенс життя мудреця.

і ми прагнемо осягнути її глибинну суть.

прихована в алегоричних образах.

сонце сходило.

вітаючи чорну землю з ранком.

обліплене з усіх боків чорними хмарами.

 Якби голос ніжний, тихий, любий запунав — на хвилину б, може, лихо він тяжке приспав.

 3 полтавської Богданівки, з біленької селянської хати рушила у світи творчість народної художниці Катерини Білокур, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси.

 Ще після війни люди возили з глинища глину на дахи: світло-жовту, червону, білу.

 А дівча тим часом росло, і якось нараз довідалося все село, що це Петруня — лісникова дочка.

Ми думаєм про вас — і тому наші руки не в’януть біля плуга і станка.

 У такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо. 

 Тепер ніби все з’ясовується: Кий — це той, хто разом із братами заснував наше місто, від його імені пішла й назва.

 Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось.

 Я знаю: кожній дитині потрібна ласкава увага батьків.

 Життя коротке — мистецтво вічне.

Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці.

 Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися.

 Раптом Сіроманець заліг з горба вітер доніс йому запах дикого звіра.

 По дорозі косарі гомоніли про різне злазили з воза перед калюжами й на гору потім сідали і я знов бачив навколо себе їх велетенські спини.

 У груші був тоненький голосочок вона в дитинство кликала мене.

 Рада б зірка зійти чорна хмара заступає.

 Багато снігу багато хліба.

 Зайде сонце Катерина по садочку ходить. 

Сонце високо косарі далеко коси дзвенять коні пасуться.

 Люди кажуть земля прогрілася аж до материка.

Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна.

 Вона подивилась на сина і не пізнала його перед нею стояла сувора і без

 Поглянь у себе море там вирує міниться і грає.

 Мало прожити життя треба життя зрозуміти.

Стоїть явір над водою, на воду схилився, сидить козак у неволі ;тяжко зажурився.

Стоїть явір над водою ;на воду схилився, сидить козак у неволі, тяжко зажурився.

Стоїть явір над водою ,на воду схилився, сидить козак у неволі тяжко зажурився.

Стоїть явір над водою, на воду схилився; сидить козак у неволі, тяжко зажурився.

Стоїть явір над водою, на воду схилився, сидить козак у неволі ,тяжко зажурився.

Стоїть явір над водою на воду схилився; сидить козак у неволі тяжко зажурився.

з пояснювальними частинами

з протиставними частинами

з однорідними частинами

з перелічувальними частинами

з неоднорідними частинами