Безсполучникове складне речення

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

 Проходив дощ, а потім було зимно.

А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря. 

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. 

У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника. 

Озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Ніч прозора безшумна тепла ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Уже горіли мохнатими і червоними, як жар шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком цілими озерами поміж трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

з однорідними та послідовними частинами

з послідовними та неоднорідними частинами

з послідовними частинами

з однорідними та неоднорідними частинами

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Виснажилися студені джерела задихнулася від спраги річка й померла.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле не буде йому добра.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

Осінній вечір морозом дихав, у небі місяць немов п’ятак.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

Я знаю: мова мамина — свята, в ній вічний, незнищенний дух свободи.

Що швидше наближався час закінчення школи, то більше було в учнів тривожних розмов про майбутній фах.

Зрадів ліс, бо почався дощ.

Мені все подобається: село, люди, природа

Знаю: весна буде рання.

Коли ідеш удвох, то дорога коротша.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь широко стелиться килим ясно-зеленого вівса далі наче риза рути темніє просо.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б'є.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

… час пробудження природи від тривалого зимового сну.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.