Безсполучникове складне речення

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима (Т. Мельничук).

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко (Люко Дашвар).

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх (П. Загребельний).

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким (Л. Костенко).

даруючи красу

несе тепло, радість, енергію

люди милуються красою

і сонце дарує свої промінці

даруючи красу

і освітлює все навкруги

несе сяйво в кожну хату

ним милується кожна родина

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Отець Лісовський лякав усіх й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

 Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Осінній вечір морозом дихав, у небі місяць немов п’ятак.

Що швидше наближався час закінчення школи, то більше було в учнів тривожних розмов про майбутній фах.

Я знаю: мова мамина — свята, в ній вічний, незнищенний дух свободи.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

Зрадів ліс, бо почався дощ.

Коли ідеш удвох, то дорога коротша.

Знаю: весна буде рання.

Мені все подабається: село, люди, природа

Любіть книгу вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок навчить вас поважати людину 

Небо порізали вогнями стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вітер 

Дзюрчали десятки фонтанів лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям свистів стругом бондар 

Мир у світі таки буде його хочуть усі люди

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Знаю, з попелу сходять квіти.

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Вірю: з каменю б’є джерело.

кома

двокрапка

тире

крапка з комою