Безсполучникове складне речення

А   У всьому ознаки весни: в гіллі, що тремтливо іскриться, в польоті щасливої птиці.

Б   Всім серцем любіть Україну свою, - і вічні ми будемо з нею.

В  Там, де сонце торкнулося вершечків беріз і тополь, листя спалахнуло вогнем і стало прозорим.

Г   Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Д Лози, висип, кручі, ліс - усе блищить і сяє на сонці.

А Саду нашого не впізнати: густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Б Перші краплі крихітними копитцями пробігли по затоці – починався дощ.

В Журиться вікнами наша хатина, шепче задумливий сад.

Г Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливіший та обережніший.

Д Нема письмен - є дивне сяйво казки.

 А Повалив сніг, скоро стало не видно нічого навкруги.

 Б Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці.

 В Катря з Максимом кинулися наввипередки, ось обоє зникли між деревами.

 Г На багнищі город мріє; над ним хмарою чорніє туман тяжкий.

Д Командир глянув на годинник, інші глянули теж.

  А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Б В житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.

 В Дав Бог весну віє теплом із стріх вода капле сонечко веселенько світить тане сніг задзюрчали по вулицях струмочки садки зазеленіли.

 Г Десь весело гомонять діти у лісі постукує дятел з димарів хатин пофарбованих білою крейдою клубочиться дим.

 Д Ось упала галузка ось розігнулася гілка ось з-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті.

 А  Перед досвітком вовк насторожився: здалеку почувся скрип коліс по нерівній дорозі.

Б   Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові, там перекинув діжку з дощовою водою.

В І в такі миті особливо гостро відчувалось: так це твоя мати!

Г У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Д Навіть і Віталик трохи торопіє: ні живої душі ніде.

А Микола пізнавав дівчину і не впізнавав: вона була не вербівська.

 Б Чогось завжди так виходить: гарного гриба не знайдеш, а поганка сама в очі лізе.

 В Собака починає хвилюватись: лізе до мого обличчя, з вдячністю лиже мені руки й верещить.

Г Дивний догад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, назавтра, навік.

Д Хлопець підвів голову і собі: на голім березневім дереві сиділо троє темних чи то птиць, чи то звірів.

А По степу ліворуч од нас пропливли тіні хмар насотані голубим сяєвом од місяця вони зробилися прозоріші й світліші.

Б  І солома, і трісочки крутились і десь зникали так вертіло там воду.

В Був сон мені колись богиню ясну фантазії вбачали мої очі. Вона була при зброї у руках був заступ гострий.

Г А ясновельможний на воронім коні блисне булавою море закипить.

Д Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

А Зілля дива наробило - тополею стала.

Б Мовчать гори, грає море, могили сумують.

В В мужика землянка вогка – в пана хата на помості.

Г  Гляне – холодною водою обіллє.

Д  Здушили сльози – не виходь на люди.

А Це ще не сльози – це квітуча вишенька.

Б  Минув рік, минув другий – козака немає.

В Висипали запорожці – лиман човни вкрили.

Г Зійшло сонце - ляшки-панки покотом лежали.

Д Ізот Лобода було сокиру зробить – нічим її не пощербиш.

А Не спіши язиком – квапся ділом.

Б Вітер в гаї не гуляє – вночі спочиває.

В Синички зранку пищать – чекай вночі морозу.

Г Глянув Петро униз – серце замліло.

Д Говорить – шовком вишиває.

А Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити тебе.

Б Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

В Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Г  А з синім небом уже щось діється воно то зблідне наче від жаху то спахне сяйвом немов од радощів.

Д  Такі в них порядки одні сплять інші мурашник сторожують.

А І всяк свою пісню виводить у дверях Куреневих та дірках; чорний вітер, опівнічний, стогне по-совиному; блакитний, досвітній, зітхає спросоння; прозорий, полуденний, весело свиськає; зелений, вечоровий, тихо воркоче.

Б В очах бриніли сльози: бриніла сиза роса на бур’янах та кавунячому огудинні.

В Дедалі більш видніє – степ ширшає, розпросторюється після нічної мли.

Г За двома зайцями поженешся: жодного не впіймаєш.

Д  А слово скаже – з пам’яті не викинеш.