Безсполучникове складне речення

Стародавня Ольвія давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її.

Як раніше, осінь соковита викликає спомини й пісні.

За вікном дерева волохаті і не видно в тумані зірок.

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

Пам'ятайте: людина з природною усмішкою і сама стає бадьорою і життєрадісною.

Шматочок сині в неба позичаю, в проміння сонця - нитку золоту.

Обнімає ніч зорю за плечі, синьо посміхається зоря.

Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити .

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль.

Мати вірила: земля усе знає.

Два голуби гудуть, голубка туркоче.

Подивилась ясно – заспівали скрипки.

Не русалонька блукає – то дівчина ходить.

Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться.

Мрія ставала дійсністю, дійсність була схожа на мрію.

Шумить вода, весною повіва, земля квіточки викида.

Мені здається: твої очі у мою душу світять з вишини.

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало білим.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині стиглі хмелем б'ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здається чую лопаються каштани жовто-зелену викидають брость.

Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчинонька ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.

Міцна сім'я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Ловив рибку впіймав рака.

Подивлюся серце защемить.

Небо зоряне завтра дощу не буде.

об’єднуючими

узагальнювальними

другорядними

головними

Щасливо радісно святково квітує нива молода.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні,груші,сливи.

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

Напевно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба.

Рано встало сонечко, а ще раніше встала і Харитя.

Фірма та ринок проводять весняний розпродаж продовольчих товарів.

Натомлені села вечеряти сіли під грушами, вишнями і небесами.

Земля, і вода, і повітря: все поснуло.

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Бобри натягали гілляк склали їх упоперек річки, й обмазали мулом.

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

І над водою і над гаєм всюди все мовчить.

І доріжки і стежини усе замело снігом.

У Карпатах багато рідкісних рослин тис ягідний, ялиця біла, рододендрон карпатський.

До тебе люба річечко ще вернеться весна.

Скажіть друзі де мешкає Софія.

Як тебе не любити мамо?

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.