"Безсполучникові складні речення"

ускладнене однорідними членами речення і різними зворотами (дієприслівниковим, дієприкметниковим, порівняльним)

складне речення, частини якого рівноправні та поєднані сурядними і підрядними сполучниками

в якому окремі прості речення об'єднуються в одне ціле за допомогою сполучників чи сполучних слів та інтонацією

в якому окремі прості речення об'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише інтонацією

однорідних частин, не підпорядкованих одна одній

неоднорідних частин, одна з яких пояснює іншу

різнорідних частин

однорідних і неоднорідних частин

Найпрекрасніша мати щаслива найсолодші кохані вуста найчистіша душа незрадлива найскладніша людина проста (В.Симоненко)

Хай сатаніють виродки од крику нас не знобить од їхньої хули нам жорна ті із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли (В.Симоненко)

Лиже полум’я жовте черево Важкувато сопе димар Галасує від болю дерево Піднімаючись димом до хмар (В.Симоненко)

Біля печі вона мов бранець Слугувала під шурх спідниць Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко)

Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі (В.Симоненко)

Ні сонний спокій зовсім нам не сниться Ні нас не вабить ніжна тишина Прийдешнє осяває наші лиця Неспокій творчий з вічністю єдна (В.Симоненко)

Флегматично зима тротуаром поскрипує Фантастичні плете казки Позіхає десь під білою липою На шибки покладе мазки (В.Симоненко)

Ой майнули білі коні тільки в’ються гриви Тільки курява лягає на зелені ниви (В.Симоненко)

крапка з комою

кома

тире

двокрапка

Мільярди вір зариті у чорнозем,

Мільярди щасть розвіяні у прах (В.Симоненко)

У Шворня трусилися руки, він гарячково виробляв план дій (В.Симоненко)

Нудні і невиразні піднімалися в танцзал і приймалися монотонно шліфувати паркет, залицятися до таких самих нудних і невиразних дівчат або збивалися табунцями і страшенно бездумно патякали бозна про що й для чого (В.Симоненко)

Парубки дружно загиготіли, Данило аж навприсядки зайшовся, Омелько обминав оте капосне “ніззя”, мов турок сало (В.Симоненко)

кому

крапку з комою

тире

двокрапку

Перед ним лежить розгорнутий журнал, у голосі його лінь і втома (В.Симоненко)

Знічев’я вона гортає підшивки газет, друкує листа знайомій у село, скорботно заглядає в маленьке дзеркальце (В.Симоненко)

Шурхотять папери, і стукає серце (В.Симоненко)

Це ж так показна ситуація —- гарна мати і троє дітей, це ж чудова яка ілюстрація для підтвердження наших ідей (В.Симоненко)

Грядуть сини — барометри кирпаті, Вони за все спитають завтра нас (В. Симоненко)

Бо таке на роду написано: від Адама до наших днів будуть людям світити лисини величаво-мудрих вождів (В. Симоненко)

Спи, грабіжнику мій кирпатий, Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану в голови слати Найніжніші подушки мрій (В. Симоненко)

Наливайся земними силами, Вдосталь радощів зачерпни —

Над тобою тріпочуть крилами Тихі-тихі спокійні сни… (В. Симоненко)

Але скажи: чи ти зі мною поруч Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах? (В.Симоненко)

І колись в країні тій Був па троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі — ніби кавуни (В.Симоненко)

Не любили Лоскотона Цар Плаксій і Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони (В.Симоненко)

У кожного “Я” є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно... (В.Симоненко)

Ще була у Плаксія Грізна гвардія своя: В ній служили молодці Забіяки-сльозівці (В.Симоненко)

Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон: Він ходив по всій країні І носив з собою сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх (В.Симоненко)

У палаці кожен скаче Та від щастя гірко плаче, Ллються

сльози, як ріка, — Бачте, радість в них така! (В.Симоненко)

Не мелодія — збурена рана, Не слова, а безжальні голки, Тільки бачу не сині лимани І не горді козацькі полки. (В.Симоненко)