Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

За кожним мазком його пензля на полотні виринали дивні красоти німіли величні скелі шумів по них водоспад.

Статистика багатьох країн показує бібліотеки найвідвідуваніший заклад серед інших закладів культури.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

З правого боку повіває теплом моя господиня перед роботою натопила грубу.

Упаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без урожаю.

Енді зумів поставити мистецтво на конвеєр майстерня випускала майже сто шовкографій на день.

Житло чоловіка і всі його речі згоріли дочиста тільки чорний дим підносився до неба.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

Тихо шелестіло листя верболозу сичала під ногами гостролеза осока щуча хлюпнуло закрутивши смерчем воду.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілку.

Світали ночі вечоріли дні.

Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Гляне холодною водою обіллє.

Уявіть у грудні 2003 року в одній з печер була запущена повітряна куля.

Близько 300 тисяч людей приїхали до Каліфорнії почалася так звана золота лихоманка.

Володимир розумів утвердження високого це теж боротьба зі злом.

Людям сподобався практичний одяг незабаром майже кожен мав пару таких штанів.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Ставите питання зробіть його максимально осмисленим і коректним.

Постать Демосфена засвідчує для успіху оратора головним є постійне тренування думки і слова.

На небі сонце серед нив я.

Править хтось малим човенцем в*ється стежечка злотиста.

жодного

2

1

3

Здобули волю відшукали долю.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

 Посієш впору збереш зерна гору.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

Посієш вчасно уродить рясно.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Гляне водою обіллє.

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди.

 Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

 Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості (Є. Гуцало).

Довгі плакучі трави крили тепер боки гори дзвінки корів обзивались як далеке зітхання. 

Зелена отава царинок розцвіталася раптом вздовж Черемошу плив різнобарвний потік. 

 У садку ворушилося чорне як гадюччя гілля стьобало по туго напнутих дротяних розтяжках поміж низькими стовбурами яблунь та вишеньок білів сніг. 

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився. 

А скрізь на обрії небо було чисте й голубе лише де-не-де лежали на ньому золотаві хмарки. 

 Життя тут просте й жорстоке побут суворий стихії лютують цілорічно в людини немає помічників самі лиш супротивники вороги. 

Коні шарпалися з рук хропли видно зачули Сіроманця. 

На луках туманець при самій воді стелеться — лелеки вздовж болота походжають. 

Сонце гріє вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину. 

 Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен сидів у човні, бушля — на Арсенові. 

Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво. 

От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова. 

Сій вчасно вродить рясно. 

Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка. 

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба. 

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув увікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Закрався вечір одшуміла праця.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здасться чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

Поглянь у себе море там вирує піниться і грає (С. Горлач).

Вкусиш гіркого пізнаєш ціну солодкого (Нар. творчість).

Мені снилось я мельник в старому млині (М. Рильський).

Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна

Міцна сім’я міцна держава.

Подивлюся серце защемить.

Світали ночі вечоріли дні.

Небо зоряне завтра дощу не буде.