Діагностувальна контрольна робота

цукерки «Лісова пісня», зошит і ручка, любий друг, усе затихло

лити як з відра, йшов дощ, лапатий сніг, дуже холодно

плисти брасом, читати книжку, голосно співати, святкова сукня

 переходити межу, серйозний учитель, на столі, батьки і діти

Сонце блищить, а мороз тріщить.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

 Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю.

Та пітьма уже не так мучила Соломію, але холод проймав її наскрізь.

Почали гукати деркачі, перепел, бугай, ще якась птиця.

Якось восени я йшов полем і побачив на великому лузі багато лелек.

Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну.

Вода, яка скоро збігає, отрути не лишає.

Людей питай, а свій розум май.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Розумну річ приємно й слухать.

Без діла слабіє сила.

Розумний ще з літа думає про зиму.

Гостре словечко  коле сердечко.

Слово – не стріла, а глибше ранить.

Працю плуга по борозні видно.

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова. 

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

«П, - а , - П».

«П, - а : - П».

«П, - а . - П».

 «П! – а. - П».

Пригадую баба часто казала мені, що а хай тебе поб'є святе Різдво.

 Сестра просила брата, що заграй на скрипці.

Михайло менi сказав, що ви збираєтесь їхати аж туди, де зовсiм немає лiсiв... 

Батько розгублено сказав, що ти дивись.

використовують в іншому тексті для підтвердження чи пояснення якоїсь думки. 

уривок з тексту, що пояснює якусь думку;

дослівний уривок з тексту, що використовують в іншому тексті для підтвердження чи пояснення якоїсь думки;

уривок , що використовують в іншому тексті .

« Очистити душу, щоб прийняти мудрість, котра в підсумку душу не входить», писав М. Смотрицький.

В. Симоненко застерігав: « Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

За словами О. Довженка, «лиш сильним дано право на безсмертя».

« Без усякої іншої науки ще можна обійтися, - писав І. Срезневський, - без знання рідної мови обійтися не можна».

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

 – Що ти хочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

 -«Сідай за книжки. Зубри!»

- «Мамо, епоха зубрінь минула».

  – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» 

–  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш.

– Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

      Вона встала і виявилась зовсім не такою низенькою, як спершу здалося Луці.     

 Неподалеку від гаю проходила дорога на Миргород, стоптана копитами коней, ліворуч -  глинища, занесені снігом. 

      У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він при­йшов сюди першим з дружиною й дітьми. 

Легенький вітерець пробіг по верхівках дерев, і вони озвалися враз тихо й ніжно.

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я – співаючий курай.

Лиш небо гуде неокрає, та сім'я журавлина на кри­лах весну піднімає, та ясними ночами зорі світять мечами на Дону, на Дніпрі, на Дунаї. 

Бійці замовкли, пластинку зняли, проте пісня про­довжувала звучати і наростати десь надворі.

Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись. 

Язик має й коняка, та не балака.

Палали в гущавині квіти гранати, а в серці мойому палали пісні. 

так що настрій зіпсувався на цілий день;

проте погода посприяла нам і цього разу;

й обговорювати можливі перешкоди;

передчуваючи серйозні ускладнення.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. 

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Вечірня зоря встає над містом і я непомітно засинаю. 

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах. 

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?)та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

А тепер слухай, бо починається найголовніше.

Велерад знову стишив голос майже до шепоту, схилившись над самий стіл.

Ось тобі вся правда, і ніякими чарами тут не зарадиш

Я, зрозуміло, ще зайду попрощатись

коли ми проходили повз вежу.

і ми поспішили на сеанс у кінотеатр

а ми тільки проходили повз вежу.

ми запізнилися на зустріч.

частини речення рівноправні між собою за змістом та граматично

частини речення нерівноправні граматично та за змістом

частини речення поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами

частини речення поєднані лише інтонаційно

складнопідрядне речення обов'язково має головну та залежну частини

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Коли почав орати, то в сопілку не грати!

 Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

 Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

 Дуже любив професор, коли дівчата приходили у вишиванках.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу ковдру.

Повітря, що пропахло полином, навіювало щемкі спогади.

( ), щоб [ ].

[ ] , щоб ( ).

[ ] , щоб ( ) ( ).