"Складносурядне речення"

А. Стара похилена черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Б. Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

В. Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало її своїми іскорками.

Г. Шумить, хвилюється і гуде велике місто звуками, притаманними тільки йому

А. Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

Б. І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

В. На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

Г. У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

А. Від Батьківщини - клич, і звага, і рання сила, й доля пізня.

Б. Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

В. Між землею і небом лунала якась могутня і воднораз на диво спокійна мелодія.

Г. Цілий божий день бродили дівчата по полях та луках, збирали сокирки, васильки, рожу, волошки, петрові батоги й на обніжках наривали пахучого чебрецю.

А. Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом

Б. І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть

В. А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить

Г. Припинення діяльності завжди веде за собою кволість, а за кволістю приходить стареча неміч

А. Розділові, єднальні, допустові

Б. Протиставні, порівняльні

В. Протиставні, означальні, з'ясувальні

Г. Єднальні, протиставні, розділові

А. Дощ пройш і Київ зеленіє. Все зраділо і день зрадів

Б. О котрій годині прибуде поїзд і хто його зустріне? Було затишно і пахло смолою

В. Все зраділо стрічаючи день і день зрадів розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. Сиплеться сніг і сяє небо

Г. Все зраділо і день зрадів. Хай навколо вирує життя і утвердиться мир на землі

А. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Б. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

В. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі; і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Г. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі - і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

А. Було тихо і лише вітер шепотів

Б. Зесь спереду гукнув паровоз і почулася пісня 

В. Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало 

Г. Ще мить тому він був погноблений а тепер йому виділись безмежні перспективи

А. Це речення просте

Б. Це речення просте ускладнене

В. Обидві частини речення спонукальні

Г. Обидві частини речення питальні.

А. Різьбярську школу тринадцятирічний Мікеланджело розпочав у майстерні відомого живописця Доменіко Гірландайо, та подальше його навчання проходило при дворі правителя Флоренції Лоренцо Медічі.

Б. Сонце світить та не гріє

В. Славилися на київських землях гончарі, та постійно вдосконалювалися такі найдавніші ремесла, як чоботарство, шевство, кравецтво.

Г. Погода до вечора зіпсувалася, та студенти-фотографи пішли до озера

А. Тіло його заніміло від лежання на голому дереві, але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

Б. Ще мить тому він був погноблений, а тепер йому виділись безмежні перспективи. 

В. Тіло його заніміло від лежання на голому дереві але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

Г. Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам?

А. Море велике, та вода не годиться

Б. Минулася буря – і сонце засіяло

В. Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї

Г. Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?)та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах. 

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

В полі, за попелястим маревом, проступила розмита далина і навіть обрій почав угадуватись.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно. 

Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити? 

Солома в грубці погасла і жар укрився тремтливим попільцем.

Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути; але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо. 

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею — і найміцніше природне єднання — суспільство, народ.

Двері мати відчинить – і запахне бузком.

В осінній вечір слово засвічу, і світ мені засвітиться при слові. 

То дощ холодний січе, то вітер осінній проймає до кісток.

Світало, але світанок був якийсь виснажливий і втомлений.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав. 

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. 

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Вечірня зоря встає над містом і я непомітно засинаю. 

так що настрій зіпсувався на цілий день;

проте погода посприяла нам і цього разу;

й обговорювати можливі перешкоди;

передчуваючи серйозні ускладнення.

Вже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись. 

Язик має й коняка, та не балака.

Палали в гущавині квіти гранати, а в серці мойому палали пісні. 

      Вона встала і виявилась зовсім не такою низенькою, як спершу здалося Луці.     

 Неподалеку від гаю проходила дорога на Миргород, стоптана копитами коней, ліворуч -  глинища, занесені снігом. 

      У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він при­йшов сюди першим з дружиною й дітьми. 

Легенький вітерець пробіг по верхівках дерев, і вони озвалися враз тихо й ніжно.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах. 

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Тільки вчора було ще влітку, а сьогодні вже восени (Леся Українка).

Ще одна-єдина мить - і дальній поїзд прошумить (А.Малишко).

Чи то галич налетіла чорна, чи то гору турки обступили (Леся Українка).

Співають, ідучи, дівчата, а матері вечерять ждуть (Т.Шевченко).

[ ] , і [ ] , і [ ] .

[ ] , і [ ] , і [ ] , і [ ] , і [ ] .

[ ] , і [ ].

[ ], [ ], і [ ] .

кома

двокрапка

тире

крапка з комою

Хвилина і табун мов буря понесла (М.Рильський).

Ще над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій (Л.Костенко).

Повітря тремтить від спеки і в срібнім мареві танцюють далекі тополі (М.Коцюбинський).

Ранок стрічав їх холодним дощеч і плакав десь вітер в саду за кущем (О.Олесь).

Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимові це не до вподоби (У.Самчук).

Їхні вимиті коси пахли цвітом, лугом і солодкою росою,а над тихим світом тремтіли весняні нерозстріляні зорі (М.Стельмах)

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля (М.Коцюбинський).

Хай слово мовлене інакше, та суть в нім наша зостається (П.Тичина).