Дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти

написаний перед означуваним словом

після означуваного слова

стосується іменника

після нього є звичайне означення

Балка вкрита садками вилась попід горою.

Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Невідомий нікому я сідаю на лавку, слухаю і дивлюся.

На землю зорану плугами спадає рожево-білий цвіт.

Я небесами пійманий тремчу.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Шумлять смерекові ліси по вінця сповнені краси

Занесена свіжим снігом гілка стиха гойдалася.

Нажахані світлом машини звірі прудко кинулися в ліс.

Срібним маревом повиті серед нив стоять тополі.

Стою красою зачарований і бачу: день новий гряде.

Вітри північні тремтять, затихаючи між кущами лавровими.

Весняний вітер нетерпляче зітхає оббігаючи узлісся.

Солодкою стрілою пізній цвіт скрадаючись, приморозок ранить.

З Ташані густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину.

Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою і потисла козакові руку.

Він не стогнав, він умирав стоячи і не знав, що так умирають у легендах.

Фарба на віконних рамах від давності облущилася й обсипалася, оголила чорне дерево

Бійці скинули із себе плащ-палатки, вкрили ними міномети від дощу

Хлопець схопився за гілляку руками, розгойдався і сплигнув на землю

Жита зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски.

Парки й сквери, поринувши в глибоку задуму були несказанно прекрасними

Падаючи сніг, кружляв і легенько опускався на землю. 

Ялинки, одягнувши білосніжне вбрання,стояли зачаровані.  

Осики, тихо погойдувалися, нашіптуючи одна одній свої таємниці. 

Розписаний темними кольорами глечик, чомусь привернув мою увагу.

Пташка співала пронизливо, сумно, а її очі, здавалось, так і заглядали в розтривожену піснею, душу.

Вчора автор був змушений терміново дописувати текст, оплачений редакцією ще три тижні тому.

Гори укриті, лісом було видно вдалині.

З'їджені вчора, помідори були привезені бабусею.

За горами, укритими лісом сумно співала, сопілка.

На столі лежав, куплений вчора, телефон.

Машина, відремонтована вчора, знову не заводилась.

Зламаною гілкою верба торкалася води.

Семен, дивлячись у воду, не ворушився.

Слово, загублене в далекому сімнадцятому столітті, більше не повернеться.

Дозрілі запашні яблука смачно гупали вранці в пожовклу траву.

кущами

вербами

оточене густими кущами та високими вербами

озеро