Додаток як другорядний член речення

Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.

Дощ у жнива – як п'яте колесо до воза.

У саду співають пташки.

Ніч ховала зорі у голубінь свого крила.

Усе те в ньому з колиски.

Марина витерла очі рукавом.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Прохолода тиха, тьмяна обіймає знов.

Ми аж скрикнули від несподіванки.

А той вітряк давно стояв самртній.

Цвіли у нас під вікнами акації.

Маленька дівчинка читає цікаву книжку.

Подарую світанок тобі на пам′ять.

Сміливі завжди мають щастя.

Це було зроблено для потіхи.

Тінь Святослава майне під зірками.

Жити щасливо – залишатися людьми.

Йому злізати високо і круто.

Як після цього вірити в святе?

Я вчуся тихо мовчати.

Радість збирає людей докупи.

Свобода дорожча від золота.

Заздрість бліда себе поїда.

Гонор людину засліплює.

Входячи в дім, гнів лишай на порозі.

Гнів сам себе карає.

Гнів сам себе раз у рік любить.

Сказане грубе слово – випущена стріла.

Ледареві найбільше роботи дістається.

Ледачому виправдання не шукати.

Яскраве сонце світить над полем.

У ледачій голові вітри гудуть.

Велика дорога починається з першого кроку. 

Заднє колесо мріє наздогнати переднє.

Для гарного коня шлях швидкий.

Новою дорогою треба йти, але старої не забувати.

Для Василя характерно бути веселим.

Влад мусить докласти зусиль для перемоги в змаганнях.

Я не завжди ухвалюю правильні рішення.

Бійцям наказали швидко повернутись.

Темна ніч розкидала шовки на поля і чарівні садки.

Полилась по срібній ночі срібна пісня солов'я.

Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль.

Шануй мудрість, а не золото.

Читати мене навчив дідусь у далекому дитинстві.

Треба жити з любов’ю в серці, з теплом і добром.

Пізнати мову народу — зрозуміти його душу.

З вовками жити — по-вовчому вити