"Другорядні члени речення".

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди

Князь Кий скликав усіх мужів на раду

Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів

Шопена вальс лунає.

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла над олов’яним небом

прямим та непрямим

узгодженим та неузгодженим

місця, часу, способу дії, порівняльним

другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків

другорядний член речення, який відповідає на питання який? чий?

другорядний член речення, який відповідає на питання як? де? коли?

підмет, присудок, обставина

 означення, обставина, присудок

 означення, додаток, обставина

підмет, додаток, присудок

головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін.

другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках).

головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

 головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?).

Попід горою, яром, долом, мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять.

З темного моря білява хвилечка до побережного каменя горнеться.

Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зав'язь все-таки дали.

Пристрибала до ялинки тиха білка-сироспинка.

Ліси мої, гаї мої священні! Пребудьте нам вовіки незнищенні!

Надвечір хмари опустились нижче.

Людина приходить в життя для щастя.

Серед подвір'їв над колодязями дрімають дерев'яні журавлі.

Тополі навкруги здіймаються, як вежі.

3 голоду та холоду й півень не співає.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

В тихому болоті чорти плодяться.

У ворожки лікуватись — без здоров'я остатись.

На словах милості просить, а за халявою ніж носить.

Хитрощами не довго проживеш.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти.

Між зелено-синіми тополями висвічує водами на сонці мирний і лагідний Серет.

До вечора вони не розмовляли між собою

Подекуди виднілися сірі латки талого снігу.

Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба.

Півхлібини, п'ять цибулин та картоплин з десяток поклала мати в торбу подорожню.

Освітлений вогнями, підходить пароплав "Тарас Шевченко".

Тече вода з-під явора яром на долину.

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік!