Другорядні члени речення

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Наша душа прагне довершеності, краси.

Життя прожити - не поле перейти.

Дві хмароньки пливли кудись в убранні золотім.

Ніколи ніхто в житті не полюбить сильніше, як мати.

Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе.

Найвища радість - угадувати порухи вітру.

Забути мову - зрадити душу.

Бити байдики - річ нескладна.

Мій заповіт - любити землю тихо і сердечно.

Кожна пташка своїм носиком живе.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Без діла слабіє сила.

Починає світати за лісом червоною барвою.

Пильно дивляться тисячі вікон.

Я біжу раненько до хати колядувати.

Платон міг мислити холодно й тверезо.

Світ рухливим і мінливим став.

Словом і піснею славити хочу щедре братерство і нашу родину.

Ніколи пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі.

Повинна мати думати і дбати про всіх живих і мертвих на землі.

обставина

підмет

присудок

додаток

Сонце вже ховалось за гори.

  Узгір’я хмариною спускалось в море

  Повіяв ранковий вітер

Ми зобов'язані вчитись.

Буду я навчатись мови золотої.

Людина мусить людині помагать.

Семеро одного не ждуть.

Він і думати не смів про навчання.

Хлопець цілий день бив байдики.

Бути - значить виконувати обов'язок.

Велика зграя журавлів кружляла над хатами.

І ось нарешті вся сім'я зібралась.

 Сто зозуль кувало щовесни.

 Машина спускалася в байрак.

  Мені осіння ніч короткою здається.

додатком

підметом

обставиною

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

 Поезія це завжди неповторність.

У Києві є чарівні місця.

З ним забула б чорнобрива шляхи, піски, горе.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Ми усі будемо працювати на полі.

Микола спав без задніх ніг

Повітря було наскрізь сухе

Оксана відчинила двері на балкон

Осіннє сонце сипало промінням

складений дієслівний

складений іменний

простий

Шевченко не тільки був поетом, він писав портрети.

"Кобзар" - книга українців.

Протягом усього життя художниця малювала квіти.

Квіти на її полотнах оживали, зачаровували.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю.

Кожен із нас обирає свій шлях життя.

Він надає своїм полотнам особливого значення.

Я можу все: сміятися, плакати, співчувати і надихати.