Форма вираження головного члена у безособовому реченні

А  Та більшого дива, ніж слово, на світі нема і нема! (І. Драч)

Б  Мудрішати з роками нам дано (В. Базилевський).

В  Треба було щось думати (А. Головко).

Г  Навколо було надзвичайно тихо (С. Скляренко).

Д  У хаті потемніло (Панас Мирний).

А  Смерклося (М. Коцюбинський).

Б  На Україні світає (Н. Рибак).

В  Та не судилось бути нам у парі... (О. Підсуха)

Г  Пахне сосною, пахне м’ятою, житнім хлібом і бджолами (М. Гірник).

Д  Уже веснить, уже весніє, уже весняний вітер віє (Д. Павличко).

А  Нікому нас не взяти у ярмо, ніщо не зломить нас, бо ми п’ємо із нашої цілющої криниці (В. Колодій).

Б  Журитися не варто (С. Крижанівський).

В  А людині треба завжди відчувати, що вона комусь потрібна, когось гріє, когось ощасливлює. На те вона й людина (Р. Іванченко).

Г  Людина жартує у двох випадках: коли їй весело і коли їй смутно (Л. Костенко).

Д  Як же бучно, як же втішно всім гулялось на весіллі! (Леся Українка)

А  Прислівники, безособові дієслова; форми на -но, -то; особові дієслова.

Б  Прислівники; безособові дієслова; предикативи типу можна, треба і под.; заперечне слово нема (немає), дієслівні форми на -но, -то; особові дієслова, вжиті в безособовому значенні.

В  Дієслівні форми на -но, -то; прислівники; заперечне предикативне слово нема (немає).

Г  Присудкові слова типу жаль, біда тощо; слова типу можна, треба; форми на -но, -то.

Д  Присудкові форми на -но, -то; заперечна дієслівна форма не було, не буде; інфінітиви.

А  Сім’ї у нас нема і не було, де б слави бойової проміння не лягло (М. Рильський).

Б  Нам все дано батьками, щоб радіти у небі — зорям, зернам в колосках (М. Ткач).

В  Немає щастя вічного, немає, — є вічний бій за щастя для усіх (М. Нагнибіда).

Г  А надворі було сонячно й тепло (М. Чабанівський).

Д  Сутеніло (Ю. Смолич).

А  Хай буде проклята та людина чи той народ, котрий насмілиться посягнути на мир! (Ромен Роллан)

Б  Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).

В  Будемо з каменю диво творити. Будемо вічно пшеницю і жито сіяти в землю прославлених воїв (М. Нагнибіда).

Г  Озеро ясним прозвали не випадково (Ю. Збанацький).

Д  Без гордості за свою працю немає справжньої людини (В. Сухомлинський).

А  Смерті пізньої нема, а буває тільки рання. Не лякає смерть сама найстрашніше — умирання (А. Кацнельсон).

Б  Довкола мене гриміло (І. Франко).

В  Виходу не було (Ю. Смолич).

Г  Книгу добре оформлено (З часопису).

Д  І раптом мені зробилося прикро й ніяково (Ю. Смолич).

А  В епіцентр подій і надій нас добою поставлено (Т. Костецька).

Б  Мені дано цей білочолий день. Мені дано цей чорнобровий вечір (С. Реп’ях).

В  Дніпрельстан будувати пощастило мені (С. Голованівський).

Г  Грозою вмито перші ніжні трави, в квітневий сад розчинено вікно, і серце позбувається печалі: весні таїти смуток не дано! (В. Кузьменко)

Д  Тихо в повітрі... (М. Коцюбинський)

А  І не спалось мені, не спалось (Л. Костенко).

Б  Не було тоді видно ні батька, ні сина (П. Загребельний).

В  Пахло дикими травами і лозовою корою (Ю. Збанацький).

Г  Нема вітру, тиша, спека, і димок пеленою тоненькою тремтить над лугом і не тане (Є. Гуцало).

Д  Стало тихо (Ю. Смолич).

А Нема нічого більшого у світі за дивне щастя жити на землі (П. Осадчук).

Б  А чи радість буває гіркою? Буває. Як приходить запізно (О. Підсуха).

В  Ми просто йшли. У нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко).

Г  Я без тебе всі дні у полоні печалі (В. Івасюк).

Д  Цілий день було холодно (С. Скляренко).

А  Хочу жити в паланні, зоріти в блакить, щоб від серця любов іскрила (Ю. Дмитренко).

Б  Нас тепер нікому не скорити... (М. Рильський)

В  — Складати зброю! Годі лютувати! Господар тут — народ, якого не зламати! (Р. Братунь)

Г  — Тільки б проснутися в мирі! (Б. Олійник)

Д  І чесний хліб, і рідна мати... Хіба їх можна роз’єднати хоч на хвилинку у житті?! (М. Нагнибіда)

А  В путі нелегко наздогнати того, хто вийшов на зорі (Л. Дмитерко).

Б  Треба вміти жаліти людину (В. Сухомлинський).

В  Подзвонити б отак у минуле і почути твоє «алло»! Хай бринить воно, як світання, в цей осінній вечірній час, як початок того кохання, що і зараз єднає нас! (Г. Плоткін)

Г  Краси не зміряти у світі... (М. Нагнибіда)

Д  Мені ж до мами не приїхати — там жде лише старенький клен (А. Кацнельсон).