Повторення. Головні члени речення. Двоскладні та односкладні речення

Прожити вік – не поле перейти.

Люблю свій край.

Першою думкою Остапа було тікати.

Життя прожити треба чесно.

Гримнуло кілька пострілів.

Ой у полі жито копитами збито.

У душі моїй пісень і мрій море.

Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє.

Я хочу погостювати в батька-матері.

У нас піснями тепла вся земля.

Ще мене з колиски люба мати вчила мову рідну шанувати.

Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

Дівчина почала вишивати скатертину.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

Зараз же сідай і пиши лист до матері.

Учні були вчора на екскурсії у заповіднику.

Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

Заміж вийти — не дощову погоду пересидіти.

Моє серце прагне буять на просторі!

На дніпровській долині ромашка побита зів’яла.

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

односкладні та двоскладні

прості й складні

поширені й непоширені

ускладнені й неускладнені

Людина завжди поважала землю, оберігала і плекала людське життя.

Земля не любить лінивих і байдужих.

Працю на землі завжди вважали святим обов’язком людини.

Вже земля накрилася снігом.

Природа обдарувала

Щедро обдарувала

Обдарувала місцевість

Природа щедро

Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду.

З тих пір риба стала жити на березі.

А ми з вами повинні жити не задля пристойності, а для діла.

Весна почала вже вбирати степ у зелені шати...

Він з того тяжкого дня перестав ходити до річки.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Я хочу погостювати в батька-матері.

Вона була складена з двох тонів. 

Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

На Січ почали вчащати посли від турка. 

 Поговорили та й розійшлися, забули. 

Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань. 

Турки рідко користувалися рушницями.