Тире між підметом і присудком (за посібником Білецької)

Небо як склепіння матове.

Місто маленьке, обивательське.

Бук, як відомо, міцне дерево. 

Чиста вода як сльоза. 

Вірний приятель то найбільший скарб. 

Старість не радість. 

Земля мов казка. 

Відчувати в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Ти між зірками одна. 

День довгий, безконечний, тривожний. 

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана. 

Ґава не пава, а Хима не козак. 

Ти наше диво калинове... 

Я він і є, бо кажу правду. 

Слово не стріла, а глибше ранить.

Почуття міри це якість митця. 

Ні, він не боягуз, за чужою спиною не ховатиметься.

Зимове сонце як вдовине серце.

Я Мавка лісова. 

Гріш ціна пустим словам.

Сонце низько, вечір близько, додому далеко.

Два чоботи пара.

Вік ізвікувати не пальцем перекивати.

Ти занадто романтик.