Головні члени речення (підмет і присудок)

 A  Подруга хоче їхати відпочивати в Крим (З газети).

 Б  Україні, її люду хочу я служити (П. Тичина).).

  B  Ясне сонце підіймалось десь далеко за лісом (Панас Мирний).

 Сонце було ласкавим до води, дерев, квітів і дівочої краси (М. Стельмах).

Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра).

Я був нерозлучний з рідною землею, мов любов найвища і земна (О. Ющенко).

Поезія не може жити на смітнику (М. Коцюбинський).

А я таки мережить буду тихенько білії листи (Т. Шевченко).

 Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати (М. Олійник).

 Ми — атомні заложники прогресу (Л. Костенко).

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає (Т. Шевченко).

Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими (З. Тулуб).

 Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева (О. Гончар).

 Поезія — це праця зрима, думка смілої весни (М. Рильський).

Обов’язок лікаря — лікувати людей (О. Гончар).

 Без знань ти не зможеш складними механізмами керувати (З газети).

 Він завжди лишався непомітним (В. Домонтович).

 Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав би свої думи (Т. Шевченко).

Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Гончар).

 Земля на прощання усміхнулася і потемніла (Панас Мирний).

  Почав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).

 Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний).

Квіти і трави, віти кучеряві і гори голубі тягнуться до сонця (В. Сосюра).

 хлопець

  з дівчиною поспішали

  хлопець з дівчиною

  хлопець з дівчиною поспішали

  Вражати — завдання будь-якого художника.  

  Кожен із нас захоплюється роботами французьких художників початку двадцятого століття. 

  Батько з дочкою пішов до ставка

   Ви маєте рецепт, як збудувати рай на землі? 

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

Десь край лісу почулося батькове "Ура!"

Я з Марічкою мовчки прямували вуличкою серед веселого натовпу людей.

Ніхто з нас навіть не здогадувався про його наміри.

 І сталося щось страшне.

  Один із партизанів підвівся на стременах. 

  Тихо листом край дороги два соняшники шептали. 

Перше враження про нового сусіда виявилося досить приємне.

  Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

  Весь день на дротах коливається дощик.

 Прожити вік – не поле перейти.

  На давніх партизанських тропах лишилась спогадом війна.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева. 

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

  Так, я буду крізь сльози сміятись…