Головні та другорядні члени речення.

другорядні члени речення;

головні члени речення;

слова, граматично не зв’язані з реченням.

утворений із допоміжного дієслова і неозначеної форми дієслова;

утворений з іменної частини та допоміжного дієслова-зв’язки;

виражений словосполученням.

додатки

означення

обставини.

присудок, виражений неозначеною формою дієслова;

означення, виражене іменником, узгодженим з пояснювальним словом у відмінку;

прямий додаток, виражений іменником або займенником.

Цікавій Варварі носа відірвали;

Багато читати – все на світі знати ;

Такої ласки дістану і в Параски .

Ну що б, здавалося, слова...;

Пригорнись до мене, слово!;

Кожне слово пахне, мов листочок м’яти.

Окличні;

розповідні;

неокличні.

Означення;

додаток;

присудок.

Хто? що?;

де? коли?;

який? чий?

Сонце вже ховалось за гори.

Узгір’я хмариною спускалось в море.

Повіяв ранковий вітер.

Море знов стало спокійне.

Освітлений краєчок неба почорнів.

Потім також раптом зникли сонце і вітер.

Нарешті прийшло літо!

Не бійтесь заглядати у словник.

Синичко-сестричко, де твоє гніздечко?

Шумить, не стихає бурхливе море.

Мерехтить роса навколо на зеленій мураві.

Вітер пісню співає стоголосо.

Утихло кругом;

співають півні;

стоїть над водою.

Летять у далекому вирії гуси.

Кожна травичка на своєму корені росте.

Вишиває осінь золоті квітки.

Вдома і стіни гріють.

Із дерев спадають жовті ягідки.

Він намагається зробити все добре.

Задумалось глибоко поле.

А ми ту червону калину підіймемо.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

 Слався од краю до краю, Вітчизно, Квітни садами, піснями лунай…

Дихають тихо акації ніжні, Злегка колишуться в сутіні срібній.

 Садів рум’яних цвіт обсипався духмяно, бредуть кудись вітри по скошеній траві.

Як не любити весни многошумної, Меду пахучих суцвіть…

Раніше, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте свою власну поведінку.

А таки правда, чи є щось зворушливіше і врочистіше в природі, коли цвіте калина.

Учитель творить Людину.

Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матірі батька. 

І я з любов’ю рядом ніс і гук доріг, і шум беріз…

Затоку обступили вогники кораблів.

Година для праці настала.

За двадцятьма мостами сивий Дніпро встає.

У розчинені балконні двері линуло свіже морське повітря.

Верескливі, меткі, попелясті згуртувались у зграйку стрижі.

Любо було глянути на постать Замфіра з гордим   обличчям,з міцним станом.

Тільки зверху ясно синіло пишне, кругле, лиснюче   небо. 

 До Дніпра я приходжу вмивати свій зір, Щоб у темряві дух мій не згас.

  Калино, напиши мені про все, Як твої роси Рось мені несе…

 Річка Дніпро – одна з найбільших судноплавних річок світу. 

Опівночі айстри в саду розцвіли.

Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?

Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани…

  Стемніло й зробилось так тихо надворі…

З голоду та холоду і півень не співає.

   На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала.