Речення з відокремленими членами 2

Сумерки сприяють нам, і, відбивши їх сим разом, будемо мати спокій на всю ніч.

Олесь пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милується своїм творінням.

Старенька вчителька ходила поміж партами, і роблячи загадкове обличчя, повільно говорила.

Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько, і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.

Розморений спекою, я вже не був такий уважний до вудки і спінінгів.

Переді мною блимає, заправлений трофейним бензином, каганець.

Коло багаття лежала купа картоплиння, змішаного з опалим листям, і видно було глибокий слід від тачки.

Яблука, налиті холодним соком, аж світяться.

Знайомлячись із документом, я помітив одну деталь.

Піднявши температуру до найвищої точки, нагрівання було припинене.

Сказав кілька слів на прощання, гість попрямувавши до машини.

Закінчивши роботу над ескізами, перед художником постало нове завдання.

– Ну самі розумієте я полковник призначений польськими властями не міг не виконати такого наказу.

І покриті памороззю вуса і злинялі очі і давно зів'ялі щоки і висохлі руки

старого Потоцького все бентежило пригнічувало лякало.

Вабили погляд лісові ягоди а саме терен глід ожина шипшина.

Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю покриту килимом із

торішнього листя.

Усередині лісу на осяяній сонцем галявині росте трава з квітками та стоїть із десяток вуликів.

На невеличкій прогалині посеред гори розкинулася пасіка.

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли натруджені та задоволені бринять у повітрі. 

Архип працював у конструкторському бюро не перший рік і розумів що авіації потрібні нові більші швидкості.

Саме таку установку і взялися створити інженери Харківського авіаційного де почав свій трудовий шлях Архип Люлька.

Усе врахували інженери-авіатори але не передбачили примх погоди та хворобу Архипа.

Ось вони рідні озера та луки у синім добрі солов’їних очей.

підмет, присудок, обставина

додаток, означення, обставина

підмет, присудок, означення

підмет, додаток, обставина

комами і дужками;           

комами і тире;    

комами і двокрапкою;       

виключно комами.

Тарас Шевченко великий син українського народу заповів нам любити свою Україну і молити Бога за неї.

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.   

Лесю зморену хворобою тримало слово на цій землі.    

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем світ перед нами розкрився по-новому.    

Стоять спекотні літні дні налиті сонцем та вмиті дощем.   

У небі глибоко чистім і прозорім сонце сяє.       

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі. 

Вчора всі отримали подяку за участь у флешмобі "Молодь обирає здоров'я", за винятком Сергія, котрий приніс школі диплом першого ступеня і кубок міста.

Польова билина, не призвичаєна до густої садової тіні, тихо вмирала без сонця.   

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. 

а саме, за винятком, наприклад

опріч, за винятком, щодо

опріч, зокрема, замість, 

на відміну від, навіть, а саме

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Усі, підтримавши Андрія, прийшли того вечора на збори.

Розминаючи сизий полин у долонях, роси юності спогадом п’ю.

На відстані метра від мене сиділо галченя, на відміну від інших, біле-біле.

підмет

присудок

означення

додаток

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

 Осяяний променями сонця Тарас стояв на Чернечій горі .

Здалека під небом у вирій летючи голосно курличуть журавлів ключі.

Співають ідучи дівчата а матері вечерять ждуть.

Іду собі ні на що особливо не зважаючи.

Спинивсь оглядаючись на всі боки вишукував у натовпі знайоме обличчя.

Народе мій замучений розбитий мов паралітик той на роздорожжу...

Весна мені нагадувала про минуле щастя торкаючись найтонших струн душі шепотом листя та співом солов'я.

Переляканий розтривожений я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Впали роси на покоси виблискуючи у сяйві повні. 

Довгожданний місяць виплив з-за садка розкидаючи срібне проміння.

Там кажуть сонце спати лягає щоб зранку прокинутись знов.

І я заплакавши назад поїхав знову на чужину.

Ввібравши в себе погожість і ясноту сонячного дня село виглядало як дівчина-красуня.

Шалений холодний вітер люто висвистував і завивав гуляючи над степом.

Він був родом із Черкащини давньої козацької столиці.

Хай розгорнувши строфи наче крила наступає пісня!

Про любов Вітька до Галі не знав ніхто, окрім Федька.

Виспівуючи серенаду Вітько сподівався підкорити серце, однокласниці-красуні.

Швидко надходив вечір, за ним - ніч охопивши село своєю пітьмою.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Нам, молодим, чужа була утома.

Росте, дочка смаглява і кирпата.

Радуюсь очам налитим блакитом, радуюсь усмішкам, палким і відкритим.

Радуюсь вам, молоді, тонкоброві, наче з бронзи відлиті, дзвінкі у розмові.

Труди перелиті, в добро і достаток, лягли короваєм на щедрі столи.

У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею.

У глибоких долинах зелених од винограду, і повних сизої імли тіснились кам’яні громади.

Артилеристи, збентежені і злі збилися докупи.

означення

додаток

обставина

жодного

де ? куди ? коли ? звідки ?

хто він є ? що він є ?

а де саме? а коли саме ? а як саме ? а хто саме ?

хто він такий? що він таке? який він є?