К/р "Речення з відокремленими членами" 8 клас

Сумерки сприяють нам, і відбивши їх сим разом, будемо мати спокій на всю ніч.

Олесь пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милується своїм творінням.

Старенька вчителька ходила поміж партами, і роблячи загадкове обличчя, повільно говорила.

Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько, і вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.

Розморений спекою, я вже не був такий уважний до вудки і спінінгів.

Переді мною блимає, заправлений трофейним бензином, каганець.

Коло багаття лежала купа картоплиння, змішаного з опалим листям і видно було глибокий слід від тачки.

Яблука, налиті холодним соком світяться.

Знайомлячись із документом, мені впала в око одна деталь.

Піднявши температуру до найвищої точки, нагрівання було припинене.

Сказавши кілька слів на прощання, гість попрямував до машини.

Закінчивши роботу над ескізами, перед художником постало нове завдання.

– Ну самі розумієте я полковник призначений польськими властями не міг не

виконати такого наказу.

І покриті памороззю вуса і злинялі очі і давно зів'ялі щоки і висохлі руки

старого Потоцького все бентежило пригнічувало лякало.

Вабили погляд лісові ягоди а саме терен глід ожина шипшина.

Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю покриту килимом із

торішнього листя.

Усередині росте трава з квітками рясно помішана та стоїть із десяток вуликів.

На невеличкій прогалині тут посеред гори розкинулася пасіка.

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли бринять у повітрі. 

Працюючи в конструкторському бюро Архип розумів авіації потрібні нові більші швидкості.

Саме таку установку і взялися створити інженери Харківського авіаційного де почав свій трудовий шлях Архип Люлька.

Рівно на повні груди дихає степ. 

підмет, присудок, обставина

додаток, означення, обставина

підмет, присудок, означення

підмет, додаток, обставина

комами;           

комами і тире;    

тире;       

дужками.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.   

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.    

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.    

Стоять налиті сонцем дні.   

В небі чистім і прозорім сонце сяє.       

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі. 

Нікого тут нема, крім мене й господині.  

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. 

а саме, за винятком, наприклад

опріч, за винятком, щодо

опріч, зокрема, замість, 

на відміну від, навіть, а саме

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже доросле.

підмет

присудок

означення

додаток

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

 Стояв Тарас на Чернечій горі осяяний променями сонця.

Здалека під небом у вирій летючи голосно курличуть журавлів ключі.

Незважаючи на малесенький вітерець парило і робилося душно.

Іду собі ні на що особливо не зважаючи.

Лінивий сидячи спить лежачи робить.

З доріг життя сховавши втому я в отчий край вернусь назад.

Весна мені багато говорила співала пісню дзвінку голосну. 

Переляканий розтривожений я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Впали роси на покоси засвітилися довкола. 

І я заплакавши назад поїхав знову на чужину.

Там кажуть сонце спати лягає. 

Місяць виплив з-за садка розкидаючи срібне проміння.

Він був родом з Черкащини давньої козацької столиці.

Шалений холодний вітер люто висвистував і завивав гуляючи над степом.

Ввібравши в себе погожість і ясноту сонячного дня село виглядало як дівчина-красуня.

Хай розгорнувши строфи наче крила наступає пісня!

А він, сліпий, сивоусий про колишнє плаче.

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

Швидко надходив вечір морозний, зоряний.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Нам молодим, чужа була утома.

Росте дочка, смаглява і кирпата.

Радуюсь очам, налитим блакитом, радуюсь усмішкам, палким і відкритим.

Радуюсь вам, молоді, тонкоброві, наче з бронзи відлиті, дзвінкі у розмові.

У червонім намисті, зав’язана великою хусткою Марта була б дуже гарною молодицею.

Труди, перелиті в добро і достаток, лягли короваєм на щедрі столи.

У глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої імли тіснились кам’яні громади.

Артилеристи збентежені і злі, збилися докупи.

обставина

додаток

означення

а де саме? а коли саме ? а як саме ? а хто саме ?

хто він є ? що він є ?

де ? куди ? коли ? звідки ?