Кома і крапка з комою у БСР

Складне речення, частини якого з'єднуються між собою за допомогою сполучників та сполучних слів.

Складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

Складне речення, яке має дві або більше граматичні основи, тобто складається з двох або більше простих речень.

Крапка, кома, двокрапка.

Кома, двокрапка, крапка з комою.

Кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків (М. Сингаєвський).

Вітер віє на долину, колише билину, рід до роду листи пише та на Україну (Нар. тв.).

Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Л. Костенко).

Одночасність дії та протиставлення.

Послідовність розкриття змісту частин.

Одночасність дій і явищ;

послідовність дій і явищ;

зіставлення чи протиставлення змісту частини.

що наді мною нависла темна хмара

ліворуч розстилався великий баштан

дівчину, яка тримала у руках квіти

позаду себе натовп людей.

Зірочки кудись пірнули в синю безодню неба і край його горить - палає рожевим вогнем (Панас Мирний).

Дружба має різні прояви, але закон у неї один - вірність (М. Коцюбинський).

І не хочу я іншої долі, як народу служити завжди (В. Сосюра).

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм (Т. Шевченко).

Вона в житті зіткнулась з неприємністю: хлопчина їй не відповів взаємністю (Л. Костенко).

Подивилась ясно - заспівали скрипки (П. Тичина).

Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (Т. Шевченко).

Світали ночі, вечоріли дні (Л. Костенко).

Минула нічка - день зробився (Б. Лепкий).

У тебе вечір - в мене ніч і даль (А. Малишко).

У гаю, гаю вітру немає; місяць високо, зіроньки сяють (Т. Шевченко).

Добре бідному: в нього від багатства голова не болить (Народна творчість).

Я бачив у їхніх очах відбився гомін країни (Л. Первомайський).

Дзвенить у зорях небо чисте

Палає синім льодом шлях (Д. Павличко).

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять (Леся Українка).

Гляну а небо - як ти (В. Сосюра).

Світали ночі вечоріли дні (Л. Костенко).

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти (Л. Костенко).

З осокорів тихо сіяв морозний пил галасувала навколо снігової баби дітвора дзеленчав шкільний дзвінок (Ю. Збанацький).

Защебетав соловейко пішла луна гаєм (Т. Шевченко).