Конкурс ім. Петра Яцика

привітання, обовязково, грім

бабуся, вони,любов

ніж, кріт, один

два, дерево, акробат

Віктору Петровичу, Ольго Олександрівне, Павло Івановичу

Ніно Романівно, Галино Савівна, Віталіє  Богдановичу

Ганно Миколаївно, Дмитре Володимировичу, Петре Михайловичу;

Ярославе Євгеновиче, Софію Олексіївно, Миколо  Андрійович

усвідом...,  вируш...,  закінч...;

піджив...,  захист...,  свисн...

заспіва...,  збільш...,  зваж...;

перевір...,  забуд...,  виріш...

незвичайний;

дуже відомий

дуже неприємний

величний

Поволж..я, Поліс..я, Запоріж..я

порос..я, матір..ю, скатерт..ю

зіл..я, піддаш..я, верф..ю

молодіст..ю, молод..ю,совіст..ю

реакція, сила, міра, кут

фонема, дифузія, тангенс,

бюлетень, делегація, корінь, аташе

питання, гороскоп, графіка, традиція

ні в сих ні в тих

ні назад ні вперед

ні пари з вуст

ні з очей ні з плечей

продукт, штовхати, поле, весело

цікаво, гребля, колір, співай

зустріч, парашут, журі, хмара

переліс, срібний, осінь, земля

гора, ходіння, озеро, дитина

книга, слово, викладач,море

Київ, будинок, дерево, цемент

ножиці, держава, збіжжя, пісня

десяток, двійня, чотирма, один

пятьдесят, двісті, тисяча, тріо

обидва, сімка, сорок, вісім

сотий, два, пятеро, четвертий

вмивают..ся, присяд..те, миш..як, стан..те

с..огодні, різ..бяр, брен..кіт, нян..чити

міс..кий, т..мяний, сторін..ці, зачіс..ці

прияз..нь, вічніс..ть,кіл..це, Ткач..ов

Дружба народів - це злагода і мир

Боже,хай моє завтра стрімко летить, хай у щасті розгорне крила!

Як важко все життя до себе йти

Петро з старостами сиділи на лаві

У якому наявна одна граматична основа

У якому є вставні слова, однорідні члени речення

Яке утворене з двох або кількох простих речень, об"єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією

Ускладнене встанвними словами та звертаннями

прості та складні

повні й неповні

сполучникові та безсполучникові

односкладні й двоскладні

Він удома наодинці буде байдики бити

Мені пощастило не втрутитися у цю неприємну справу

Художника, як і картину, треба розглядати здалека.

Його то забували, то знову згадували 

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами

і ринула стоголоса злива

пішов густий літній дощ.

Зорі чогось затремтіли і небо стемніло.

Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.

Довго тужить сумна бандура про діла у старій сивині і якусь невідому зажуру навіває та пісня мені.

Спадає осінь, як димчастий сніг і гостро пахне листя недогниле

Шелестіли дуби, і смарагдова тиша була

Зорі чогось затремтіли, і небо стемніло

Запашна, співуча, сповнена музики і квіткових пахощів наша мова.

Непомітно підкралася осінь, і повітря наповнилось ароматом достиглих яблук.