Контрольна робота № 1. Повторення. Пряма й непряма мова.

Усе проти неї: люди, і становище жінки, і убожество

(М. Коцюбинський).

Вони, камінці лежали на дні тихі гладенькі, безсилі, і покірно давали одягати себе рудою вовною (М. Коцюбинський).

Ми садили ліс у полі і дубочки, і тополі, і осику, і ліщину, і червону горобину

(М. Стельмах).

Все його цікавило а саме: дорога і ліс, і окопи під лісом

(Ю. Збанацький). 

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу (Г. Тютюнник).

Жінка, правда, й не плакала зараз, але все-таки їй чогось було сумно, як і завше матері, що схилилась над сином, котрий став на порі (О. Ільченко).

Христя питає чоловіка, чи не час уже обідати (Панас Мирний).

Та є й такі дороги, що їх самі ми вибираємо собі на щастя або на лихо

(В. Шевчук). 

Не на тебе ждать я буду поет відповідає.

Тут поет запитав Хто там.

В) Лицар крикнув От спасибі.

А: “П?”

“П”, – а.

“П?” – а.

По цих непролазних пущах, певно, ніколи не ступала людська нога 

(М. Коцюбинський).

Там, на горах, ще розкошувало сонце (І. Цюпа).

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої 

(В. Сосюра).

Навчаючи інших, ми вчимося самі (Сенека).

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря в погоду (П. Куліш).

Хан Батий невільник мовив повелів усім сказати що коли життя вам миле то повинні Київ здати (В. Малик).

От спинивши його й питаю чи давно він з коша і чи далеко Господь несе? 

(Т. Шевченко).

Господи як не хочеться лишати нагрітого місця як тяжко розлучатися з солодким ранішнім сном (М. Коцюбинський).

Прилетіла ластівочка стала собі щебетати господаря викликати Вийди вийди господарю поди­вися на кошару 

(Нар. творчість).

Серед перших ударів грому загубили вони присягу свою бо слово «священна» не дзвеніло в їх серцях урочистим дзвоном (О. Довженко).

Думається батькові чи то часом не син пролетів та й розсипався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом 

(О. Гончар).

Народна мудрість стверджує що за добро добром платять.

Дивуюсь, радію, у серця питаю: «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?» 

(П. Куліш).

«Хто творить розумну і добру людину — найкращий майстер», — таке було рішення стариків (В. Сухомлинський).

«Воскресни, Україно! — пристрасно мовив Я. Гоян, — Воскресни в козацьких степах під своїм високим блакитним небозводом».

— Тату! Татку! — упізнали діти.

— Голуб'ята! — батько простер руки (П. Тичина).

Гриць запитав, чи бачиш, хлопче, скелю, на якій живе Мати Вітрова.

Хлопчик сказав, що не хочу, і глянув угору.

Мені натякнули, що краще не втручатися в мої справи.

Ще древні єгиптяни говорили, що на світі немає нічого кращого за книги.

береться в лапки;

не береться ніколи в лапки;

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире.

просте двоскладне речення;

складне речення;

просте односкладне речення.

діалог;

цитата;

звертання.

кому;

крапку;

двокрапку.

Брат сказав я йду до міста а ти залишайся вдома.

Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Вгамуйся думко не літай так буйно.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

Жінка спитала, чого він мовчить.

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

«Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі та додав:  – Тут, мабуть, сильніший дощ пройшов».

Мірошник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: «Ще хтось молоти під’їхав».

«Не чуєш, як літо пішло нашим народом?» – дивується мати.

 «Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід, – гляди: перепаде нам обом за лебедів!»

першому

другому

третьому

п'ятому

1Б , 2А, 3Г, 4Д

1Б, 2Д, 3В, 4А

1Б, 2Д, 3Г, 4А

1В, 2А, 3Г, 4Д

Дзвони над селом виспівують велику радість: Христос воскрес!

Дзвони над селом виспівують велику радість - "Христосу воскрес!"

Дзвони над селом виспівують велику радість: "Христос воскрес"!

Дзвони над селом виспівують велику радість: "Христос воскрес!"