Контрольна робота №3 Головні і другорядні члени речення

Дмитрик із сестрою вчепився ззаду за сани і причаївся.

Тихо листом край дороги два соняшники шептали.

Один із партизанів підвівся на стременах.

Батько з сином увійшли до хати.

Ми з тобою йдемо стежкою в саду.

А грім по вулицях ходив і цьвохкав батогом сліпучим.

Дехто з перехожих зупиняється...

Там над водою купка людей лагодилася сідати в човен.

Так! Я буду крізь сльози сміятись...

Сміятися над розумними людьми - це привілей дурнів.

Нехай мати усміхнеться, заплакана мати!

А тепер будемо вечеряти всі разом.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Там, понад водою, люди лагодились сідати в човен.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Батько з дочкою вийшли на балкон.

Двері в десятий клас були напіввідчинені.

Дідусь і дня не міг прожити без читання у свої сімдесят п'ять.

Діти набралися розуму, читаючи цікаві журнали.

Ой ходив-ходив місяць по небі, ой шукав-шукав ясної зорі.

Наближалась весна, і вночі капало зі стріх.

Дівчина розгубилася від несподіваної зустрічі.

Людина здається краплею в морі.

Пішоходи можуть переходити вулицю тільки на зелене світло світлофора.

Горизонт починає бавити мене ще більше.

Довго я не хотіла коритися долі.

Сонце кидало проміння золоте в річку.

Мені осіння ніч здається короткою.

Поезія це завжди неповторність.

Вода з вогнем не товариші.

Бджола відома трудівниця.

Любити не знати спокою.

Пісня і праця дві сили великі.

Життя не забавка.

Він рідний нашим городам і селам.

А осінь як спомин.

Ти мене не слухаєш!

Катря не могла стримати сміху.

Маленький струмочок омивав камінь.

Море безжально било прибережні скелі.

Пишучи матері, я замріявся про подальшу зустріч.

Десь грає ніч на скрипці.

Ніхто не повернув голови.

Високе небо грається струмком.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

Задумалось глибоко поле.

Узгір’я хмариною спускалось в море.

Сонце вже ховалось за гори.

Для доброго друга випряжу коня з плуга.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла.

Під поромом вирувала чорна вода.

Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю.

І задзвонили над джмелями дзвіночки лісові.

Нафта — це кров землі і наша перемога.

Наш учитель, Пилип Свиридович, вирішив скасувати рішення колективу.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

озеро Байкал

готель «Харків»

лікар-терапевт

повість Климко

Його муха крилом уб'є.

Цвіли під вікнами мальви.

Дощі випадали щоденно.

Боржник весело бере.

Од переляку на його лобі виступив холодний піт.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Палаюче сонце висить над степом.

Взимку літа не доженеш.

У тихому болоті чорти водяться.

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

На хаті спросоння клацнув дзьобом лелека.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

весняний

вітер

стоголосо

пісню

Шуміла річка, вкрита білими сережками піни.

Білосніжні хмаринки, як пір'я, легенько пливуть краями неба.

Заходить сонце, сповіщаючи засуху і спеку.

Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли.