Контрольна робота № 4. Другорядні члени речення (тестування).

Десь гонить вітер хмари пелехаті

Нові громи схрестились на мечах.

А степ уже сивий на поминках плаче.   

А небо синє і ясне.

Зазимую тут і залітую.

Наступного дня були ми в печерах.

Гризуть вудила коні з нетерплячки.

Ми ж пишемо кров’ю на своїй землі.

Іду в поля.

З облич спадають маски.

Зі всього світить суть усіх речей.

Кричить гілля.

Чужим не розбагатієш.

Зима - час казкових подій.

Ми працюємо разом.

Наша історія тільки починається.

Підемо шукати пригод.

Моя мрія поїхати за кордон скоро здійсниться.

Взимку оживає казка!

Так швидко пролетів час.

Вони були такими схожими, зовсім як сестри.

Ходив за нами, як п'яте колесо у возі!

Андрій, як справжній воїн, пішов у бій.

Ти такий сильний, майже як твій старший брат.

Хати у нас і справді-то не хвацькі.

 Якесь чар-зілля або привороти, і він не зміг його перебороти.

Перелузали зиму, як насіння, удвох одні на тій-таки печі.

То що ж ми будем думати-гадати, як і про це закон є акурат.

Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде.

Ой там, за Дунаєм, молодець гуляє.

Приймачі підбадьорливо сиплють програми.

Я загартований від часів воєнного дитинства.

Опівночі айстри в саду розцвіли.

Метелик білий в маки залетів.

  А журавлі летять собі додому.

Тільки шелестіло листя на березі.

Теплом дихала земля.

Мороз уночі намалював квіти на холодному склі.

 У гаю весело щебетали пташки.

Дітям подарували книжки і фотоальбоми.

 Світло сонця розлилося по всьому степу. 

Стрижку наголо в нас називають солдатською.

Клен напроти кидав тінь на грядки.

Наше життя — бурхливий океан.

Зима крізь вії дивиться на світ. 

 На небі сонце — серед нив я.

 Син від розкоші вередує.

Цього року вродило краще.

Дівчина в рожевому намисті дивилась на сонце з-під руки .

У великому творчому процесі народжується мова людини .

Жаль розлучатися з прозорим весняним лісом .

Ось уже понад п’ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ.

Щоночі перед нами відкривається небесна книга Всесвіту .

На півдні густою порошею курить угорі біла дорога.

Сходять ароматом сади .

А ще любила мати вишивати .

 Піднебесні (тополі) красуні  і сосни напоїли молоду селянку з дитинства тугою за красою.

 На півночі Волинської області у предковічних лісах загубилися голубоокі красені(озера) .

На курси Грушевського записалися майже всі студенти(українці) з усіх факультетів університету.

В Антарктиді дуже багато айсбергів(крижин).

У січні 1861 року на полицях книжкових магазинів Петербурга з’явився новий часопис Основа.

Видатний український художник Олександр Мурашко народився в сім’ї майстра іконописних робіт.

Гігантське срібносяйне скупчення зірок Чумацький Шлях — це не наша Галактика .

Дівочі сльози лилися, лилися, поки не затопили всю галявину, утворивши озеро Синєвир.

У сільській хаті пахне любистком.

Вітер був сильний, поривчастий.

Потрібно оновити комп’ютерні програми.

Дорога ліворуч була закрита. 

Зайшла дівчина-санітарка; приїхали до міста Вінниці.

Відпочити на острові Цейлон; летить на крилах-вітрилах.

Милувався горою-Говерлою ; сміється вітер пустун. 

Росте сон-трава; виступив учитель-мовник.

Руки матері землю прикрашають.

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіслав.

Будь не тільки сином батька, а й сином народу.

Думка про землю будила Маланку по ночах.

Весною вкривається земля зіллям-рястом.

Мов сиза голубонька, в село полетіла.

Темна хмара озвалася громом гримучим.

Взяла зілля, поклонилась.

 Її постать відбивала рішучість обороняти свою честь, як звір обороняє своє життя.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Навкруги, мов дніпрові круті береги, стіни жител червоні та сірі.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши примітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

 На серці її немов кригу льоду посаджено. 

Він вискочив наче Пилип з конопель.

 Припадаю вустами до слова мов до стиглого грона калини.

 Вперше в Канаду я потрапив як турист.

Після грози випали ще дощі тихі, з сонцем.

Враз угорі над моїм смутком обізвались бентежні звуки далеких дзвонів.

Кулі прошивали повітря щоразу густіше.

Наляканий кіт прожогом вискочив із темного під'їзду.

Хитрощами не довго проживеш.

Лихий гість і господаря з хати вижене.

На зло моїй жінці - нехай мене б'ють. 

На Івана Богослова хто не посіяв жита, не варт і доброго слова.