Контрольна робота № 4. Речення з відокремленими членами.

відокремленим додатком

відокремленим означенням

відокремленою прикладкою

відокремленою обставиною

Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла.

Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі хлопцю молодому.

І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.

Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Усі знали Оришку як відьму.

Перстень цей дарується як милість превелика.

Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю.

Олександр Мурашко широко відомий як портретист.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.

Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Побите дощем поле ще й град поб’є.

Микола замість панського лану вийшов на своє поле.

Старша донька Катерина Данилівна Виговська мала батькові палкі очі чорні

кучері...

Олена Богданівна як любляча вірна дружина не кидала свого чоловіка.

Він син корсунського посадника знатний вельможа і посол приїхав у Київ до

князя Святослава.

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить

життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

Матір Січ споконвіку радо зустрічає різних людей.

Хмарніючи, мов дитя, зносився думкою до Бога.

Мовте, кошовий отамане, про що річ.

Не знаю трагічнішої книжки від історії нашого народу.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись

солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні,

прозорі тканини.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

– Ну самі розумієте я полковник призначений польськими властями не міг не

виконати такого наказу.

І покриті памороззю вуса і злинялі очі і давно зів'ялі щоки і висохлі руки

старого Потоцького все бентежило пригнічувало лякало.

Вабили погляд лісові ягоди а саме терен глід ожина шипшина.

Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю покриту килимом із

торішнього листя.

Часом удень покинувши роботу, вона висовувалася з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку.

Відтак поправляла на ній намисто обсмикувала сорочку, укладала складки

спідниці і жалібно похитувала головою, змигнувши крадькома сльози.

Ми знали, що нам доведеться працювати не покладаючи рук.

Ось уже з’явились мандрівні сліпці збираючи спільну милостиню.

розширюють зміст речення

звужують зміст речення

уточнюють або пояснюють зміст головного чи другорядного члена речення

конкретизують зміст сказаного.

підмет, присудок, обставина

додаток, означення, обставина

підмет, присудок, означення

підмет, додаток, обставина

відокремлене означення

відокремлена уточнююча обставина

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

комами

комами і тире

тире

гдужками

виділяються за змістом та інтонаційно

указують на того, до кого звернено мовлення

передають ставлення мовця до висловленого

відносяться до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання

Усередині росте трава з квітками рясно помішана та стоїть із десяток вуликів.

На невеличкій прогалині тут посеред гори розкинулася пасіка.

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли бринять у повітрі. 

Пливе в сірі безвісті нудьга пливе і стиха хлипає сум.

Плачуть голі дерева плачуть солом’яні стріхи умивається сльозами вбога земляні не знає коли усміхнеться.

Міріади дрібних крапель спадають додолу і пливуть змішані з землею брудними потоками.

Недобрі думи крутяться тут над головою висять хмарами котяться туманом.

Працюючи в конструкторському бюро Архип розумів авіації потрібні нові більші швидкості.

Саме таку установку і взялися створити інженери Харківського авіаційного де почав свій трудовий шлях Архип Люлька.

Рівно на повні груди дихає степ.