Контрольна робота з теми №4 з теми «Синтаксис. Пунктуація. Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Речення з відокремленими членами».

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Непорушне й дзвінке повітря стало ще дзвінкішим, прозорішим, мов кришталь.

Вітер замахнувся рвучко, ніби скрипаль опустив смичок.

Дивна річ, із неозорої далини одна за одною накочувалися хвилі.

Кожен дотик вітровію, здавалося, висікав із них мелодію.

Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати...

Гей, ви грізні чорні хмари! Я на вас збираю чари...

Який, ти світе, теплий і широкий!

Вона вас любила рожевії квіти, і про вашу долю любила співати.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося  що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Південний краю! Як далеко лежиш від мене ти!

І тут можна помилитися, Марійко, в своїх здібностях.

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

Ні, дякую, Іване, ви прекрасно і тонко висловили свою думку.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Ти Вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього нам ще рано.

1

2

3

4

5

першому

третьому

четвертому

п’ятому

Отже червень розпочинаються канікули!

Мабуть сонця сьогодні буде мало

На диво птахи ще не відлітати у вирій

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

Вже почалось,мабуть, майбутнє,оце либонь вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце,либонь,вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось,мабуть майбутнє,оце, либонь,вже, почалось.

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю-муравицю.

Ой куди ви, голубоньки,та й полетите?

Пусти мене,мати погуляти,бо вже челядоньки не видати.

Зеленая, дібровонько чого так рано спустошена,трава на сіно покращена?

 А поза тином вибитим вітрами, жили шляхи і села і міста… 

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть у недосяжних висотах зорею.

 Мені ще й досі берег сниться залитий сонячним вогнем.

Вночі повалив сніг тихий густий.

Вона всміхнена а він сумний нахмурений.

Ти живеш у прекрасному й чарівному місті Києві.

 Ходить вітер мрійний мій веселик по дніпровій сивій ковилі.

Вечір сивий дідуган люльку викурить, а з діброви на курган місяць викотить.

Я чув про що говорять коні сумні і добрі трударі.

Веселі хлопчаки снігами бігли навпрошки.

Метелик малий найтихіший літак цього світу волає до нас але ми до нього глухі.

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі.

Хустину кинувши на плечі надівши плаття весняна берізка вибігла надвечір і жде мене. 

Я ненавиджу тих хто не сіявши жне.

Похибки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти.

У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням великих і малих, і раз у раз щось сушилося на вікнах.

Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись.

Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе.

У долині, край лісу, висить синя імла.

Дні летять повні сонця й музики.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Стежка поросла травою губилася в житі.

Нас ждуть ніким не сходжені путі.

Небо покрите чорною пеленою здавалося грізним.

Одягнена у зелену одіж вона здавалася польовою русалкою.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули гармати.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого  тут крім мене й господині.

Густі лози високі комиші укривши долину чорніють таємничо повиті сріблястим туманом.

Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

При самій дорозі помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав спинитись.

Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, ми почули бій годинника.

Годинник пробив шосту, а ми тільки проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину.

незважаючи на

не дивлячись на

забувши про

подолавши

попри

Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно.

Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек.

Відколи знаю Оксану, вона дивує мене своєю терплячістю.

Якщо виходите з кімнати, світло автоматично вимикається.